Справа № 22ц/1290/1976/11
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Гаврилюка В.К.
суддів: Фарятьєва С.О., Коротенка Є.В.,
при секретарі : Пороло В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 13 жовтня 2010 року
за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою, виселення з квартири та вселення в квартиру, -
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на правові підстави своїх вимог, просив суд усунути перешкоди в користуванні належною йому 1/2 частиною квартири за адресою: АДРЕСА_1, виселивши ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з зазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення, та вселити його в квартиру за зазначеною адресою, якою вказані особи не дають користуватися.
Відповідач ОСОБА_1, яка є співвласницею квартири та сестрою позивача, позовні вимоги визнала у повному обсязі (а.с.19).
Оскаржуваним рішенням суду позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянти просять скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального права, вказують, що судом неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, а тому просять рішення суду скасувати в повному обсязі.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, яки беруть участь у справі, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають матеріалам справи, оскільки судом встановлено що рішенням Краснодонського міськрайонного суду від 21.05.2009 р. та ухвалою апеляційного суду Луганської області від 16.07.2009 р. за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, по праву спадкування за законом (а.с.4-7). Рішення суду набрало чинності. 27.07.2009 р. ОСОБА_4 зареєстрував право власності на належну йому 1/2 частку квартири в Краснодонському МБТІ, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.07.2009 р. (а.с.9). Дані докази свідчать про те, що ОСОБА_4 має всі законні підстави володіти, користуватись та розпоряджатись належною йому 1/2 частиною зазначеної квартири.
Згідно з поясненнями позивача він не може користуватись, розпоряджатись та вселитись у свою 1/2 частину квартири, тому що там проживають без реєстрації відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вони зайняли цю квартиру без його згоди незаконно, проживають в ній та не пускають його в квартиру. Наданими адресними довідками підтверджено, що зазначені особи мають житло та реєстрацію за іншою адресою. Вирішити питання з розподілом квартири, визначення права власності зі сплатою частки вартості квартири або отримання частки вартості квартири від позивача на яку він згоден, сторона відповідача не бажає.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Зазначені положення закріплені також у ст. 150 ЖК України.
Відповідно до ч.1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Згідно з ч.3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
З огляду на вищевикладене суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самоправно, без згоди спадкоємця і власника частини квартири, чого й самі не заперечують, зайняли квартиру за адресою: АДРЕСА_1, 1/2 частина якої на праві приватної власності належить ОСОБА_4, перешкоджаючи тим самим позивачу ОСОБА_4 володіти, користуватись та розпоряджатись належною йому 1/2 частиною зазначеної квартири, тому вони підлягають виселенню з зазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення.
Апелянтами, відповідно до положень ст.ст. 58-60 ЦПК України не надано обґрунтованих доказів на підтвердження вказаних ними обставин.
Суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Зважаючи на викладене, доводи апелянтів про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 13 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі протягом двадцяти днів касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :