Судове рішення #15137917

                                    Апеляційний суд Запорізької області

 

Справа № 22-1815/2011 р.                                        Головуючий у 1 інстанції : Гончаренко П.П.

                                                                                   Суддя-доповідач : Спас О.В.


          УХВАЛА

          ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ


          20  квітня 2011 року                                                               м. Запоріжжя

          Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

         головуючого      Спас О.В.,

         суддів:               Гончара О.С.,

                                     Бабак А.М.,

         при секретарі    Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на  рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2010 року

у справі за позовом Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, виселення, стягнення заборгованості з орендної платі та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2009 року Лукашівська сільська рада Запорізького району Запорізької області звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, виселення, стягнення заборгованості по орендній платі та моральної шкоди.

В позові зазначали, що 01 серпня 2001 року між Лукашівською сільською радою та фізичними  особами-підприємцями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договір оренди нежитлового приміщення з правом викупу. Відповідно до розділу 1 договору оренди орендодавець (позивач по справі) передає, а орендарі (відповідачі по справі) приймають в тимчасове володіння та користування нежитлове приміщення, загальною площею 107,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Пунктом 4.1. договору оренди встановлено, що термін оренди складає 25 років з моменту прийняття об'єкта, що орендується за актом прийому передачі. Орендна плата встановлена пунктом 5.1. договору оренди і складає 19,37 грн. за перший місяць оренди. В пункті 5.2. договору оренди зазначено, що сума орендної плати підлягає коригуванню під час внесення чергового платежу  відповідно з індексом інфляції, який визначається Мінстатом щомісячно. Згідно з пунктом 7.1.1. договору оренди орендарі зобов'язані використовувати об'єкт оренди за його призначенням, а саме розташувати кафе-магазин. Обов'язки за договором оренди відповідачі виконують неналежним чином. Починаючи з 2006 року нежиле приміщення орендарями в якості магазину-кафе не використовується. Крім того, починаючи з січня 2009 року орендарі повністю не сплачують орендну плату за користування об'єктом оренди, не нараховують на суми індекс інфляції. Загальна заборгованість по орендній платі за 7 місяців 2009 року  становить 304,89 грн. Просили суд розірвати  вищевказаний договір оренди приміщення. Виселити відповідачів  із займаного нежитлового приміщення. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в сумі 304,89 грн., моральну шкоду в сумі 500 грн. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_4, статус якого як фізичної особи-підприємця припинено,  солідарно судові витрати: судовий збір (держмито) в сумі 85 грн., збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2010 року позов задоволено частково.

Розірвано достроково Договір оренди приміщення з правом викупу, який укладено 01 серпня 2001 року між Лукашівською сільською радою Запорізького району Запорізької області  з одного боку та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3  та ОСОБА_4 з іншого боку. Виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із займаного нежитлового приміщення загальною площею 107,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в сумі 304,89.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно судові витрати: судовий збір (держмито) в сумі 8,5 грн., збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Решту вимог залишено без задоволення.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 09 лютого 2011 року в задоволені заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення відмовлено.

ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновку суду обставинам справи,  просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду  апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог  ст. ст. 212 –215 ЦПК України   належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Зокрема, судом правильно застосовані ст. ст. 525, 5236, 629, 651, 783 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», з системного аналізу яких слідує, що зобов’язанні за договором мають виконуватися належним чином, а в разі невиконання стороною умов договору він може бути розірваний рішенням суду.

В суді першої інстанції знайшли своє підтвердження ті обставини, що відповідачі зобов’язання за договором оренди належним чином не виконують. ОСОБА_4, який позов визнав, на час пред’явлення позову вже припинив свій статус фізичної особи-підприємця. Здане в оренду приміщення знаходиться в занедбаному стані, що підтверджується актами Лукашівської сільської ради від  18.01.2008р. 05.03.2008р. (а.с. 25, 26). Орендна плата сплачувалася з порушенням умов договору, що потягло виникнення заборгованості (а.с.27-28).

Є правильним висновок рішення суду і в тій частині, що відповідачі підлягають виселенню з займаної будівлі з поверненням орендованої будівлі орендодавцю, що передбачено ст. 785 ЦК України.  

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки рішення суду. Довід щодо незгоди апелянта ОСОБА_3 з діями сільради, яка не вирішує питання про передачу йому в оренду земельної ділянки, де розташована будівля, не можуть братися до уваги в силу ст. 11, 303 ЦПК України, оскільки виходять за межі вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Довід апеляційної скарги щодо не проведення сільрадою компенсації невід’ємних поліпшень будівлі є неприйнятним з тих же підстав.  Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідних вимог ОСОБА_3 не заявлялося.

Довід апеляційної скарги щодо відсутності у орендодавця права власності на будівлю є неприйнятним, оскільки спір полягає не у вирішенні питання про недійсність договору, а про наслідки неналежного виконання його умов.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі

Керуючись ст. ст.  307, 308, 313 –315,  317  ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2010 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення, проте  може бути оскаржена  в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ   протягом двадцяти днів з дня проголошення.



Головуючий:

Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація