АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1324/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Трофимова Д.А.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Осоцького І.І.,
суддів: Давискиби Н.Ф.,
Мануйлова Ю.С.
при секретарі Бурими В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина –ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, Комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків»про визначення ідеальних часток, порядку користування квартирою та стягнення грошової компенсації,-
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2010 року ОСОБА_4, в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_5 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їй, неповнолітньому сину та відповідачу на праві часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, а саме: їй - 1/3 частина квартири, сину ОСОБА_5 - 1/3 частина квартири, колишньому чоловіку ОСОБА_3 - 1/3 частина квартири. Зазначена квартира складається з двох ізольованих кімнат, площею 18.4 кв.м та 11.9 кв.м. Оскільки з відповідачем виник спір з приводу користування житлом, просить суд визначити порядок користування виділивши їй та сину в користування - на 56/100 частини: кімнату площею 18.4 кв.м., що менше їх частки на 4.78 кв.м на суму 24179 грн., ОСОБА_3: на 44/100 частки: кімнату площею 11.9 кв.м. з вбудованою в ній кладовкою 4 пл. 0,6 кв.м, а всього приміщення площею 20.24 гв.м., що більше його частки на 4.78 кв.м. на суму 24179 грн., стягнути з відповідача на її користь, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина - грошову компенсацію за більш виділену долю у розмірі 24179 грн., залишити в загальному користуванні інші не житлові приміщення та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2010 року позов задоволено.
Визнано порядок користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом виділення: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - на 56/100 часток кімнату - жилою площею 18.4 кв. м, загальною площею 26.14 кв.м, що на 4,78 кв.м. менше від належної частки, на суму 24179 грн.; ОСОБА_3 - на 44/100 частки кімнату - жилою площею 11.9 кв. м з вбудованою в ній кладовкою - 4 площею 0,6 кв. м, загальною площею 20.24 кв м, що на 4,78 кв. м більше від належної частки, на суму 24179грн.
Коридор - 1 площею 7.7 кв.м, кухню - 5 площею 4.8 кв. м, ванну кімнату - 6 площею 1.3 кв.м, туалет - 7 площею 1.2 кв.м, балкон площею 0.48 кв.м, а всього загальною площею 15.48 кв.м залишено в загальному користуванні сторін.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, як позивача та представника неповнолітнього сина - ОСОБА_5, грошову компенсацію за більше виділену долю у розмірі 24179 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят дев'ять) грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) грн. 29 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 (тридцять сім) грн. та вартість проведення експертизи у сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн.
ОСОБА_3 звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2010 року, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість, неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів і неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши у користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жилу кімнату площею 18,4 кв. м., ОСОБА_3 - жилу кімнату площею 11,9 кв. м. з вбудованою кладовкою площею 0,6 кв. м., а підсобні приміщення —коридор площею 7,7 кв. м., кухню площею 4,8 кв. м., ванну кімнату площею 1,3 кв. м. туалет площею 1,2 кв. м., балкон площею 0,48 кв. м. залишити у спільному користуванні ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3. У задоволенні інших позовних вимог (щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 як позивача та представника неповнолітнього сина грошової компенсації у розмірі 24179 грн., судового збору у розмірі 250 грн. 29 коп., витрат на ІТЗ розгляду справи у розмірі 37 грн. та вартості проведення експертизи у сумі 1500 грн.) відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом установлено і підтверджено матеріалами справи, що сторони з 30 липня 1993 року по 13 червня 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу сторони приватизували на себе та неповнолітнього сина двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що складається з жилих кімнат: 18,4 кв.м. і 11,9 кв.м., загальною площею 30,3 кв.м.. Зазначена квартира належить сторонам та їх неповнолітньому сину на праві приватної спільної сумісної власності (а.с. 9-12).
За змістом ст. 386 ЦК України власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його права.
Враховуючи те, що між сторонами виник спір з приводу користування житлом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення на вимогу позивачки як співвласника, порядку користування квартирою, виділивши в її користування із сином кімнату площею 18,4 кв.м. а відповідачу кімнату площею 11,9 кв.м., залишивши інші нежитлові приміщення у їх спільному користуванні. Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 14 постанови від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», відповідно до яких, квартира, яка є спільною сумісною власністю чи спільною частковою власністю на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі приміщення з самостійним виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири, або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлений позов.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки 24179 грн. грошової компенсації за більше виділену долю житлової площі в користування відповідача. Оскільки відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.п.6,7 постанови від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», з подальшими змінами, питання про стягнення грошової компенсації приймається за наявності необхідності умов при вирішення спору про поділ житла між власниками, а не при визначенні порядку користування квартирою.
Крім того, вирішуючи спір, суд дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин ст.. 364 ЦК України, якою регулюється питання припинення спільної часткової власності на вимогу власника, що бажає реалізувати право на виділ своєї частки та фактично здійснив перерозподіл часток співвласників, не звернувши увагу на те, що вимог про поділ спірної квартири та припинення спільної сумісної власності позивачкою не заявлялися.
Відповідно до п.4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації у розмірі 24179 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов’язані з проведенням судових експертиз.
Враховуючи, що експертиза у цій цивільній справі не призначалась і не проводилась, тому не підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки вартість за проведення експертизи у сумі 1500 грн., оскільки наданий суду в якості доказу висновок експертизи здійснений в рамках іншої цивільної справи.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст..ст.313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2010 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошової компенсації у розмірі 24179 грн. та вартості за проведення експертизи в розмірі 1500 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: