АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-62/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10.3.1 Бурлака А.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Карпенко О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоКарпенко О.В.
суддівБабенка В.М., Нерушак Л.В.
при секретаріМакарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси та ОСОБА_6 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_6, яка підтримала свою апеляційну скаргу і просила відхилити апеляційну скаргу УПФ України в Придніпровському районі м. Черкаси, колегія суддів ,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 в січні 2009 року звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Свої вимоги мотивує тим, що має статус дитини війни відповідно до Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», оскільки народилася 01 січня 1945 року. Відповідно до ст. указаного закону у редакції до 01 січня 2008 року, коли до нього були внесені зміни згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, їй як дитині війни з 01 січня 2006 року має виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України »Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та ЗУ »Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дія указаного положення ЗУ від 18.11.2004 року »Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на відповідні роки.
ЗУ »Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року це положення закону було змінено.
Однак Конституційний Суд України своїм рішенням від 9.07.2007 року визнав неконституційним пункт 12 ст. 71 ЗУ »Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 ЗУ »Про соціальний захист дітей війни».
Також Конституційний суд України своїм рішенням від 22 травня 2008 року визнав неконституційним п.41 розділу 2 »Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ »Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким були внесені зміни до ст. 6 ЗУ від 18.11.2004 року »Про соціальний захист дітей війни».
Позивачка вказує, що їй безпідставно в період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року не було виплачено вказану щомісячну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, вказуючи при цьому, що відповідно до ст. 28 ЗУ »Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 року. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та зазначає, що відповідно до ст. 6 ЗУ »Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 4302 грн. за 2006 рік. Також, відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив 4809 грн. за 2007 рік. Відповідно до ЗУ»Про державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив за 2008 рік 5793 грн.
Всього сума невиплаченої соціальної державної допомоги за 2006 -2008 роки становить: ( 4302+4809+5793) х 30%=4471, 20 грн.
ОСОБА_6, уточнивши вимоги, просила в судовому порядку визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати указаної суми та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити їй указану доплату.
Також позивачка просила суд відновити пропущений нею строк позовної давності за указаними вимогами, оскільки про порушення її прав стало відомо лише весною 2008 року.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_6 - задоволено частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 26 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, повністю відмовивши позивачу у задоволенні позовних вимог, так як вважає постанову суду незаконною і необґрунтованою та винесеною з неправильним застосуванням норм матеріального права.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить вищезазначену постанову суду скасувати як постановлену з порушенням вимог чинного законодавства та прийняти нову постанову, якою її позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів поданих апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси та відхилення апеляційної скарги ОСОБА_6, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004 р., чинній в 2009 р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" КМ України надано право у 2009 р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2008 р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Суд першої інстанції правомірно не застосував ст.6 Закону №2195-IV в редакції Закону від 28 грудня 2007р. №107-VI про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008 справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 р. №2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 р.
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі УПФ України в Придніпровському районі м. Черкаси на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи УПФ України в Придніпровському районі м. Черкаси щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Разом з тим, судом першої інстанції не звернуто увагу на заперечення відповідача про те, що згідно із вимогами ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із її сторін. На застосування цієї вимогу закону наполягав відповідач в суді першої інстанції, тому суду першої інстанції необхідно було задоволити позовні вимоги в межах річного строку звернення до суду. Зазначений строк звернення до суду не є процесуальним строком, а тому поновленню чи продовженню не підлягає.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, позивачка звернулася до суду 26 січня 2009 року та просила провести стягнення заборгованості соціальної допомоги за 2006 - 2008 роки, у зв»язку із чим позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають до часткового задоволення лише за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
При таких обставинах постанова суду першої інстанції підлягає до зміни із покладенням зобов'язання на відповідача провести перерахунок пенсії позивачки за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Інші доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 198, 201, 205 КАС України, судова колегія, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2009 року - відхилити.
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси - задоволити частково.
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2009 року - змінити.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2009 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до адміністративного суду касаційної інстанції на протязі одного місяця.
Головуючий :
Судді :