АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-279/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : Фай В.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пальонний В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоБабенка В.М.
суддівПальонного В.С., Нерушак Л.В.
при секретаріЛелеці С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 9 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України у Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправною відмови у виплаті надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії з врахуванням зазначеної надбавки,-
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2009 р. позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправною відмови у виплаті надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії з врахуванням зазначеної надбавки.
В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що має статус дитини війни відповідно до Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р. «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст. 6 вказаного закону їй, як дитині війни, з 01.01.2006 р. має виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позивач вказувала, що їй безпідставно у період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. не було виплачено вказану щомісячну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на суму 4471,20 грн.
В зв’язку з зазначеними обставинами позивач просила суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови їй у виплаті зазначеної щомісячної соціальної допомоги та зобов’язати відповідача забезпечити її нарахування і виплату за 2006-2008 рр. В судовому засіданні також просила зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати їй вказану щомісячну соціальну допомогу і в подальшому.
Постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 9 грудня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області щодо нездійснення нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р. за період з жовтня 2008 року і довічно.
Зобов’язано відповідача провести перерахунок пенсії позивача з врахуванням її підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком станом на відповідний період відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р., з врахуванням вже виплачених їй сум щомісячної соціальної державної допомоги, за період з жовтня 2008 р. і здійснювати її подальшу виплату у вказаному розмірі довічно.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі начальник управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі просить постанову суду, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності його бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачеві підвищення до пенсії за період з 1 жовтня 2008 р., тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення. Позивачем без поважних причин був пропущений строк звернення до суду і оскільки відповідач наполягав на застосуванні позовної давності, суд дійшов висновку, що вона має бути застосована і в цій частині вимог має бути відмовлено, а позовні вимоги позивача мають бути задоволені в межах річного строку, який має обраховуватись з дня звернення з позовом.
Наряду з викладеним, суд вважав доцільним задовольнити позовні вимоги в частині подальшого нарахування і виплати позивачеві пенсії у розмірі, встановленому ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р.
Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки в частині подальшого нарахування позивачеві пенсії, суд неправильно застосував норми процесуального і матеріального права, а тому колегія суддів на підставі п. 1 ст. 201 КАС України рішення суду першої інстанції в цій частині змінює з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом 20 жовтня 2009 року, при цьому просила суд поновити її порушене право за період 2006 – 2008рр, а в судовому засіданні просила про його захист на майбутнє.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004 р. ) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної соціальної допомоги у відповідності з Законом України «Про соціальний захист дітей війни.
Доводи апеляційної скарги про те, що порядок обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», визначається Кабінетом Міністрів України є безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачеві відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Суд першої інстанції правомірно не застосував ст. 6 Закону №2195-1У в редакції Закону від 28 грудня 2007 р. №107-У1 про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004р. №2195-1У, поновили свою дію з 22 травня 2008р.
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону № 2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Суд першої інстанції правомірно застосував положення ч. 2 ст. 99 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та положення ч. 1 ст. 100 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, згідно до якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. На застосуванні цієї вимоги закону наполягав відповідач, тому суду першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в межах річного строку звернення до суду.
В той же час судова колегія вважає, що не підлягають до задоволення вимоги про здійснення виплати в подальшому у розмірах передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, в порядку якого заявлявся позов та розглядався спір, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Отже закон визначає, що предметом спору можуть бути існуючі рішення, вчинені дії чи бездіяльність, а не ті які, за певних обставин можуть бути вчинені в майбутньому, відновленню підлягає вже порушене право, а не те яке може бути порушене в майбутньому. Таким чином, якщо право позивача буде порушено в майбутньому, чи з боку відповідача матиме місце бездіяльність і відмова у здійсненні виплат, вона матиме право на відповідне звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
При таких обставинах постанова суду першої інстанції підлягає до зміни в частині строку, протягом якого бездіяльність відповідача визнана неправомірною та по який його зобов’язано здійснити перерахунок і виплату пенсії.
Судова колегія вважає, що інші доводи апеляційної скарги, зокрема посилання на порушення судом вимог ч.1 ст.41 КАС України щодо непроведення фіксування судового процесу технічними засобами, суттєвими не являються і не вплинули на правильність вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 198, 201, 205 КАС України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі задовольнити частково.
Постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 9 грудня 2009 року змінити.
Виключити з резолютивної частини постанови формулювання про визнання неправомірною відмови управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області проводити нарахування ОСОБА_6 щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», довічно та про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області здійснювати нарахування і доплату такої допомоги ОСОБА_6 довічно.
В іншій частині постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 9 грудня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :