АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-786/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.2. Бурлака О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоЮвшина В.І.
суддівГончар Н.І., Пономаренко В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Каневі на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2010 року по справі за цивільним позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити перерахунок додаткової пенсії,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 звернулась до суду з цивільним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Каневі Черкаської області про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог статей 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначила, що вона являється непрацюючим пенсіонером та постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, являється постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії та перебуває на обліку як пенсіонер в управлінні Пенсійного фонду України в м. Каневі. Але нарахування та виплата її пенсії з 2007 року відбувалась з порушенням чинного законодавства, не відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відповідно до постанов КМ України, беручи критерій для визначення пенсій не мінімальний розмір пенсії за вислугу років, а суми що визначені КМ України. Просила суд зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Каневі зробити перерахунок пенсії та виплатити її пенсію за період з 01.03.2007 року до 01.03.2010 року в сумі 20348 гривень 80 коп. та зобов’язати відповідача проводити щомісячну доплату у відповідності до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Канівського міськрайонного Черкаської області від 07 липня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Каневі щодо проведення доплати до пенсії та виплати і нарахуванні додаткової пенсії не у відповідності вимог ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Каневі здійснити перерахунок ОСОБА_5 доплати до пенсії в розмірі мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 18.09.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.03.2010 року як непрацюючому пенсіонеру, яка постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткової пенсії в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 18.09.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.03.2010 року та виплатити кошти і відповідності до здійсненого перерахунку, за виключенням отриманих раніше сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням, управління Пенсійного фонду України в м. Каневі звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню за таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судами першої інстанції встановлено, що позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, проживає в м. Каневі Черкаської області, яке згідно з додаток N 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. N 106, якою затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.
Згідно з ст. 39 Закону N 796-XII пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіологічного контролю, підвищуються у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
З матеріалів справи вбачається, що на реалізацію положень ст. 39 Закону України N 796-XII відповідач виплачував позивачу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.96 N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісячно 5,20 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону N 796-XII, а не постанова Кабінету Міністрів України N 836, яка істотно звужує обсяг передбачених законом прав.
Задовольняючи позов, суд зазначив, що дію ст. 39 Закону N 796-XII на 2007 рік було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (п. 30 ст. 71) та Законом України «Про державний бюджет України 2008 рік».
Разом з тим, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані неконституційними положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та про «Державний бюджет України на 2008 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік та на 2008 рік ст. 39 Закону N 796-XII.
Отже, судами попередніх інстанцій правомірно покладено обов'язок на Управління Пенсійного фонду зробити перерахунок доплати до пенсії та правильно визначено початкову дату здійснення такого перерахунку.
З урахуванням того, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача нарахувати позивачу доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення.
При зверненні до суду в порядку цивільного судочинства позивач мав право ставити питання про захист свого порушеного права не протязі загального трирічного строку позовної давності і цей строк апелянтом не оскаржується. Тому при перегляді справи в порядку адміністративного судочинства колегія суддів не може звузити права позивача на захист його порушених прав.
Керуючись статтями 195-198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2010 відхилити, а рішення Канівського міськрайонного суду від 07 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді :