Справа № 22ц/1290/1063/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Гаврилюка В.К.
суддів: Коротенка Є.В., Околота Г.М.
при секретарі : Давиденко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30 листопада 2010 року
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2010 року позивач звернулась з позовом до суду про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 22.02.2010 року на автомобільній стоянці, розташованій по АДРЕСА_1 вона передала на зберігання приватному підприємцю ОСОБА_1 належний їй на праві приватної власності легковий автомобіль марки «DAEWO» модель «NEXIA» державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску. В момент, коли вона хотіла забрати зі стоянки належний їй автомобіль, з’ясувалось, що автомобіль пошкоджений в результаті пожежі, а саме пошкоджено: обшивка переднього бамперу в зборі, енергопоглинач переднього бамперу, накладка переднього бамперу, підсилювач переднього бамперу, решітка переднього бамперу, накладка переднього бамперу ліва, фара протитуманна права, кронштейн переднього бамперу правий, фара права, показник поворотів правий, крило переднє праве, капот, уплотнювач капоту передній, крило переднє ліве, фара ліва, решітка радіатора, підкрилок передній правий, дзеркало зовнішнє праве, фільтр повітряний , шланг повітряного фільтру, радіатор, шланг радіатору поверховий, конденсатор кондиціонеру, кришка клапанів, кожух зубчатого ременя, резонатор повітряного фільтру, впускна труба повітряного фільтру,сигнал звуковий, комплект проводів передній, фіксатор капоту номерний знак передній, рамка номерного знаку передня. Пошкодження найденого майна відбувалось під час зберігання автомобіля відповідачем. По цьому факту Лисичанським МУ ДУ МЧС України в Луганській області була винесена постанова від 24.02.2010 року про порушення кримінальної справи. Вважає , що відповідач повинен відшкодувати збитки на проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у розмірі 26620 грн. 67 коп. , моральну шкоду в сумі 10 000грн., яка полягає у фізичному болю та стражданнях, які вона зазнала у зв’язку з ушкодженням здоров’я і пошкодженням майна, неможливістю користуватися автомашиною у зв’язку з пошкодженням вузлів автомашини, необхідністю виконання робіт, одержанням консультацій правового характеру. Добровільно відшкодувати завдану шкоду відповідач відмовляється. Тому просила задовольнити позов у повному обсязі.
Оскаржуваним рішенням суду позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування збитків, завданих внаслідок пошкодження автомобіля в сумі 22334 грн. 37 коп., моральну шкоду в сумі 1000 грн. витрати на проведення експертизи в сумі 450 грн., судові витрати та витрати на правову допомогу.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, а тому просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив із того, що 22.02.2010 року на автомобільній стоянці, розташованій по АДРЕСА_1 позивачка передала на зберігання приватному підприємцю ОСОБА_1 належний їй на праві приватної власності легковий автомобіль марки «DAEWO» модель «NEXIA» державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску. В момент, коли вона хотіла забрати за стоянки належний їй автомобіль, з’ясувалось, що автомобіль пошкоджений в результаті пожежі з винних дій відповідача на визначену суму шкоди.
Із акту пожежі від 24.02.2010 року вбачається, що пожежа виникла 22.02.2010 року на автомобілі Мазда -6 НОМЕР_1. за адресою АДРЕСА_1, власник ОСОБА_4 Причина пожежі-підпал зазначеної машини.
Постановою від 24.02.2010 року порушено кримінальну справу за фактом навмисного знищення майна, шляхом підпалу, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 194 ч.2 КК України ( а.с.6).
Із висновку № 1722/27 від 20.10.2010 року судової авто-товарознавчої експертизи , вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля марки «DAEWO» модель «NEXIA» державний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на момент огляду складає 22 334грн.37 коп.
Матеріалами справи підтверджено, що апелянт здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про реєстрацію. Видом підприємницької діяльності є технічне обслуговування транспортних засобів, дослідження кон’юнктури ринку, роздрібна торгівля, послуги автомобільної стоянки.
Разом із тим позивачкою не заявлені вимоги до апелянта, як приватного підприємця, про стягнення матеріальної та відповідно визначеної моральної шкоди.
Суд при визначенні правовідносин послався на вимоги ст.936 ЦК України, де за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності, ст.942 ЦК України, де зберігач зобов’язаний вживати усіх заходів, встановлений договором законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі, ст. 951 ЦК України, де збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі пошкодження речі - у розмірі, на яку знизилась її вартість.
Суд також послався на ч.2 ст. 977 ЦК України, де за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов’язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативами та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.
Із договору купівлі-продажу автостоянки та земельної ділянки від 17.02.2006 року вбачається та не оспорюється, що ОСОБА_5 продала а ОСОБА_1 купив автостоянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0, 1242 га в межах згідно з планом, що розташована за цією адресою.
Згідно свідоцтва, виданого суб’єкту підприємницької діяльності (.а.с.59) не визначений конкретно вид діяльності підприємця, пов’язаний зі зберіганням транспортних засобів, доданий перелік документів та докази у підтвердження зазначеного відсутні.
Із пояснень позивачки, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4 вбачається, що ніхто з ними письмового договору зберігання не укладав, перебування їх автомашин на цій автостоянці оплачувалось ними сторожу, який робив відповідні записи до свого журналу, вказував місце стоянки автомашин. За стоянку платити по 5 грн. Квитанції видавались лише на вимогу громадянам, які ставили автомашини.
Згідно положень п.3 ч.2 ст. 977 ЦК України прийняття транспортного засобу на зберігання у відповідності до ч. 1-2 зазначеної статті посвідчується квитанцією (номером, жетоном).
У судове засідання позивачка не надала будь-яких квитанцій (номерів, жетонів) про сплату коштів за місце стоянки, а також і у день пожежі, відсутні такі докази, як журнали на які посилається позивач. Відповідач заперечує обставини надання дозволу позивачці на знаходження автомашини на території стоянки у день підпалу і доводи позивачки не підтвердили свідки.
Зважаючи на викладене та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також те, що суд припустився помилки у застосуванні норм матеріального права, рішення суду на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню та у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :