Судове рішення #15141552

Справа № 2-180/2011

    

 Р І Ш Е Н Н Я

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

   21 квітня 2011 року             Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

                                          судді  Рідник  І.Ю.

                                          при секретарі  Данько Т.В.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Комінтернівське справу за позовом ОСОБА_2 до Комінтернівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування рішення органу місцевого самоврядуван-ня, визнання не дійсними і скасування державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У липні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення Комінтернівської селищної ради Одеської області №500-ХХІУ від 29.12.2004 року в частині вилучення у ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0.075 га, яка розташована по вул.Чорноморська, №2 в смт.Комінтернівське Комінтернівського району Одеської області; визнання недійсним та скасування рішення Комінтернівської селищної ради Одеської області №491-ХХІУ від 29.12.2004 року в частині передачі в приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0.175 га, з яких 0.15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та 0.025 га  для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Комінтернівської селищної ради в смт.Комінтернівське по вул.Чорноморська, №2, Комінтернівського району Одеської області; визнання не дійсними та скасування, виданих на ім’я ОСОБА_3, державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №709967 від 23.01.2009 року передану для ведення особистого селянського господарства і серії ЯЖ №709968 від 23.01.2009 року передану для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовані за адресою: вул.Чорноморська, №2 в смт.Комінтернівське Комінтернівського району Одеської області; та зобов’язати Комінтернівську селищну раду прийняти рішення про виділення йому у власність земельну ділянку під забудову, розташовану по вул.Чорноморська, №2 в смт.Комінтернівське Комінтернівського району Одеської області, що залишилася після смерті його батька.

В подальшому позивачем позов уточнено і згідно уточнень він просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Комінтернівської селищної ради Одеської області №500-ХХІУ від 29.12.2004 року; визнати недійсним та скасувати рішення Комінтернівської селищної ради Одеської області №491-ХХІУ від 29.12.2004 року в частині виділу ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0.075 га, яка входить до складу земельної ділянки площею 0.175 га; визнати недійсним та скасувати виданий ОСОБА_3 державний акт серії ЯЖ №709968 від 23.01.2009 року на право власності на земельну ділянку площею 0.150 га, розташовану на території Комінтернівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області в смт.Комінтернівське по вул.Чорноморська, №2; визнати за ним право користування земельною ділянкою площею 0.075 га по вул.Чорноморська, №2 в смт.Комінтернівське Комінтернівського району Одеської області в порядку спадкування за законом.

В судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог представник позивача, ОСОБА_5, послався на наступне.

У 1990 році батько позивача, ОСОБА_4, під будівництво житлового будинку з господарськими спорудами отримав із земель колгоспу ім.ХХ з’їзду КПРС земельну ділянку площею 750 кв.м. по вул.Чорноморська, №2 в смт.Комінтернівське Комінтернівського району Одеської області. У тому же 1990 році ОСОБА_4 отримав паспорт на забудову цієї земельної ділянки, яку обробляв і підготовляв під забудову будинку. Але у 1993 році від тяжкої хвороби померла його дружина, мати позивача, а у 1996 році помер і сам ОСОБА_4

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, на тої час був неповнолітнім і тому питаннями про прийняття спадщини не займався. Однак коли у 2008 році ОСОБА_2 став оформлювати свої спадкові права на майно, що залишилося після смерті батьків, він дізнався, що земельна ділянка по вул.Чорноморська, №2 в смт.Комінтернівське рішенням Комінтернівської селищної ради №500-ХХІУ від 29.12.2004 року незаконно вилучена у його батька, як указано в рішенні, за використання ділянки не за призначенням та несплати земельного податку, тоді як для вилучення земельної ділянки з указаних обставин необхідна наявність ряду правових підстав. У зв’язку з недотриманням селищною радою встановленого порядку вилучення земельної ділянки просить рішення №500-ХХІУ від 29.12.2004 року визнати недійсним та скасувати. Крім цього, в оскаржуємому рішенні селищною радою допущені помилки в написанні  по батькові ОСОБА_4, де замість –Адамович, записано - Анатолійович, та неправильно вказано розмір

- 2 -

земельної ділянки, що вилучається, замість 0.075 га, вказано –0.10 га.

В тої же день, 29.12.2004 року, рішенням Комінтернівської селищної ради №491-ХХІУ земельна ділянка по вул.Чорноморська, №2 в смт.Комінтернівське площею вже 0.175 га передана в приватну власність ОСОБА_3, який 23.01.2009 року отримав на неї державний акт серії ЯЖ №709968. На підставі того, що земельна ділянка по вул.Чорноморська, №2 в смт.Комінтернівське незаконно була вилучена у батька позивача, а потім, в порушення вимог діючого земельного законодавства незаконно передана  у приватну власність відповідачу ОСОБА_3, рішення, вказане вище, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню і як наслідок цьому -  визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, що видано на підставі цього рішення, та який, крім цього, 23.01.2009 року підписано головою Комінтернівської селищної ради ОСОБА_6, повноваження якої достроково були припинені рішенням Комінтернівської селищної ради №564-У від 16.12.2008 року.

Оскільки ОСОБА_4 Комінтернівською селищною радою, в порушення вимог ст.ст.141-149,116,118 ЗК України, незаконно був позбавлений  земельної ділянки на який, на підставі відповідного дозволу, не встиг за життя реалізувати своє право на її забудову, його право на користування земельною ділянкою є предметом успадкування за законом. На підставі того, що спадкоємець ОСОБА_2 частково прийняв спадщину, що залишилася після смерті його батька, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку від 1/3 частини квартири, що належала ОСОБА_4, він фактично прийняв усю спадщину, зокрема, право користування спірною земельною ділянкою. З урахуванням того, що даний спір мирним шляхом вирішити не можливо, просить уточнений позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 свої уточнені позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити по підставам, викладеним його представником.

Представники відповідача –Комінтернівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, позов, з урахуванням уточнень до нього, не визнали, вважають його необґрунтованим посилаючись на те, що рішення, які оскаржує позивач, приймалися селищною радою в межах своєї компетенції, повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Державний акт на право власності на земельну ділянку відповідачу ОСОБА_3 видано на законних підставах та підписано особою, яка на день підпису, а не видачі документу, мала таки повноваження.  Земельна ділянка, на яку претендує позивач, не є спадковим майном ОСОБА_4, оскільки померлим не було оформлено своє право власності на неї. На підставі викладеного просять в позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_1, позов не визнала і просила в його задоволенні відмовити за підставами, викладеними представниками органу місцевого самоврядування, доповнив, що ОСОБА_3 на законних підставах отримав у власність земельну ділянку по вул.Чорноморська, №2 в смт.Комінтернівське Комінтернівського району Одеської області на який, після отримання державного акта на право власності на земельну ділянку та оформлення технічної документації на забудову, побудував житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Враховуючи, що відносини, які є предметом розгляду по даній справі виникли до введення в дію 1 січня 2002 року Земельного кодексу України та 1 січня 2004 року Цивільного кодексу України, суд, окрім діючих законів, також керується нормами закону, що діяв на час виникнення правовідносин.

Судом встановлено, що у липні 1990 року ОСОБА_4, відповідно до діючого на тої час Земельного кодексу УРСР, в редакції 1970 року, отримав у користування із земель колгоспу ім.ХХ з’їзду КПРС, розташованого в смт.Комінтернівське Комінтернівського району Одеської області, під забудову житлового будинку з надвірними господарськими будівлями земельну ділянку площею 750 кв.м. в смт.Комінтернівське по вул.Чорноморська, №2 та отримав паспорт забудовника /а.с.9-15,73/.

На тої час, відповідно до ч.5 ст.20 ЗК УРСР, право землекористування громадян, які проживали в сільській місцевості, засвідчувалися записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу –в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.  

15.03.1991 року набув чинність новий Земельний кодекс УРСР, окрім глави 5, яка вводилася у дію з 01.01.1992 року.

Відповідно до п.3 постанови Верховної Ради УРСР «Про порядок вступу в дію Земельного кодексу УРСР» №562-ХІІ від 18.12.1990 року, до земельних правовідносин, які виникли до 15.03.1991 року (а до правовідносин по земельному податку і орендної плати –до 1 січня 1992 року) Земельний кодекс УРСР застосовується до тих прав і обов’язків, що виникнуть після вводу Кодексу у дію.

У п.5 постанови зазначалося - встановити, що: рішення про надання і вилучення земельних ділянок, що прийняти до 15.03.1991 року відповідними органами в межах їх компетенції, але не виконані до часу введення Земельного кодексу УРСР в дію, підлягають виконанню відповідно до вимог Кодексу; громадяни, підприємства, установи, організації, що мають в користуванні земельні ділянки, що наданні їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права  на користування до оформлення ними в установленому порядку прав власності на землю або землекористування; обчислення строку, передбаче-

- 3 -

ного п.8 ч.1 ст.27 Кодексу (припинення права користування землею), починається з часу введення його в дію.

Новим Земельним кодексом УРСР передбачалася передача громадянам земельних ділянок у власність або у користування, порядок якої було закріплено у ст.ст.17,19 цього Кодексу та у ст.22 Кодексу зазначено, що право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)  і отримання документу, що посвідчує це право.

Згідно ч.1 ст.23 ЗК УРСР, в редакції 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 до дня своєї смерті, 06.03.1996 року /а.с.33/, право власності на землю або право постійного користування земельною ділянкою, що була передана йому під забудову садиби, відповідно до вимог закону не оформив та правовстановлюючий документ на цю земельну ділянку не отримав. Тому, після його смерті й припинилося його право користування земельною ділянкою, що залишалася власністю держави, згідно діючих на тої час Конституції та Земельного кодексу УРСР.

Відповідно до норм спадкового права, де поняття складу спадщини чітко викладено у ст.1218 ЦК України,  в редакції 2004 року, чого не було в розділі спадкового права Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 право на земельну ділянку по вул.Чорноморська, №2 в смт.Комінтернівське в установленому законом порядку оформлено не було, ця земельна ділянка не відносилася до спадкової маси та не могла бути, або право на неї, успадковане його спадкоємцями.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду за захистом своїх неіснуючих прав, які захисту не підлягають.

Відносно вимог позивача про визнання недійсними і скасування рішень Комінтернівської селищної ради №№491-ХХІУ,500-ХХІУ від 29.12.2004 року, та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №709968, виданого 23.01.2009 року ОСОБА_3, суд в їх задоволенні відмовляє по тим підставам, що ОСОБА_2, у зв’язку з підставами, викладеними вище, не належить право звернення до суду з даними вимогами.

На підставі ст.ст.17,19,22,23 ЗК УРСР, в редакції 1990 року, 1218 ЦК України, в редакції 2004 року і | керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 209, 212-215 ЦПК| України, суд –

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні уточненного позову до Комінтер-нівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права користування земельною ділянкою –в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя /підпис/.

Копія вірна.

Суддя



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація