Справа № 22ц/1290/1666/11
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Гаврилюка В.К.
суддів: Коротенка Є.В., Околота Г.М.
при секретарі : Давиденко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Стахановського міського суду Луганської області від 12 січня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільної сумісної власності, визначення часток власності і усунення перешкод у користуванні власністю, -
ВСТАНОВИЛА :
У жовтні 2009 року позивач звернулася із зазначеним позовом до суду, посилаючись на правові підстави своїх вимог, просила суд визнати спільною сумісною власністю її та відповідача, будинок АДРЕСА_1, визнати за ними право власності по Ѕ частині будинку АДРЕСА_1, за кожним, зобов'язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкод в користуванні зазначеного будинку.
Оскаржуваним рішення суду позовні вимоги задоволено повністю.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, а тому просить ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явилися до судового засідання, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають матеріалам справи, оскільки судом встановлено, що між сторонами склались сімейні правовідносини. Предметом спору є право позивачки на майно придбане під час шлюбу.
За вимогами ст. 3 СК України визначено: сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як зазначено в ст. 10, 11 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідне до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Сторони перебували у шлюбних відносинах с 19 вересня 1998 року, відповідно до свідоцтво про одруження від 19 вересня 1998 року, який було розірвано 03.03.2009 року, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу сторін. 18 липня 2009 року позивачка повторно уклала шлюбні відносини.
За свідоцтвом про народження дитини: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відповідач є батьком вказаної дитини.
За договором купівлі-продажу від 17.03.2008 року, укладеного між відповідачем та ОСОБА_4, про купівлю будинку буд.АДРЕСА_1, який був укладений у відповідній формі до закону, про що свідчить витяг про реєстрацію договору купівлі-продажу 17.03.2008 року. За відповідачем було зареєстровано право власності нерухомого майна, про що свідчать відомості про реєстрацію право власності на буд.АДРЕСА_1, за відповідачем, а також довідка №368 від 22.10.2009 року Комунального підприємства „Стахановське бюро технічної інвентаризації ” за відповідачем зареєстрована власність у вигляді буд.АДРЕСА_1.
Земельна ділянка за адресою: буд.АДРЕСА_1, відповідно до листа №3759 від 21.10.2009 року, перебуває у державні власності.
Твердження відповідача про купівлю вказаного будинку за кошти яки не були спільними спростовуються поясненням позивачки, яка вказала, що кошти вони спільно заробили на заробітках у Росії яки пересилали до Стаханова і мати відповідача проводила розрахунок за придбання будинку, що підтверджується розпискою ОСОБА_4. про отримання 7000 доларів. США від ОСОБА_7. за продаж буд.АДРЕСА_1. Але вказана розписка не підтверджує, що зазначені кошти не є спільними, т.я. при укладенні договору позивачка надала нотаріусу заяву від 17 березня 2008 року, про її згоду як дружини відповідача на укладення договору, таким чином відповідач визнавав придбання будинку під час шлюбних відносини за спільні кошти сторін. Мати відповідача ОСОБА_7 будь-яких позовних вимог не заявляє.
Відповідно до постанови органів дізнання Стахановського МВ УМВС від 03.03.2010 року, за результатам розгляду заяви позивачки, про продаж буд.АДРЕСА_1, визначено, що відповідач самовільно розпорядився майном яке було придбано за спільні кошти. Вказана постанова на теперішній час не оскаржена і обставини викладені в неї не спростовані.
За вимогами статей 61, 69, 70, 71 СК України: Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Щодо вимог позивачки про усунення перешкод з боку відповідача в користуванні спільним майном(будинком), оскільки будинок є спільною власністю, позивачка має рівні права в його використанні.
Відповідно до ст. 391, 392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Стахановського міського суду Луганської області від 12 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :