АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-438/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.1 Охріменко Н.І.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          22 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоСіренка Ю.В.

суддівМагди Л.Ф., Міщенка С.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни , -

в с т а н о в и л а :

21 січня 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаним позовом до управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області, посилаючись на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон) має статус «Дитини війни».

Згідно ст. 6 Закону він має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії йому, як дитині війни, протягом 2006, 2007 років не нараховувалося та не виплачувалося, а протягом 2008 року нараховувалося та виплачувалося в меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством. На підставі наведених обставин ОСОБА_5 просить суд задовольнити його вимоги, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії за 2006-2008 роки, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що становить 3891 грн. 90 коп. та зобов'язати відповідача нараховувати йому щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону в подальшому при нарахуванні пенсії.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Оскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі,  відсутні клопотання про  розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1  ч. 1 ст. 197 КАС України.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова суду повинна бути скасована і по справі прийнята нова постанова про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд виходив з того, що ним порушений строк звернення до суду визначений ст.. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови).

Однак, повністю погодитися  з таким висновком суду не можна

По справі встановлено, що ОСОБА_5 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Статтею 6 Закону України N 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-IV "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6-у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися.

Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни до вказаного вище закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином з 22 травня 2008 рік по 31 грудня 2008 рік діяв Закон №2195-1 У, яким пенсія підвищувалася на 30% мінімальної пенсії за віком.

Нарахування та виплати у 2008 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм із 1 січня 2008 року до 21 травня 2008 року Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В 2009, 2010 роках ніякі обмеження щодо дії вищевказаного Закону не встановлювались.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом 21 січня 2010 року. В період протягом якого розглядалась справа судом першої інстанції останньому щомісячна соціальна допомога в розмірі передбаченому  Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не виплачувалась.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, за правилами якого суд розглядав справу, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Ч. 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Управління ПФУ у Чорнобаївському районі у своєму запереченні на позов наполягало на застосуванні відносно вимог позивачки річного строку звернення до суду та наслідків пропущення цього строку, встановлених ст. ст. 99, 100 КАСУ.

Тому, вимоги позивача стосовно виплати соціальної допомоги за 2006 - 2008 роки задоволенню не підлягають, оскільки цей період знаходиться поза межами річного строку звернення до суду з таким позовом. Разом з тим, висновок суду щодо відмови в задоволенні заявлених позивачем вимог щодо зобов'язання відповідача проводити нарахування допомоги, як дитині війни, в подальшому - по день ухвалення постанови є невірним та таким, що суперечить  зазначеним вище вимогам закону.   

Позивач має право на таке підвищення за період із 21 січня 2009 року по 17 лютого 2010 року. В подальшому суд не може визнати дії відповідача незаконними, оскільки вони ще не відбулися.

Отже, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови в частині вимог позивача про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплатити йому щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни в подальшому - по день ухвалення постанови, тобто з 21 січня 2009 року по 17 лютого 2010 року включно.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 197, 198 КАС України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Головуючий :

          Судді :