Справа № 22ц/1290/1386/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Гаврилюка В.К.
суддів: Коротенка Є.В., Околота Г.М.
при секретарі : Давиденко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 22 грудня 2010 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору дарування, -
ВСТАНОВИЛА :
У червні 2010 року позивача звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на правові підстави своїх вимог, просила суд розірвати договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, який відбувся між ОСОБА_2, як дарувальником та ОСОБА_1, як обдарованим, що посвідчений приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області за № 4438.
Оскаржуваним рішення суду позивні вимоги задоволено, розірвано договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, який відбувся між ОСОБА_2, як дарувальником та ОСОБА_1, як обдарованим, що посвідчений приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області за № 4438.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, а тому просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судом встановлено, що 18.06.2008 року між позивачкою та відповідачем укладено договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.4-5); із довідки (а.с. 40) вбачається, що замовлення на проведення технічної інвентарізації, отримання витягу з реєстру прав власності оформлено ОСОБА_2.
З довідки № 775 від 02.08.10 року вбачається, що ОСОБА_2 знаходиться під наглядом в Алчевській психіатричній лікарні з приводу шизофренії прогредієнтної, афективно-параноїдального типу приступу, аутізації особистості з емоційним збідненням (а.с. 38).
Суд задовольняючи позов виходив з того, що договір дарування підлягає розірванню, оскільки на момент його укладання та після, суттєво змінились обставини, що впливають на вільне волевиявлення сторін і порушують інтереси позивачки, а саме право на житло і позивачка хотіла подарувати будинок усім трьом дітям.
З таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Задовольняючи позовну заяву позивача суд застосував ст. 652 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, в разі істотної зміни обставин, якими сторона керувалася при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором, або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачати, то уклали його б на інших умовах.
Застосовуючи ст. 652 ЦК України суд врахував істотною зміною обставин саме те, що внаслідок необізнаності сторін в хворобі однієї із сторін вони уклали договір дарування. Якби кожна із сторін усвідомлювала цю обставину, то договір укласти було б неможливо. Сторони не могли усунути цю обставину, а саме – хворобу позивачки й, як наслідок, те, що вона не усвідомлювала своїх дій. Сам факт укладання договору позбавив позивачку права власності на житло, що при можливих певних діях відповідача може привести до втрати права на проживання в будинку.
Статтею 652 ЦК України встановлені умови розірвання договору у разі істотної зміни обставин у майбутньому.
Хвороба позивача, котра знаходиться під наглядом у Алчевській обласній психіатричній лікарні з 1975 року, не може бути істотною зміною обставин хоча б тому, що виникла до укладення договору, а не після.
У рішенні суду вказано, що у зв’язку із хворобою позивач не розуміла значення своїх дій.
Це не відповідає дійсності, так як позивач спочатку пішла в бюро технічної інвентаризації м. Алчевська, замовила там необхідні документи для оформлення договору дарування, потім у нотаріуса підписувала договір дарування.
Допитані у справі свідки пояснили, що позивач говорила їм, що подарувала будинок синові.
У справі не проведена судово-медична експертиза для визначення психічного стану позивача та її здібності розуміти значення своїх дій.
Крім того, у позові позивач не ставила питання про те, що вона не розуміла значень своїх дій, але якщо суд дійшов висновку, що позивач не розуміла значень своїх дій, у цьому випадку спірний договір можна визнати недійсним, а не розірвати його. Будь яких клопотань щодо проведення відповідної експертизи у судовому засіданні заявлено не було.
Зважаючи на вищевикладене, ураховуючи, що суд повно встановив обставини справи і характер правовідносин сторін, але неправильно застосували норми матеріального права, відповідно до ст. 309 ЦПК України вказані обставини є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 22 грудня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору дарування відмовити за необґрунтованістю.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :