АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-855/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.2. Чепурний В.П.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Ювшин В. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшина В.І.

суддівКорнієнко Н.В., Пономаренко В.В.

при секретаріБурдукова О.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси на постанову Соснівського районного суду Черкаської області від 12 листопада  2009 року по справі за  позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити перерахунок пенсії по інвалідності,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6.  звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в  Соснівському районі міста Черкаси про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначив, що він являється інвалідом третьої групи по хворобі, пов’язаній з катастрофою на ЧАЕС і перебуває на обліку як пенсіонер в управлінні Пенсійного фонду України в  Соснівському районі м. Черкаси. Але нарахування та виплата йому пенсії з 2007 року відбувалась з порушенням чинного законодавства,  не відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відповідно до постанов КМ України, беручи критерій для визначення пенсій не мінімальний розмір пенсії за вислугу років, а суми що визначені КМ України. Просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси зробити перерахунок пенсії та виплатити йому пенсію за період з дня подання заяви до постановлення рішення

Постановою Соснівського районного суду  від  12 листопада 2009 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про відмову ОСОБА_6. у перерахуванні пенсії по інвалідності у відповідності до приписів ст. 50 та 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси здійснити перерахунок пенсії по інвалідності 111 групи ОСОБА_6., як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, за період з 02 липня 2009 року  у відповідності до вимог зазначених у ст. 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити нараховані суми.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішенням, управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає до  часткового задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що позивач внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році, визнаний інвалідом 111 групи та належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси, де перебуває на обліку як пенсіонер, з заявою про нарахування державної та додаткової пенсії у розмірах, встановлених статтею 50 та статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але в проведенні перерахунку пенсії йому було відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законами України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постановою  Кабінету Міністрів України  від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та постановою  Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється  за рахунок коштів державного бюджету» .

Такий висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Нормами статті 49 Закону України «Про статус  і  соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» передбачено пенсії особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про статус  і  соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50  відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус  і  соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» редакції від 09.07.2007 року  в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої  групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, та з відповідними змінами в Закон з 28.12.2007 року, де розмір пенсій для інвалідів третьої групи групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою визначений в розмірі 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року дані зміни в Закон визнані неконституційними.

За таких обставин правильним та таким, що відповідає Закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується частиною 2 статті 46 Конституції України.  

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус  і  соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи», а не наведені вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Також суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на те,  що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус  і  соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону України «Про статус  і  соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи».

Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності                                31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом  розміру  прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня  встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної  пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому обґрунтованим також є висновок суду щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат пенсії особам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.

Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.                                                                                              

Разом з тим, судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх лише порушених прав. Разом з тим, позивач звернувся до суду з позовом і дана вимога судом задоволена в частині зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати щомісячну пенсію позивачу без зазначення кінцевого строку виконання рішення, не обґрунтувавши в чому будуть в подальшому порушені права позивача та який закон буде діяти в майбутньому. Так як в суду були відсутні дані про порушення права позивача в майбутньому, то така вимога не підлягає до задоволення, а захистити порушені права позивача суд має право лише до часу постановлення судового рішення.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду та дають підстав для зміни судового рішення.

Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції задовольняє частково апеляційну скаргу, а судове рішення - змінює, якщо суд першої інстанції вирішив правильно по суті справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення.

Керуючись статтями 195-198, 201, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України Соснівському районі в м.  Черкаси  на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2009 задоволити частково, а рішення Соснівського районного суду від 12 листопада 2009 року змінити.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси стосовно недоплати ОСОБА_6 доплат до пенсії  відповідно до ст. 50 та  ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 02.07.2009 року по 12.11.2009 року  неправомірними.

Зобов’язати  управління Пенсійного  фонду України в Соснівському районі м. Черкаси здійснити перерахунок і виплату пенсії  ОСОБА_6 – доплати до пенсії  відповідно до ст. 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч. 4 ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 02.07.2009 року по 12.11.2009 року з  урахуванням вже проведених виплат за зазначений період часу..

В іншій частині постанову Соснівського районного суду від 12 листопада 2009 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий :

          Судді :