АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-117/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10.3.1. Кондрацька Н.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоЮвшина В.І.
суддівКорнієнко Н.В., Пономаренко В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання дій неправомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 пред'явив позов до управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії "Дітям війни". Зазначив, що він відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни.
Згідно ст. 6 Закону має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії йому, як дитині війни, протягом 2006 - 2008 років нараховувалося та виплачувалося в меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством. На підставі наведених обставин ОСОБА_5 просить суд задовольнити його вимоги, визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії за 2006-2008 роки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що становить 3891,90 грн.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 листопада 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою повністю задоволити його позовні вимоги, так як вважає постанову суду незаконною і необґрунтованою та ухваленою з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів в апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, судова колегія проходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004р., чинній в 2009р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" КМ України надано право у 2008 р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2008р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції помилково виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду відносно всіх його позовних вимог та відмовив в задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Ч. 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із її сторін. На застосування цієї вимогу закону наполягав відповідач в суді першої інстанції, тому суду першої інстанції обгрунтовано задоволив дане клопотання та відмовив в задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду за 2006-2007 роки. Зазначений строк звернення до суду не є процесуальним строком, а тому поновленню чи продовженню не підлягає. Позивач звернувся до суду 17.09.2009 року та просив провести стягнення заборгованості соціальної допомоги за 2006 - 2008 роки. Тому його позовні вимоги підлягають до задоволення частково, за період річного строку звернення до суду з 19 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року, в межах заявлених позовних вимог.
Колегія суддів виходить з того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Не підлягає до застосування ст.6 Закону №2195-1У в редакції Закону від 28 грудня 2007р. №107-У1 про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп/2008 справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004р. №2195-1У, поновили свою дію з 22 травня 2008р.
Не можна взяти до уваги посилання відповідача в запереченні на позов на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядаються.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки колегія суддів не оговорює питання про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
При таких обставинах постанова суду першої інстанції підлягає до зміни із зобов'язанням провести перерахунок пенсії за період дії річного строку звернення до суду з 17.09.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням виплат проведених в 2008 році, так як суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального та матеріального права.
Безпідставними є також посилання апелянта на те, що про порушення свого права він узнав лише в серпні 2009 року, так як починаючи з 2006 року він отримував надбавку до пенсії в розмірі меншому, чим визначено Законом України "Про соціальний захист дітей війни" і відповідно знав про порушення свого права
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 197, 195, 199, 201, 207 КАС України, судова колегія,-
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2009 року задоволити частково.
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2009 року змінити.
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2009 року в частині визнання дій відповідача по відмові в перерахунку та виплати щомісячної соціальної допомоги за період з 17.09.2008 року по 31.12.2008 року протиправною та про зобов’язання відповідача провести щомісячну соціальну допомогу позивачеві за цей період часу – скасувати.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі по невиконанню з 17.09.2008 року по 31.12.2008 року вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в частині нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 17.09.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням виплат, які було проведено за цей період часу.
В іншій частині постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2009 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді :