АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-532/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.1 Резнік Ю.В.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Магда Л. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          10 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМагди Л.Ф.

суддівТрюхана Г.М., Сіренка Ю.В.

при секретаріЛисаченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу УПФ України в Уманському районі на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області про визнання дій по недоплаті підвищення до пенсії дітям війни неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 22 жовтня 2009 р. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області про визнання дій по недоплаті підвищення до пенсії дітям війни неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок. В позовній заяві вказував, що він відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни.

Згідно ст. 6 цього Закону він має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії йому, як дитині війни, протягом 2006 - 2007 років не нараховувалося та не виплачувалося, а протягом 2008 року нараховувалося та виплачувалося в меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.

Тому ОСОБА_6 просив суд задовольнити його вимоги, визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому щомісячне підвищення до пенсії з 01.01.2006 р. по день розгляду в суді, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що становить 4 998,51 грн. та зобов’язати відповідача нараховувати йому щомісячну соціальну допомогу в подальшому при нарахуванні пенсії.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити та застосувати до заявлених вимог річний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі щодо відмови виплати позивачу ОСОБА_6 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком - неправомірними.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_6 щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни - в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 жовтня 2008 року (в межах строку позовної давності) із врахуванням виплат, які були проведені позивачу ОСОБА_6 за відповідний період в 2008 та в 2009 роках.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, УПФ України в Уманському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить про скасування постанови і прийняття нової про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова суду повинна бути  змінена виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року, поновили свою дію у 2008 році - з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни за 2008 рік - з 22.05.2008 до 31.12.2008.

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" КМ України надано право у 2009 р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Не було встановлено жодних обмежень застосування Закону № 2195-1У і законом "Про державний бюджет на 2010 р."

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.

Однак, визначаючи період перерахунку, суд помилково не конкретизував період, за який зобов'язав нарахувати та виплатити йому вказану допомогу, зазначивши тільки дату, з якої слід здійснити перерахунок, а саме: з 22 жовтня 2008 р., і не вказавши кінцеву дату цього періоду, фактично зобов’язавши відповідача здійснювати такі нарахування в майбутньому. Тому колегія суддів вважає необхідним змінити постанову суду і визначити період здійснення перерахунку з 22 жовтня 2009 р. по день прийняття постанови суду першої інстанції по справі, тобто по 11 лютого 2010 року, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, за правилами якого суд розглядав справу, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Ч. 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Представник УПФ України у Уманському районі у судовому засіданні заявив про застосування відносно вимог позивачки річного строку звернення до суду та наслідків пропущення цього строку, встановлених ст. ст. 99, 100 КАСУ.

Тому суд обгрунтовано прийшов до висновку про задоволення цієї частини вимог позивача та зобов'язання відповідача нарахувати йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 22 жовтня 2008 року, оскільки було застосовано річний строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України, про що заявляло УПФ України.

В іншій частині постанова суду не відповідає вимогам ст. 6 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта власних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Оскільки, станом на час розгляду справи в суді в матеріалах справи були відсутні будь-які докази про те, що права позивача будуть порушені в майбутньому, то і постанова суду в частині зобов'язання відповідача проводити нарахування та виплату позивачу допомоги, як дитині війни, на майбутнє, не відповідає вимогам вказаної вище норми закону та обставинам справи.

Тому постанова суду в зазначеній частині підлягає зміні і період здійснення перерахунку вказаної допомоги повинна бути обмежена датою ухвалення постанови суду першої інстанції, тобто 11-м лютого 2010 р.

В іншій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 198, 201, 205, 207  КАС України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційну скаргу УПФ України в Уманському районі задовольнити частково, постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області про визнання дій по недоплаті підвищення до пенсії дітям війни неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок змінити в частині визначення періоду, за який відповідача зобов'язано здійснити нарахування і виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Абзац третій резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції: Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_6 щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни - в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 жовтня 2008 року по 11 лютого 2010 року із врахуванням виплат, які були проведені позивачу ОСОБА_6 за відповідний період в 2008 та в 2009 роках.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

          Судді :