Справа № 22ц/1290/615/11
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Гаврилюка В.К.
суддів: Коротенка Є.В., Околота Г.М.
при секретарі : Давиденко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 02 листопада 2010 року
за позовом ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» про визнання недійсними умов кредитного договору, визнання кредитного договору та договору поруки недійсними, -
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2010 року позивач звернувся із зазначеним позовом до суду, посилаючись на правові підстави своїх вимог, просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку борг з кредиту за договором від 14.08.2008р. у сумі 49953,96 гривень, який складається з: 15703,61 грн. - сума кредиту, що залишилась неповернутою боржником станом на 01.03.2010р.; 8735,30 грн. - сума простроченого боргу по кредиту з урахуванням індексу інфляції; 8348,05 грн. - сума прострочених відсотків з урахуванням індексу інфляції; 259,11 грн. - сума відсотків за користування кредитом за період з 18.02. 2010р. по 28.02.2010р.; 8387,91 грн. - сума несплаченої пені за весь час прострочення кредиту; 143,17грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту за весь час прострочення кредиту; 8237,14 грн. - сума несплаченої пені за весь час прострочення процентів згідно з п. 9.1. кредитного договору; 139,67 грн. - 3% річних від суми прострочених відсотків за весь час прострочення відсотків згідно ст. 625 ЦК України, а також судові витрати, мотивуючи тим, що зобов'язання по кредитному договору відповідачка ОСОБА_1 не виконала, відповідач ОСОБА_2 уклав договір поруки і повинен нести грошові зобов'язання солідарно з позичальником.
У квітні 2010 року відповідачі звернулися до суду із зустрічним позовом, доповнивши його просили суд визнати кредитний договір, укладений ОСОБА_1 із банком недійсним, мотивуючи тим, що умови цього договору суперечать чинному законодавству, моральним засадам суспільства та є несправедливим.
Оскаржуваним рішення суду позивні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» задоволено в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, а тому просить ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» відмовити, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають матеріалам справи, оскільки судом встановлено, що 14 серпня 2008 року між ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк», який є правонаступником майна, всіх прав та обов'язків ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 63 Пк/2008, згідно із яким Банк надав ОСОБА_1 кредит в національній валюті у сумі 25000 гривень, відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі до 12.08.2011 року та сплатити за користування кредитом процентну розмірі 36% річних. Факт надання кредиту підтверджується меморіальним ордером на видачу готівки № 1739 від 15.08.2008 року.
Відповідно до п. 9.1 Кредитного договору, у випадку прострочення виконання Позичальником своїх зобов’язань щодо повернення кредиту або сплати відсотків, Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5 відсотка в день від суми невиконаних зобов’язань по погашенню заборгованості. П. 9.2 Договору передбачено, що виконання зобов’язань позичальника за Договором може забезпечуватися будь-якими іншими видами забезпечення, встановленими ЦК України.
Відповідачка ОСОБА_1 не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків, чим порушує прийняті на себе договірні зобов'язання.
Станом на 01.03. 2010 року позивачка має заборгованість за кредитним договором на загальну суму 49953,96 гривень, з яких: 15703,61 грн. - сума кредиту, що залишилась неповернутою боржником станом на 01.03.2010; 8735,30 грн. - сума простроченого боргу по кредиту з урахуванням індексу інфляції згідно ст. 625 ЦК України; 8348,05 грн. - сума прострочених відсотків з урахуванням індексу інфляції згідно ст. 625 ЦК України; 259,11 грн. - сума відсотків за користування кредитом за період з 18.02. 2010р. по 28.02.2010р.; 8387,91 грн. - сума несплаченої пені за весь час прострочення кредиту згідно з п. 9.1. кредитного договору; 143,17грн. - 3,0 % річних від суми простроченого кредиту за весь час прострочення кредиту згідно ст. 625 ЦК України; 8237,14 грн. - сума пені за весь час прострочення процентів згідно з п. 9.1. кредитного договору; 139,67 грн. - 3,0 % річних від суми прострочених відсотків за весь час прострочення відсотків згідно ст. 625 ЦК України.
Пунктами 4.3, 5.4 Кредитного договору передбачено, що Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць; або перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10 відсотків; або несплати Позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5 % суми кредиту. Позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення Банку згідно з п.4.3. кредитного договору, повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти та сплатити можливу неустойку.
Лист-вимога, надана позивачем відповідачці ОСОБА_1 щодо виконання зобов'язань за Кредитним договором, залишена без виконання.
З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором, між Банком та відповідачем ОСОБА_2 14.08.2008 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед Банком за виконання відповідачем ОСОБА_1 її зобов'язань, що виникли із Кредитного договору в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, сплату пені та інших платежів, передбачених Кредитним договором, відшкодування збитків. Відповідальність відповідачів є солідарною.
Згідно ст.ст. 526, 553, 546, 549, 554,625, 627, 628, 635, 638, 651 ЦК України, сторони вільні в укладенні договору, визначені його умов; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ним та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом, виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено законом або договором. З а договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право вимагати солідарного виконання договору позичальником і поручителем. Підстав для звільнення поручителя від обов'язків, виниклих за договором кредиту і поруки в даному випадку нема. З відповідачів в солідарному порядку підлягає стягненню на користь позивача вся сума боргу за кредитним договором на загальну суму 49 953,96 грн..
Відповідно до ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1,3-5 ст.203 ЦКУ; недійсною визнається угода, що була укладена з порушенням вимог чинного законодавства.
Суд дійшов ґрунтовного висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, оскільки не вбачається підстав недійсності укладеного 14.08.2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № 63 Пк/2008. При укладенні договору сторони, які вільні в укладенні договору, діяли добросовісно і дійшли домовленості відносно всіх основних і суттєвих його умов, в тому числі про юридичну природу договору, строк його дії, коло обов’язків і прав кожної з сторін. Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правові наслідки, обумовлені зазначеним договором, реально настали - відповідачкою ОСОБА_1 були отримані грошові кошти; договір вчинено правомочними сторонами.
Суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.
Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 02 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :