29.04.2011
Справа №22-а-549/2011 р. Головуючий в І інстанції
Категорія: 10.3.1 Варняк С.О.
Доповідач: Кутурланова О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року квітня місяця 29 дня колегія суддів судової плати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Кутурланової О.В.
Суддів: Ігнатенко П.Я.
Майданіка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Херсоні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі Херсонської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
в с т а н о в и л а:
16 липня 2008 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позивач зазначав, що відповідно до Закону України від 18.11.2004 р. «Про соціальний захист дітей війни»він є дитиною війни. Ст. 6 зазначеного вище Закону дає йому право на щомісячну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яку він не отримує.
Просив поновити пропущений строк для звернення до суду, стягнути з відповідача державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2008 роки.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 р. позов ОСОБА_3 задоволено частково. Поновлено пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі Херсонської області (далі –Управління) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просило скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 р. та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та законність постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
При частковому задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 має статус дитини війни, а тому його пенсія повинна бути перерахована відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно зі ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 із змінами, внесеними 19 січня 2006, підвищення до пенсії дитині війни у 2006 році повинно було проводитися згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки такого порядку встановлено не було, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році не діяла.
Таким чином в 2006 р. у відповідача не було підстав проводити виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, тому постанова суду в частині задоволення позовних вимог за 2006 рік підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
У відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 71, ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 приведені положення Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2007 році діяла лише з 09 липня.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" внесено зміни, за якими розмір спірної надбавки до пенсії встановлено у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вище наведені зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України, з вказаної дати ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" стала діяти у її первісній редакції.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини сторін регулюються ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, відповідно є обґрунтованими лише позовні вимоги щодо обов’язку відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а дії відповідача в цій частині є неправомірними, а отже висновки суду першої інстанції про задоволення позову щодо визнання неправомірною відмови в здійсненні підвищення пенсії з 01.01.2007 р. по 08.07.2007 р., з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р. є необгрунтованими, оскільки в ці періоди дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено.
Разом з тим позовна вимога щодо поновлення строку звернення до суду не містить достатнього обґрунтування, оскільки порушення прав позивача відбувалося періодично, кожного місяця, починаючи з 09 липня 2007 року, і в нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до суду, доводи щодо власної необізнаності про порушення права не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, на думку колегії суддів судом першої інстанції позивачу було безпідставно поновлено встановлений ч.1 ст. 99 КАС України в її редакції на момент подачі позову річний строк звернення з позовом до суду, відповідно до ст. 100 цього Кодексу у задоволенні позовних вимог, заявлених поза межами встановленого законом строку, слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків виходять за межі заявлених вимог. Також не приймаються до уваги доводи апелянта щодо можливого нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не приймав рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи у зв’язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, ч. 1 ст. 197, 198, 202 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі Херсонської області задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі Херсонської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 підвищення у розмірі 30 % надбавки до мінімальної пенсії за віком за 2006 рік, з 01.01.2007 р. по 15.07.2007 р., з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р. скасувати та прийняти у цій частині нову постанову.
Відмовити ОСОБА_3 в поновленні строку для звернення до суду.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про зобов’язання здійснення нарахування і виплати допомоги за 2006 рік, з 01 січня 2007 року по 15 липня 2007 року, з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р. відмовити.
В іншій частині зазначену постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому КАС України, протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: