АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1364/11 Головуючий у 1 інстанції: Беклеміщев О.В.
Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А.,
суддів: Подліянової Г.С.,
Маловічко С.В.,
при секретарі Коверзнєві М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2003 року по справі за позовом ОСОБА_3 до орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання договору дійсним, визнання права власності на об’єкт нерухомості,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2003 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОП ЗМБТІ про визнання договору дійсним, визнання права власності на об’єкт нерухомості.
В позові зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 2002 року вона придбала у власність об’єкт нерухомості –будівлю магазину, розташовану в АДРЕСА_1
Після придбання зазначеного майна ОСОБА_3 зверталась до ОП ЗМБТІ з заявою про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно, але їй було відмовлено оскільки договір купівлі-продажу не відповідав вимогам чинного законодавства.
Посилаючись на вищевикладене просила, визнати дійсним договір купівлі-продажу від 16 липня 2002 року, та визнати за нею право власності на об’єкти нерухомості літ Б –будівля магазину, розташованого по АДРЕСА_1
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2003 року позов задоволено. Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 16 липня 2002 року укладений між приватним промислово-комерційним малим підприємством «Янтар»та ОСОБА_3 та Визнано за ОСОБА_3 право власності на об’єкти нерухомості літ Б –будівля магазину, розташованого по АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі Прокурор Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зобов’язати ОП ЗМБТІ скасувати за ОСОБА_3 реєстрацію права власності на об’єкти нерухомості –споруду магазину , що розташований по АДРЕСА_1
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Згідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин справи,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.
У порушення зазначених вимог закону суд першої інстанції постановив незаконне і необґрунтоване рішення.
Ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»передбачені випадки, коли в державній реєстрації права власності може бути відмовлено.
Ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»передбачає оскарження дій чи бездіяльності державного реєстратора до керівництва органів державної реєстрації прав та або до суду.
Право оскарження до суду відмову у державній реєстрації прав на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмову від надання інформації про реєстрацію передбачено також ч. 3 ст. 182.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до ОП ЗМБТІ про визнання права власності й спонукання до державної реєстрації права власності. Позивач не оскаржує дії ОП ЗМБТІ щодо відмови державного реєстратора в реєстрації його майнових прав, а вимагає визнати право власності на об’єкт з метою отримати змогу зареєструвати право власності у загальному порядку. Однак з матеріалів справи вбачається, що БТІ не оспорювало майнові права чи інтереси позивача.
З огляду на зазначене, ОП ЗМБТІ є неналежним відповідачем по справі.
Загальною процедурою вирішення справ щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, а компетентними органами для її здійснення є орган місцевого самоврядування.
Враховуючи ж норми Закону України "Про основи містобудування" та Закону України "Про планування і забудову територій", для вирішення питання про визнання за особою права власності на об’єкт нерухомого майна в тому разі, коли в прийнятті такого об’єкта в експлуатацію відмовлено, обов’язковою умовою є дотримання усіх визначених законом вимог та умов, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.
Матеріали справи не містять жодних даних про звернення позивача до органу місцевого самоврядування з питання узаконення збудованих самовільних споруд та про відмову цього органу у його вирішенні.
Крім того, судом першої інстанції порушена підсудність розгляду зазначеної справи.
Відповідно до ч.1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
З позовної заяви вбачається, що позивач просила суд визнати за нею право власності на об’єкти нерухомості будівлі магазину, розташованого по АДРЕСА_1 Зазначена територія відноситься до компетенції Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги, що до повороту виконання рішення суду шляхом зобов’язання ЗМБТІ скасувати державну реєстрацію об’єкту нерухомості не підлягають задоволенні оскільки, БТІ не залучено до участі у справі, як і не встановлено хто є власником спірної будівлі у теперішній час, а тому суд не вправі зобов’язати орган вчинити певні дії що до скасування державної реєстрації.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 380 ЦПК України судова колегія вважає необхідним застосувати поворот виконання рішення шляхом зобов’язання орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»скасувати державну реєстрацію на право власності на об’єкти нерухомості літ Б –будівля магазину, розташованого по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.п.1, 4 ст.309, 313, 314, 316,317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2003 року по цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволені позову ОСОБА_3 до орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання договору дійсним, визнання права власності на об’єкт нерухомості відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів
Головуючий:
Судді: