Справа № 22ц-17/2008р.  Головуючий у першій інстанції -Хоменко Л.В.

          Категорія - цивільна                 Доповідач - Острянський В.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

        15 січня 2008 року  Апеляційний суд Чернігівської області  у  складі:

                              головуючого - судді  Коренькової З.Д.,

                            суддів -  Острянського В.І., Квача М.О.,

                            при секретарі -Вареник О.М..

                              за участю -ОСОБА_1 представника ВАТ”Продовольча компанія „Ясен” Войло О.П.,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ВАТ”Продовольча компанія „Ясен” та ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2007 року по цивільній         справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ”Продовольча компанія „Ясен” про зобов”язання підписати акти прийому-передачі виконаних робіт, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про стягнення моральної шкоди,

                                                 В С Т А Н О В И В:

        На рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2007 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково, подані апеляційні скарги ВАТ”Продовольча компанія „Ясен” та ОСОБА_1, у яких апелянти відповідно ставлять питання про скасування та про зміну оскаржуваного рішення місцевого суду.

        У своїй апеляційній скарзі ВАТ”Продовольча компанія „Ясен” посилається на те, що суд першої інстанції допустив невідповідність своїх висновків фактичним обставинам справи і стягнув неправильну суму в рахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку. Вважає, що сам заробіток за час затримки розрахунку стягнуто незаконно, оскільки підприємство в добровільному порядку сплатило ОСОБА_1 22 травня 2007 року в рахунок оплати праці (перерахунок премії) 292 грн. 57 коп., невиплачених своєчасно через помилку при розрахунку премії за відповідний період, допущену працівниками підприємства. Посилається на пропущення позивачем строків на звернення до суду за захистом свого порушеного права та вважає, що рішення суду про стягнення моральної шкоди є безпідставним. 

         У апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну оскаржуваного рішення та про  стягнення з ВАТ”Продовольча компанія „Ясен” в його користь 440 грн. недовиплаченої зарплати за жовтень 2006 року і за січень 2007 року; 18772 грн. середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 січня по 19 жовтня 2007 року та 1500 грн. моральної шкоди, посилаючись на неповне з”ясування обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

         Зокрема, апелянт вважає, що підписання актів виконаних робіт порушує законодавство про працю і згідно з ст.9 КзпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю є недійсними. Що суд, вирішуючи питання про розрахунок зарплати за останні два місяці роботи в січень 2007 року безпідставно не включив 220 грн., які необхідно виплатити за актом виконаних робіт за цей місяць та що визначена до стягнення моральна шкода в розмірі 100 грн. є заниженою і необхідно стягнути 1500 грн. моральної шкоди.

         Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ”Продовольча компанія „Ясен” в користь ОСОБА_1. 7389 грн. 27 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (сума зазначена без утримання прибуткового податку та інших обов”язкових платежів) за період з 31 січня по 22 травня 2007 року і 100 грн. моральної шкоди. Стягнуто з відповідача в користь держави 82 грн. 39 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1. було відмовлено.

         Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ВАТ”Продовольча компанія „Ясен” - частковому задоволенню з таких підстав.

         Постановивши оскаржуване рішення, місцевий суд виходив з того, що позивач перебував у трудових правовідносинах з відповідачем до 31 січня 2007 року, що сторонами не оспорюється; що з вини відповідача остаточний розрахунок з позивачем було проведено 22 травня 2007 року, коли позивачу було виплачено 292 грн. 57 коп. в рахунок оплати праці (а.с.38); що акт виконаних робіт за жовтень 2006 року не був зданий позивачем на підприємство, а відповідний акт за січень 2007 року не був затверджений керівником підприємства через неналежне виконання роботи ОСОБА_1 щодо захисту інтелектуальної власності ВАТ”Продовольча компанія „Ясен”; що несвоєчасним розрахунком при звільненні з роботи позивачу заподіяно моральну шкоду в розмірі 100 грн..

         Проте, з таким висновком місцевого суду не може погодитись апеляційний суд. З матеріалів справи вбачається, що середня місячна заробітна плата позивача, визначена судом для розрахунку за час затримки розрахунку, складає 1 тис. 397 грн. 97 коп. (а.с.126), а її середньоденний розмір дорівнює 66 грн. 57 коп., що відповідає правилам постанови Кабміну України № 100 від 08 лютого 1995 року з наступними змінами „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” (далі - Порядок). Згідно з п.8 цього  Порядку „нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів”. Тому, враховуючи, що з вини відповідача часом затримки розрахунку з позивачем є період: з 31 січня по 22 травня 2007 року, який має 75 робочих днів, заробіток за цей час, що підлягає стягненню, складає 4 тис.992 грн. 75 коп. (66 грн.57 коп. х 75 = 4.992 грн. 75 коп.).

         Отже, до стягнення з відповідача в користь позивача необхідно визначити 4 тис. 992 грн. 75 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначеного без врахування утримання прибуткового податку та інших обов”язкових платежів, замість 7 тис.389 грн. 27 коп., вказаних місцевим судом. 

         Вирішуючи вимоги позивача про зобов”язання відповідача підписати акти прийому-передачі виконаних робіт за жовтень 2006 року та січень 2007 року і про стягнення з відповідача в користь позивача 440 грн. заробітної плати за цими актами та моральної шкоди, місцевий суд вважав, що позивач пропустив строк на звернення до суду за захистом порушених прав та стягнув заподіяну несвоєчасним розрахунком з позивачем моральну шкоду.

         Однак,  висновок в цій частині рішення суперечить чинному законодавству, яке регулює спірні правовідносини.

         З матеріалів справи та наданих апеляцйному суду відомостей щодо штатного розпису юридичної групи ВАТ”Ясен”, слідує, що позивач у листопаді 2004 року був ознайомлений та погодився ( про що свідчить його власноручний підпис на документі) з структурою його посадового окладу в сумі 900 грн., який складався з 700 грн.- за роботу юрисконсульта і 200 грн. - за роботу з патентування, чого не заперечував в засіданні апеляційного суду і сам позивач і що в подальшому такий порядок зберігався до звільнення позивача з роботи  31 січня 2007 року (1050 грн.- за роботу юрисконсульта і 220 грн.- згідно з актами виконаних робіт).

         Позивач, заявивши вимоги про зобов”язання відповідача підписати акт прийому - передачі виконаних робіт за жовтень 2006 року та стягнути згідно з ним з відповідача в його користь 220 грн. в рахунок оплати праці, не надав суду ніяких доказів про те, що він його передав керівництву підприємства для оплати і не спростував заперечень відповідача про відсутність такого акта в підприємстві та що обов”язок його подання лежить на позивачеві.

         Що стосується вимог про зобов”язання відповідача підписати акт прийому-передачі виконаних робіт за січень 2007 року і про стягнення з останнього в користь позивача 220 грн. відповідно до цього акту в рахунок оплати праці, то з матеріалів справи вбачається, що такий акт надійшов до відповідача, проте він не був належним чином оформлений, оскільки не затверджений головою правління ВАТ”Продовольча компанія „Ясен” (а.с.5 і 127), а позивач не довів суду, що він виконав зазначені в цьому акті роботи, оскільки матеріали справи свідчать про протилежне (а.с.128-139).Дані обставини свідчать про неналежне виконання погоджених сторонами робіт.

         Крім того, з матеріалів справи видно, що позивач на час звільнення з роботи 31 січня 2007 року ніяких претензій щодо наведеного до відповідача не заявляв і лише в травні 2007 року звернувся до відповідача з вказаними вимогами (а.с. 16).

         За таких обставин заявлені вимоги позивача про зобов”язання відповідача підписати акти прийому-передачі виконаних робіт за жовтень 2006 року і за січень 2007 року та про стягнення з останнього в користь позивача 440 грн. в рахунок оплати праці не підлягають до задоволення через відсутність законних підстав і у їх задоволенні необхідно відмовити як недоведених.

         Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то апеляційний суд вважає, що така за правилами ст.237-1 КзпП України підлягає стягненню у разі, якщо порушення законних прав ОСОБА_1. призвели б до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв”язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

         З матеріалів справи видно, що 31 січня 2007 року ОСОБА_1 звільнився з роботи, отримав трудову книжку та остаточний розрахунок, який він не оспорював до травня 2007 року, і наступного дня: 01 лютого 2007 року уклав трудовий договір з іншим роботодавцем на підставі наказу № 80-к від 01 лютого 2007 року ТОВ „Вена”, про що свідчить копія записів до його трудової книжки(а.с.15); що допущена помилка при нарахуванні премії ОСОБА_1 та її виправлення відповідачем у добровільному порядку 22 травня 2007 року за його заявою, на думку суду, є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, однак при відсутності чи недоведеності позивачем обставин, з якими законодавець пов”язує стягнення моральної шкоди, не є підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди.

         Оскільки позивач не надав суду доказів про обставини, з якими законодавець пов”язує стягнення моральної шкоди за змістом ст.237-1 КзпП України, тому у його вимогах про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.

         Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. про те, що суд незаконно відмовив йому у стягненні середнього заробітку за період з 22 травня по 18 жовтня 2007 року; що законодавець не обмежує заявлення вимог про стягнення заробітної плати будь-яким строком; що його середньоденний заробіток з врахуванням 220 грн. за січень 2007 року має складати 72 грн. 20 коп. замість 66 грн. 57 коп. взятих до уваги судом, тому до стягнення підлягає інша сума та що суд безпідставно зменшив розмір моральної шкоди - не можуть бути підставою для зміни оскаржуваного рішення місцевого суду з наведених підстав, оскільки вони не знайшли свого підтвердження на нормах чинного законодавства в засіданні апеляційного суду.

         За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового про часткове задоволення позову ОСОБА_1. з частковим задоволенням доводів апеляційної скарги ВАТ”Продовольча компанія „Ясен”.

         Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 316, 317,319 ЦПК України, ст.ст. 116,117, 237-1 КзпП України , постановою Кабміну України № 100 від 08. 02. 1995 року з наступними змінами „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”,  с у д

                                                 В И Р І Ш И В: 

                 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

                 Апеляційну скаргу ВАТ”Продовольча компанія „Ясен” задовольнити частково.

                 Рішення Чернігівського районного суду від 19 жовтня 2007 року скасувати.

                  Стягнути з ВАТ”Продовольча компанія „Ясен” в користь ОСОБА_1 4992 грн. 75 коп. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з роботи за період з 31 січня по 22 травня 2007 року, без врахування утримання обов”язкових платежів та податків.

                  В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1. відмовити.

                  Рішення набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України впродовж двох місяців з дня вступу його в законну силу.

 Головуючий:                                                     Судді :