Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого - судді Збитковської Т.І.
Суддів –Полюховича О.І, Матюхи Ю.В.
За участю прокурора –Іванціва М.Р.
Потерпілої –ОСОБА_2
Засудженого –ОСОБА_3
Захисника –адвоката ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника –адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Зарічненського районного суду від 21 січня 2011 року.
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець с. Новорічиця Зарічненського району Рівненської області, громадянин України, одружений, на утриманні одна малолітня дитина, раніше не судимий, -
засуджений за ч.2 ст.286 КК України на чотири роки і шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки.
Судом вирішено питання щодо речових доказів по справі.
Постановлено стягнути з засудженого на користь ОСОБА_2 100000 / сто / тисяч гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Як визнав доведеним суд, 6 липня 2010 року близько 15 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем „ Фольцваген - Венто” д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі Дубровиця –Зарічне, в с. Бродниця Зарічненського району Рівненської області, виявивши небезпеку для руху –скутер під керуванням ОСОБА_1, який виїхав на смугу руху автомобіля, допустив порушення вимог п. 10.1, 11.2 та 12.3 Правил дорожнього руху у даній дорожній обстановці і скоїв наїзд на ОСОБА_1, смертельно травмувавши останнього.
В поданій на вирок апеляції захисник інтересів засудженого - адвокат ОСОБА_4, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненому злочині та правильності кваліфікації дій, доводить, що при призначенні засудженому покарання суд належним чином не врахував фактичні обставини даної справи, особу ОСОБА_3, ряд пом”якшуючих покарання обставин, і за відсутності обставин, що його обтяжують, обрав ОСОБА_3 надто суворе покарання, яке просить пом”якшити із застосуванням ст.75 КК України, не застосовувати щодо ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що є джерелом утримання його сім”ї та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої, як явно завищений.
Апеляція прокурора на вирок суду, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, відкликана в порядку ст. 355 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 та самого засудженого, які підтримали подану апеляцію, думку потерпілої ОСОБА_2 і прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши викладене в апеляції захисника, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за обставин, вказаних у вироку суду, підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом дана правильна юридична оцінка, що не заперечується і в поданій апеляції.
Однак, призначаючи засудженому покарання, суд першої інстанції вимог ч.2 ст.65 КК України щодо призначення винному покарання, необхідного і достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів, на думку колегії суддів, належним чином не дотримав.
Відповідно до роз”яснень, що містяться в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року/ з послідуючими змінами/” Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, при призначенні покарання за ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до цього осіб /пішоходів, водіїв/, а також обставини, що пом”якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Із справи слідує, що ОСОБА_3 після наїзду на ОСОБА_1, який скутером виїхав на смугу руху автомобіля засудженого, надавав потерпілому допомогу, викликав швидку і на місці події чекав приїзду працівників міліції, розкаявся у вчиненому, сприяв слідству у розкритті злочину, повністю відшкодував ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 5258 грн, і продовжує відшкодування моральної шкоди, про що суду надано розписку потерпілої.
Як особа, ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні одну малолітню дитину, є потерпілим від ЧАЕС.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 у справі не встановлено.
За таких даних, на думку колегії суддів, доводи, викладені в апеляції, щодо суворості призначеного засудженому покарання заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п”яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи вищевикладені фактичні обставини даної справи, особу ОСОБА_3, наявність ряду пом”якшуючих покарання обставин та відсутність обставин, що його обтяжують, колегія суддів вважає за можливе застосувати щодо ОСОБА_3 положення ст.75 КК України з покладенням певних обов”язків, передбачених ст.76 КК України.
Поряд з цим, колегія суддів вважає безпідставними твердження захисника в інтересах ОСОБА_3, викладені в апеляції, стосовно явно завищеного розміру морального відшкодування –100000 грн. на користь ОСОБА_2, і необхідності зменшення зазначеної суми.
Як вбачається з матеріалів справи, в результаті ДТП потерпіла ОСОБА_2 втратила чоловіка і батька двох неповнолітніх дітей, який утримував сім”ю та дбав про свою родину, смерть якого привела до глибоких моральних страждань і є надто важкою втратою.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно стягнув вказану суму, як моральне відшкодування, і підстав для зменшення його розміру, як про це йдеться у поданій апеляції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію захисника –адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Зарічненського районного суду від 21 січня 2011 року стосовно ОСОБА_3 змінити.
Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.2 ст.286 КК України на чотири роки і шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням –іспитовим строком в два роки.
Відповідно до вимог ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_3 повідомляти органи кримінально- виконавчої інспекції про зміну місця проживання і роботи.
Звільнити ОСОБА_3 з-під варти з залу суду.
В решті вирок залишити без зміни, а апеляцію захисника- адвоката ОСОБА_4- без задоволення.
ГОЛОВУЮЧИЙ
СУДДІ
Вірно: Суддя Т.І.Збитковська