АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-517/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія 10.3.1 Соколишина Л.Б.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          17 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоСіренка Ю.В.

суддівМагди Л.Ф., Міщенка С.В.

при секретаріМагди А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сміла на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 2 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сміла про  стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії, як «дитині війни», -

в с т а н о в и л а :

29 червня 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сміла, посилаючись на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон)  має статус «Дитини війни».

Згідно ст. 6 Закону він має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії йому, як дитині війни, протягом 2006-2007 років не нараховувалося та не виплачувалося, а протягом 2008-2009 років нараховувалося та виплачувалося в меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством. На підставі наведених обставин позивач просить суд задовольнити його вимоги, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії за період з 2006-2009 роки, що становить 5 132 грн. 10 коп.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 2 вересня 2010 року позов задоволено.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м.Сміла нарахувати та виплатити ОСОБА_6 як «дитині війни» передбаченою ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з урахуванням раніше отриманих сум в сумі 2659 грн. 30 коп..

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м.Сміла просить скасувати рішення суду, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та відмовити  у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволені апеляційної скарги по наступних підставах.

Справа  вирішена судом на підставі  норм цивільного та цивільно-процесуального законодавства у відповідності  із  Законом  України від 18 лютого  2010 року № 1691 - VI "Про  внесення  змін  до  деяких законодавчих  актів України щодо підвідомчості  справ, пов'язаних  із соціальними виплатами".

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону, дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України № 2195-1У виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22  травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни до вказаного вище закону визнано такими, що  не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року діяв Закон №2195-1У, яким пенсія підвищувалася на 30% мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплати у 2008 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм із 1 січня 2008 року до 21 травня 2008 року Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також судами правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань», оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Справа розглянута в порядку цивільного судочинства, тому при зверненні до суду позивач мав право ставити питання про захист свого порушеного права не протязі загального трирічного строку позовної давності і цей строк апелянтом не оскаржується. Тому при перегляді справи в порядку адміністративного судочинства колегія суддів не може звузити права позивача на захист його порушених прав.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сміла на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 2 вересня 2010 року по даній справі відхилити, а рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

          Судді :