АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-441/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.1. Цибра Н.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Корнієнко Н.В., Пономаренко В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі та ОСОБА_5 на постанову Чорнобаївського районного суду від 04 березня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі про визнання дій неправомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 пред'явив позов до управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії "Дітям війни". Зазначив, що він відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни.
Згідно ст. 6 Закону має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії йому, як дитині війни, протягом 2006 - 2009 років нараховувалося та виплачувалося в меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством. На підставі наведених обставин ОСОБА_5 просить суд задовольнити його вимоги, визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії за 2006-2009 роки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що становить 5729,90 грн. та продовжити строк звернення до суду.
Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 березня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_5 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно неправомірними.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_5 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, який визначений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, з урахуванням проведених за 2009 рік виплат.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог, так як вважає постанову суду незаконною і необґрунтованою та винесеною з неправильним застосуванням норм матеріального права.
ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі також просить скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи її помилковою та суперечливою та ухвалити нову постанову, якою повністю задоволити його вимоги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів в апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, судова колегія проходить до висновку про відхилення апеляційних скарг по наступних підставах:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004р., чинній в 2009р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" КМ України надано право у 2008 р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2008р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В такому ж розмірі виплати повинні проводитись і в 2009 році.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Суд першої інстанції правомірно не застосував ст.6 Закону №2195-1У в редакції Закону від 28 грудня 2007р. №107-У1 про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп/2008 справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004р. №2195-1У, поновили свою дію з 22 травня 2008р.
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього. Вирішуючи спір і частково відмовляючи в задоволенні позову, суд правомірно виходив з того, що згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Ч. 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із її сторін. На застосування цієї вимогу закону наполягав відповідач в суді першої інстанції, тому суду першої інстанції обгрунтовано задоволив дане клопотання та відмовив в задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду за період з 2006 по 2009 роки. Зазначений строк звернення до суду не є процесуальним строком, а тому поновленню чи продовженню не підлягає. Позивач звернувся до суду 20.01.2010 року та просив провести стягнення заборгованості соціальної допомоги за 2006 - 2009 роки. Тому його позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, так як на момент звернення її до суду пройшло більше одного року, а тому підлягають до задоволення позовні вимоги лише за 2009 рік відносно визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання його відновити порушене право позивача.
Безпідставними є також посилання позивача на те, що про порушення свого права він узнав лише в листопаді 2009 року, так як починаючи з 2006 року він отримував надбавку до пенсії в розмірі меншому, чим визначено Законом України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно знав про порушення свого права.
За таких обставин постанова суду першої інстанції відповідає встановленим правовідносинам та обставинам справи, а доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 197, 195, 199, 200, 206 КАС України, судова колегія,-
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському району Черкаської області та ОСОБА_5 на постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 березня 2010 року відхилити, а постанову Чорнобаївського районного суду від 04 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді :