АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-865/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.2. Олійник М.Ф.
Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоЮвшина В.І.
суддівГончар Н.І., Пономаренко В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі Черкаської області на постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44 до управління Пенсійного Фонду України в Христинівському районі Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов’язання перерахунку пенсії,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44 звернулись до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі Черкаської області про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначили, що вони являються інвалідами по хворобі, пов’язаній з катастрофою на ЧАЕС і перебувають на обліку як пенсіонери в управлінні Пенсійного фонду України в Христинівському районі Черкаської області. Але нарахування та виплата їм пенсії в 2008-2009 роках відбувалась з порушенням чинного законодавства, не відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відповідно до постанов КМ України, беручи критерій для визначення пенсій не мінімальний розмір пенсії за вислугу років, а суми що визначені КМ України. Просили суд зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі зробити перерахунок пенсії та виплатити їм пенсію за період з моменту звернення до суду.
Постановою Христинівського районного Черкаської області від 04 листопада 2009 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі провести перерахунок і виплату пенсій по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивачам. починаючи з 28.09.2008 року.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі здійснити перерахунок пенсії по інвалідності 111 групи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_15., ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39., ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_44 як постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, за період з 28 вересня 2008 року відповідно до вимог та розмірів, зазначених у ст. 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити нараховані суми.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі здійснити перерахунок пенсії по інвалідності 11 групи ОСОБА_43, ОСОБА_42, ОСОБА_32, ОСОБА_28 ОСОБА_25, ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_14 як постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, за період з 28 вересня 2008 року відповідно до вимог та розмірів, зазначених у ст. 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити нараховані суми
Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням, управління Пенсійного фонду України в Христиниівському районі Черкаської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нове рішення, яким закрити провадження по справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що позивачі внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році, визнаний інвалідом 11 та 111 групи та належать до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При цьому позивачі звернулись до управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі Черкаської області, де перебувають на обліку як пенсіонери, з заявою про нарахування державної та додаткової пенсії у розмірах, встановлених статтею 50 та статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але в проведенні перерахунку пенсії їм було відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачам, виходячи з їх розмірів, встановлених Законами України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» .
Такий висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Нормами статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено пенсії особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, а третьої групи у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» редакції від 09.07.2007 року в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, для інвалідів третьої не нижче 6 мінімальних пенсій за віком. Зміни в Закон від 28.12.2007 року, де розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою визначений в розмірі в процентному відношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року визнані неконституційними.
За таких обставин правильним та таким, що відповідає Закону, є висновок суду першої інстанції, що позивачі мають право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 та 6 мінімальних пенсій за віком, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 та 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивачів є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується частиною 2 статті 46 Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачам застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не наведені вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Також суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивачів, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачам має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачам повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому обґрунтованим також є висновок суду щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги. Судом першої інстанції не зазначено до якої дати дії відповідача визнано неправомірними та до якої дати покладено зобов’язання на усунення порушених прав. Зазначена обставина не оскаржена і апелянтом. Відповідно до ст. 6 КАС України судовому захисту підлягає лише порушене право. Тому така остання дата порушення права позивачів може бути дата постановлення судом рішення. Зазначений недолік постанови суду першої інстанції може бути усунутий шляхом постановлення додаткового рішення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 168 КАС України за ініціативою суду або сторін по справі.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 200, 206 КАС України, судова колегія,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі. Черкаської області на постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2009 року відхилити, а постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді :