АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-348/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10. 3.1 Савранський О.А.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Пальонний В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          29 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБабенка В.М.

суддівПальонного В.С., Нерушак Л.В.

при секретаріМакарчук Н.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про поновлення строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії дітям війни,-

в с т а н о в и л а :

 В лютому 2009 р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаській області про поновлення строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії дітям війни.

В обґрунтування заявлених вимог вказував, що має статус дитини війни відповідно до Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до ст. 6 вказаного закону йому, як дитині війни, з 01.01.2006 р. має виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Позивач вказував, що йому безпідставно у період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. не було виплачено вказану щомісячну допомогу у зазначеному розмірі.

В зв’язку з цими обставинами позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому у нарахуванні і виплаті зазначеної щомісячної соціальної допомоги та зобов’язати відповідача забезпечити її нарахування і виплату за 2006-2008 рр. в сумі 3864 грн. 90 коп.

Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 травня 2009 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо нарахування та виплати позивачеві щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р.

Зобов’язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з врахуванням її підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком станом на відповідний період та з врахуванням вже виплачених йому сум щомісячної соціальної державної допомоги, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі начальник управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі просить постанову суду, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її  частково задовольнити.

Вирішуючи спір, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачеві відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач не довів правомірності його бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачеві підвищення до пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відносяться до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на  положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абзацом першим частини першої цієї статті виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної соціальної допомоги у відповідності з Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Доводи апеляційної скарги про те, що порядок обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", визначається Кабінетом Міністрів України є безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Згідно з п.12 ч.1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6 - рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України №2195-ІV відповідно до якого виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10 - рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2008 року, на що обґрунтовано послався суд в постанові.

Проте, задовольняючи позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, суд неправильно застосував положення ч. 2 ст. 99 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та положення ч. 1 ст. 100 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, згідно до якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом 18 лютого 2009 року.

При цьому просив суд  поновити його порушене право за період  2006 - 2008 р.р., зобов’язавши відповідача нарахувати та виплатити йому надбавку до пенсії за вказаний період в сумі 3864.90 грн.

Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України в редакції, чинній на час ухвалення постанови, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, тобто позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Частиною 2 ст. 99 КАС України в редакції, яка була чиною на час ухвалення оскаржуваної постанови, передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України в редакції, чинній на час ухвалення постанови, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Проте суд першої інстанції, в порушення наведених вимог закону, задовольнивши позовні вимоги позивача за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. вийшов за межі річного строку з часу звернення до суду, а тому постанову суду в цій частині необхідно змінити в зв’язку з неправильним застосуванням судом норм процесуального права.

Позивач звернувся до суду з позовом 18 лютого 2009 р., тому позовні вимоги підлягають задоволенню  з 22 травня по 31 грудня 2008 р.

Інші доводи апеляційної скарги в іншій її частині суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 198, 201, 205 КАС України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 травня 2009 року змінити.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо перерахування та виплати ОСОБА_6 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р., за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня.2008 р.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_6 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р., за період з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008 р.  з врахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27 березня 2009 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

          Судді :