АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 4-18/11

  П О С Т А Н О В А   

          "09" березня 2011 р. .                                                                            м. Черкаси

Суддя апеляційного суду Черкаської області Тапал Г.К., за участю прокурора відділу прокуратури Черкаської області  Карого В.М., захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши подання старшого слідчого в особливо важливих справах СУ УМВС України в Черкаській області про продовження строків тримання під вартою щодо

                                                                      ОСОБА_4,

                                                                      ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                                                      громадянина України, не судимого, -

                                                                 в с т а н о в и в :

          ОСОБА_4 органами досудового слідства згідно постанови про притягнення як обвинуваченого від 24 вересня 2010 року обвинувачується в тому, що він,  тимчасово виконуючи обов’язки  першого заступника начальника Управління капітального будівництва Черкаської обласної державної адміністрації згідно розпорядження голови Черкаської ОДА від 14.03.2008 року № 45-к, являючись службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими обов’язками по виконанню державних планів капітального будівництва, по раціональному використанню бюджетних коштів, діючи умисно, за попередньою змовою з іншими невстановленими слідством службовими особами Черкаської ОДА та директором МП «Мехбуд» ОСОБА_5, шляхом завищення вартості робіт по об’єктах Державної програми «Золота підкова Черкащини» на загальну суму 134480 грн. 40 коп. внаслідок халатного ставлення начальника відділу  технічного забезпечення  Управління  капітального будівництва ОСОБА_6, який підписав акти приймання виконаних робіт за листопад 2008 року від імені замовника Управління капітального будівництва, 134480 грн. 40 коп. бюджетних коштів за вказівкою ОСОБА_4 були перераховані МП «Мехбуд», ними заволодів і привласнив ОСОБА_5 та  розподілив їх між учасниками згідно усної домовленості.

          Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ст. 191 ч. 4 КК України як заволодіння та привласнення чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах.

          11 вересня 2010 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 115 КПК України за підозрою у вчиненні злочину.

          18 вересня 2010 року Соснівський районний суд м. Черкаси щодо ОСОБА_4 обрав запобіжний захід у виді взяття під варту.

          24 вересня 2010 року ОСОБА_4 пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 4 КК України.

          У поданні старшого слідчого з особливо важливих справ СУ УМВС України в Черкаській області, яке погоджено із в.о. прокурора Черкаської області, порушено питання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_4 до 9 місяців. У поданні зазначено, що закінчити розслідування справи щодо цієї особи у визначені судами строки тримання під вартою до 10 березня 2011 року, неможливо у зв’язку із необхідністю проведення ряду слідчих дій, а також відсутністю підстав для зміни ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу.

          Розглянувши подання, опитавши слідчого, заслухавши думку захисників, пояснення ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення подання, посилаючись на відсутність необхідності тримання ОСОБА_4 під вартою,  висновок прокурора про обґрунтованість подання слідчого,  перевіривши матеріали справи, вважаю, що подання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

          Долучені до подання матеріали указують на те, що питання  обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 вирішувалось  у відповідності з вимогами КПК України. Останній раз апеляційний суд Черкаської області 10 січня 2011 року продовжив строк тримання його під вартою до 6 місяців, тобто  до 10 березня 2011 року.

          Але подальше тримання ОСОБА_4 на досудовому слідстві під вартою не буде відповідати вимогам ст. 148 КПК України  про мету і підстави застосування запобіжних заходів. Як зазначається у поданні, продовження строку тримання обвинуваченого під вартою необхідно здійснити «так як ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від  5 до 8 років, що з достатньою вірогідністю дозволяє спрогнозувати можливу негативну поведінку обвинуваченого і обумовлюють необхідність його ізоляції, оскільки перебуваючи на підписці про невиїзд він може ухилитися від слідства та суду, вчинити тиск на свідків, інших співучасників у кримінальній справі, і тим самим перешкоджати встановленню істини у справі».

          Як видно, слідчий посилається на тяжкість злочину, що само по собі не є підставою для продовження тримання ОСОБА_4 під вартою. Разом з тим у поданні не наведено жодних фактичних обставин, які б вказували на спроби обвинуваченого ОСОБА_4 ухилитися від слідства і суду або на невиконання ним процесуальних рішень.

          У поданні також не наведено переконливих фактів, які  свідчили б про перешкоджання з боку обвинуваченого встановленню істини у цій кримінальній справі.

          Спрогнозована слідчим  можлива негативна поведінка обвинуваченого реальними фактами не підтверджена, ґрунтується на припущеннях.

          З’ясовуючи  відповідно до ст. 150 КПК України місце проживання обвинуваченого, його сімейний стан, стан здоров’я, виходжу з наступного.

          ОСОБА_4 проживає в м. Черкаси, тобто в тому ж населеному пункті, в якому знаходиться орган досудового слідства. Він має сім’ю, сталі соціальні-побутові зв’язки, характеризувався позитивно.

          Згідно  висновку комісійної судово-медичної експертизи від 23.09.2010 року ОСОБА_4 потребує лікування в спеціалізованому медичному закладі.

          04.10.2010 року Черкаською обласною лікарнею видано направлення ОСОБА_4 до інституту отоларингології імені проф. Коломійченко АМН України (м. Київ) на консультацію (госпіталізацію), діагноз – двобічний отосклероз.

          20.10.2010 року ОСОБА_4 звернувся до слідчих органів з проханням перенести поміщення його на стаціонарне лікування в клініку на більш пізніший термін. Клопотання обвинуваченого задоволено. Етапування ОСОБА_4 до вказаного інституту для проходження обстеження та лікування органом досудового слідства було заплановано на 25 січня 2011 року, але до цього часу не виконано.

          Орган досудового слідства, порушуючи питання про продовження  ОСОБА_4 строк тримання під вартою, в поданні також вказує, що останній потребує лікування в спеціалізованому медичному закладі, з чим погодився і прокурор.

          Верховна Рада України 9 листопада 1995 року ратифікувала Європейську Конвенцію про захист прав і основних свобод людини (далі Конвенція), яка  відповідно до ст. 9 Конституції України стала частиною національного законодавства.

          З метою запобігання (унеможливлення) переходу із необхідного та виправданого на попередньому етапі досудового слідства тримання ОСОБА_4 під вартою на необґрунтовано жорстокий запобіжний захід у вигляді продовження строку тримання під вартою, що буде містити  ознаки негуманного поводження і що заборонено ст. 3 Конвенції, у відношенні особи, яка потребує спеціалізованого лікування і якій  адекватна медична допомога до цього часу не надана, в задоволенні подання слід відмовити.

          При цьому враховується і та обставина, що на протязі тривалого часу слідчі дії з участю ОСОБА_4 не проводяться, а вказані в поданні слідчі дії, які необхідно виконати, ті ж, з якими слідчий звертався в січні 2011 року, порушуючи питання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою до 6 місяців і які уже враховувались судом.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 165-3 КПК України, -

                                                   п о с т а н о в и в :

          Старшому слідчому в особливо важливих справах СУ УМВС України в Черкаській області  в продовженні строку тримання ОСОБА_4 під вартою до дев’яти місяців відмовити.

          Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя