АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-96/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.1 Позарецька С. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоБабенка В.М.
суддівНерушак Л.В, Карпенко О.В.
при секретаріМакарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси, Міністерства фінансів України, Пенсійного фонду України про визнання дій щодо відмови виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком – протиправною, зобов’язання здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги за 2006-2008 роки, -
в с т а н о в и л а :
16.04.2009 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до відповідачів про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Свої вимоги мотивував тим, що він ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, є дитиною війни і згідно ст. 6 даного Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просив визнати дії відповідача щодо відмови у нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною. Зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 3891,90 грн. Крім того, просив зобов’язати відповідача нараховувати вказану допомогу в подальшому при нарахуванні пенсії.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2009 року позов задоволено частково.
Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси щодо виплати позивачу недоплаченої державної щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправною.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси нарахувати ОСОБА_6 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно за виключенням 10% мінімальної пенсії за віком виплачених у 2008 році, згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач, у встановлені строки оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси, посилаючись на неповне та необ’єктивне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, просить вказану постанову суду скасувати і прийняти нову постанову, відмовивши позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, був зобов’язаний нараховувати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і додаткового рішення законодавчого органу про відновлення попередньої редакції Закону, жоден нормативно-правовий акт не передбачає. Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися.
Так як встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача за 2006 рік.
Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов частково , суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі , як орган якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити позивачу відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена, але у порушення вимог зазначеної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Відповідно до ст.99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду 16.04. 2009 року, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та правильного висновку, задоволивши позовні вимоги в межах одного року з моменту звернення до суду, а саме з 22.05. 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
Колегія судів вважає, що суд першої інстанції правомірно не застосував ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 28 грудня 2007 року № 107 – УІ про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10 – рп / 2008 ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України ) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними). Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно – правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року № 2195 –УІ поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Не є обґрунтованим посилання відповідача в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти, оскільки згідно частини 2 ст.3 Закону №2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано судом не взяті до уваги, так як питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Відповідач у визначених Законом розмірах підвищення до пенсії позивачу не виплачував, а тому рішення суду про часткове задоволення позовних вимог позивача у рамках строку передбаченого для звернення за судовим захистом, який у відповідності до вимог адміністративного судочинства становить один рік, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляція підлягає до відхилення, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси – залишити без задоволення.
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :