Справа № 2-597/2007р.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 08 " травня 2007 року    Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді -                          І.В. Муранової

при секретарі -                                      О.В.Бондаренко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського районного державного нотаріуса ОСОБА_2, третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_3, про визнання незаконними дії посадової особи та зобов'язання вчинити дії по видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та за позовом третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Бориспільський районний державний нотаріус ОСОБА_2, про визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна, -

ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Бориспільського районного державного нотаріуса ОСОБА_2 про визнання незаконними дії державного нотаріуса, яка відмовляє їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, що складається з 5112 простих іменних акцій ВАТ «Племінний завод «Бортничі» на суму 1278 гривень, сертифіката на земельну ділянку (пай) НОМЕР_1 від 18 листопада 1997 року ВАТ «Племінний завод «Бортничі» розміром 1 га вартістю 10529 гривень та заробітної плати ОСОБА_4 в сумі 3039 гривень 39 копійок.

Позивач просить суд зобов'язати Бориспільського районного державного нотаріуса ОСОБА_2 видати їй свідоцтво на спадщину її брати ОСОБА_4: на земельну ділянку (пай) НОМЕР_1 від 18 листопада 1997 року ВАТ «Племінний завод «Бортничі» розміром 1 га вартістю 10529 гривень, сертифікат акцій №853 від 9 вересня 1997 року ВАТ «Племінний завод «Бортничі» на прості іменні акції в кількості 5112 штук вартістю 1278 гривень та неотриману заробітну плату ОСОБА_4 в сумі 3039 гривень 39 копійок.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 31 травня 2005 року за позивачкою визнано право на спадщину , що залишилась після смерті її брата ОСОБА_4, який проживав в с.Гора Бориспільського району. 23 грудня 2005 року вона звернулась до Бориспільського районного державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте державний нотаріус не протязі року відмовляє їй у видачі свідоцтва, чим порушує її право на спадщину.

Під час судового розгляду справи третя особа ОСОБА_3 звернувся до позивача ОСОБА_1 із позовними вимогами про визнання за ним права власності на 1/2 частину спадщини, що залишилась після смерті його брата ОСОБА_4. Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що вони з позивачкою, як спадкоємці другої черги мають право на спадщину в рівних частках. За його заявою Бориспільським районним державним нотаріусом 28 та 30 квітня 2004 року йому були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке складається з 5112 простих іменних акції ВАТ «Племінний завод «Бортничі» вартістю 1278 гривень та неотриману заробітну плату у сумі 3039 гривень 39 копійок, які були визнані недійсними рішенням Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2005 року. Він вважає, що скасування судом свідоцтв про право на спадщину не позбавляє його права на спадщину за законом в розмірі Уг частини спадкового майна.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позивачем вимоги, позов третьої особи ОСОБА_3 не визнав та пояснив наступне. Позивач вважає, що рішенням апеляційного суду Київської області було визнано її право на всю спадщину, що залишилась після смерті її брата ОСОБА_4., в зв'язку з чим Бориспільський районний державний нотаріус зобов'язаний виконати рішення апеляційного суду та видати позивачці свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4.. Позивач зверталась до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про спадщину за законом згідно з рішенням апеляційного суду Київської області, про відповідач пропонувала їй видати свідоцтво на Уг частину спадщини з урахуванням частки третьої особи ОСОБА_3. Позивач не була з цим згідна тому не стала підписувати запропоновану нотаріусом заяву та не сплачувала державне мито.

Третя особа ОСОБА_3 підтримав заявлені ним позовні вимоги, проти позову ОСОБА_1 він заперечує. В судовому засідання ОСОБА_3 та його представник пояснили наступне. Після смерті ОСОБА_4. не залишилось спадкоємців першої черги. ОСОБА_3 проживав з братом на момент його смерті і фактично прийняв спадщину. Він отримав свідоцтва про право на спадщину, проте за позовом ОСОБА_1 апеляційний суд Київської області признав за позивачкою право на спадщину та помилково повністю скасував свідоцтва про право на спадщину за законом, видані ОСОБА_3. Право на спадщину ОСОБА_3 не позбавлявся, і ухвалою апеляційного суду було надано роз'яснення рішення від 31 травня 2004 року, а саме, що коло спадкоємців та частку сторони у спадковому майні визначає нотаріус.

Представник відповідача в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав повністю, він згодний з вимогами третьої особи ОСОБА_3. По суті позовних вимог представник відповідача пояснив, що ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, надавши рішення апеляційного суду Київської області, в якому не було визначено її частку у майні. Оскільки позивачка наполягала на видачі їй свідоцтва про на спадщину на все майно, державний нотаріус звернулась до апеляційного суду Київської області із заявою про роз'яснення рішення суду. Апеляційний суд надав роз'яснення, відповідно до яких державний нотаріус визначає коло спадкоємців та частку сторін у спадковому майні. Нотаріус визначила, що другим спадкоємцем є ОСОБА_3, третя особа у справі, а також, що позивач та третя особа мають право на спадщину по 1/2 частині. Проте позивач категорично відмовилась підписувати складену нотаріусом заяву та не сплатила державне мито. В зв'язку з тим, що виник спір між спадкоємцями щодо поділу спадкового майна, нотаріус не мала права видавати свідоцтво про право на спадщину, до вирішення спору у суді.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та її представника, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, суд дійшов до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги задоволенню не підлягають, а позовні вимоги третьої особи ОСОБА_3 слід задовольнити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, щоІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, після смерті якого залишилась спадщина у вигляді 5112 простих іменних акцій ВАТ «Племінний завод «Бортничі» на суму 1278 гривень, сертифіката на земельну ділянку (пай) НОМЕР_1 від 18 листопада 1997 року ВАТ «Племінний завод «Бортничі» розміром 1 га вартістю 10259 гривень та заробітної плати в сумі 3039 гривень 39 копійок, що підтверджується матеріалами спадкової справи №251 /а.с-57-72/ та довідкою Бориспільського районного відділу земельних ресурсів №1109 від 01.906.2004року, а також довідкою Бориспільського районного відділу земельних ресурсів №1109 від 01.06.2004року про вартість земельної частки (паю) розміром 1,00 в умовних кадастрових гектарах, виданої члену ВАТ «Племінний завод «Бортничі» ОСОБА_4 згідно сертифіката на прав на земельну частку (пай) сері РН №3 3 9417, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за № 13 801.

Позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 є рідними сестрою та братом померлого ОСОБА_4 та мають право на спадщину як спадкоємці другої черги за законом, що підтверджується свідоцтвом про народження третьої особи ОСОБА_3 /а.с-53/, записом акта про народження спадкоємця ОСОБА_4. /а.с-55/ та рішенням колегії судді судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2005 року /а.с.7-10/, яким за позивачкою ОСОБА_1 визнано право на спадщину після смерті її брата ОСОБА_4.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року визначено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України 1963 року, що діяв на момент відкриття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4., визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав у державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяву при прийняття спадщини.

Згідно з вимогами п.211 розділу 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 3.03.2004року №20/5 (а також п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 14.05.1994року №18/5, що діяла до 03.03.2004року), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

В судовому засіданні встановлено, що спадщина, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 була прийнята обома спадкоємцями за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується вищезазначеним рішенням колегії судді судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2005 року, а також матеріалами спадкової справи №251, втому числі довідкою Гірської сільської ради Бориспільського району /а.с-57/, відповідно до якої спадкоємець ОСОБА_4 був прописаний та проживав АДРЕСА_1 разом із братом ОСОБА_3 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.

З урахуванням викладеного суд вважає правильним застосовувати до спірних правовідносин правила розділу VII Спадкове право Цивільного кодексу України 1963 року.

Відповідно до вимог ст.560 Цивільного кодексу України 1963 року спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

За змістом ч.1 ст.561 Цивільного кодексу України 1963 року свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

З дослідженої в судовому засіданні спадкової справи встановлено, що 28 квітня 2004 року державним нотаріусом Бориспільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2 третій особі ОСОБА_3. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з 5112 штук простих іменних акцій ВАТ „Племінний завод „Бортничі" належних ОСОБА_4 на підставі витягу №263 з реєстру акціонерів від 26 квітня 2004 року особовий рахунок №853, зареєстроване в реєстрі за №1-717 /а.с-58/. 30 квітня 2004 року державним нотаріусом Бориспільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2 третій особі ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з неотриманої заробітної плати, належної ОСОБА_4 на підставі довідки, виданої ВАТ „Племінний завод „Бортничі" від 14 січня 2004 року за №196, зареєстроване в реєстрі за №1-747 /а.с-61/.

Рішенням колегії судді судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2005 року за позовом ОСОБА_1 вказані свідоцтва про право на спадщину за законом за №1-717 та 1-747 видані відповідно 28 та 30 квітня 2004 року ОСОБА_3. були визнані недійсними.

17 травня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільської районної державної нотаріальної контори з метою отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2005 року, проте підписати складену державним нотаріусом ОСОБА_2 заяву вона відмовилась, не визнаючи право третьої особи ОСОБА_3 на спадщину, про що працівниками Бориспільської районної державної нотаріальної контори був складений відповідний акт /а.с-61 -62/. Дана обставина в судовому засіданні визнана представником позивача.

З пояснень представника позивача, а також за змістом заяви позивача ОСОБА_1, поданої 23 грудня 2005 року до Бориспільської районної державної нотаріальної контори /а.с-5,68/ вбачається, що ОСОБА_1 вважає себе єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 та бажає отримати свідоцтво про право на спадщину на все майно, що залишилось після його смерті, а саме: сертифікат на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 від 18 листопада 1997 року ВАТ «Племінний завод «Бортничі» розміром 1 га вартістю 10529 гривень, сертифікат акцій №853 від 9 вересня 1997 року ВАТ «Племінний завод «Бортничі» на прості іменні акції в кількості 5112 штук вартістю 1278 гривень та неотриману заробітну плату ОСОБА_4 в сумі 3039 гривень 39 копійок.

Судом встановлено, що державний нотаріус Бориспільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2 діяла правомірно, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений цивільним законодавством України.

Відповідно до вимог п.206 розділу 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 3.03.2004року №20/5, свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, кожному з них окремо із визначенням прізвища, імені, по батькові та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до вимог п.230 розділу 22 Інструкції поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців, які прийняли спадщину. У разі недосягнення згоди поділ провадиться у судовому порядку відповідно до часток, належних кожному із спадкоємців за законом або за заповітом.

Так, ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2006 року /а.с.64-65/ за заявою державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2 було роз'яснено рішення Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа державний нотаріус Бориспільської районної державної нотаріальної контори, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права на спадщину, суд роз'яснив, що Державна нотаріальна контора повинна визначати коло спадкоємців по спадковій справі та визначати частини сторін на спадкове майно.

Відповідно до вимог ст.530 Цивільного кодексу України 1963 року при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 успадкували спадщину в рівних частках по 1/2 частині кожний.

Згідно з ч.2 с.548 Цивільного кодексу України 1963 року прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Державний нотаріус Бориспільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2, встановивши, що між спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник спір про поділ спадщини, не мала права видати позивачу ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на все належне спадкодавцю ОСОБА_4 майно.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників сторін та дослідження спадкової справи, позивачем ОСОБА_1 в порушення вимог підпункту „ж" пункту 3 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито", а також пункту 4 розділу II Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 року за №50, до вчинення нотаріальної дії щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом не було сплачено державне мито.

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на вимогах закону та є безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню, а самостійні вимоги третьої особи ОСОБА_3 є обгрунтованими, доведеними в судовому засіданні, в зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до вимог ст.88 Цивільного процесуального кодексу України відшкодуванню не підлягають. Судові витрати, понесені третьою особо ОСОБА_3 по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів позивача відповідно в розмірі 72 гривні 88 копійок та 30 гривень, з урахуванням того, що третьою особою неправильно було визначено ціну позову та розмір судового збору, оскільки помилково зазначено вартість земельної частки (паю) в розмірі 10 529 гривень замість 10 259 гривень, що підтверджується довідкою Бориспільського районного відділу земельних ресурсів №1109 від 01.06.2004року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,61,88,209,212,214,215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ: В задоволенні позову ОСОБА_1 до Бориспільського районного державного нотаріуса ОСОБА_2, третя особа із самостійними вимогами Литвинов Віктор Михайлович, про визнання незаконними дії посадової особи та зобов'язання вчинити дії по видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, відмовити.

Позов третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Бориспільський районний державний нотаріус ОСОБА_2, про визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спадкового майна, яке залишилось після смерті його брата ОСОБА_4, а саме: визнати право власності на 1/2 частину земельного паю розміром 0,5 га вартістю 5129 гривень 50 копійок відповідно до сертифікату на право на земельну ділянку (пай) НОМЕР_1 від 18 листопада 1997 року Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Бортничі", на іменні акції в кількості 2556 штук вартістю 639 гривень відповідно до сертифікату акцій №853 від 9 вересня 1997 року Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Бортничі", та 1/2 частину неотриманої заробітної плати в сумі 1519 гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені ним судові втрати по сплаті судового збору в сумі 72 гривні 88 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень, а всього на загальну суму 102 гривні 88 копійок.

Складання повного рішення відкласти на строк не більше ніж п'ять днів.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення та наступної подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.