ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                      Справа № 1-15/11

                                                                                           Рядок статзвіту № 21                                                                        

11 травня 2011 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Піскунов В.М.  

секретар - Яцук О.П.,  Деркач І.М..

  з участю прокурора - Богельської О. Б.     

 захисник - ОСОБА_1

захисник  – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, 20.11.1983 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, раніше судимого 01.10.2003 року Костопільським районним судом за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 101 КК України на 7 років позбавлення волі, 08.09.2005 року звільнений умовно-достроково не відбувши 2 роки 3 місяці та 6 днів; 30.12.2008 року Костопільським районним судом засудженого за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 грн.; 30.12.2009 року Костопільським районним судом за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України до обмеження волі на 1 рік в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 389, ч. 2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

  ОСОБА_3 5 червня 2009 року, біля 20 год. 30 хв., перебуваючи на території кафе «Ромашка», розміщеному по вул. Руданського в м. Костопіль, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, використовуючи незначний, надуманий привід та фізичну перевагу вчинив конфлікт з гр. ОСОБА_4 А саме, під час суперечки між ними наніс удар кулаком в область його обличчя, що потягнуло за собою падіння останнього на бруківку. Після того як ОСОБА_4 піднявся він знову наніс руками декілька ударів в обличчя, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

21 вересня 2009 року, біля 11 год. ОСОБА_3 повторно, перебуваючи в приміщенні комп’ютерного клубу «Гермес», розташованого по вул. Д. Галицього, 2 в м. Костопіть, шляхом обману та зловживання довірою гр. ОСОБА_5, використовуючи привід зателефонувати, отримав від останнього мобільний телефон марки «Соні-Еріксон W890», вартістю 2500 грн., оснащений флеш-картою пам’яті 2 Гб, вартістю 150 грн., вийшов з приміщення та заволодів ним, чим заподіяв потерпілому шкоду на загальну суму 2650 грн.

Продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_3 2 листопада 2009 року, біля 1 год. ночі в приміщенні спортивно-ігрового бару «Андриналін», розміщеному на 2 поверсі ресторану «Кристал», розташованому по вул. Руданського, 1 в м. Костопіль шляхом обману та зловживання довірою, мотивуючи необхідністю зателефонувати отримав від ОСОБА_6 телефон марки «НОКІА 73», вартістю 1258 грн., якого останньому не повернув та заволодів ним, чим заподіяв потерпілому шкоду на зазначену суму.

Крім вище зазначеного ОСОБА_3 будучу засудженим 30 грудня 2008 року Костопільським районним судом за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 грн. від його виконання ухилився, а саме не перерахував вказану суму до державного бюджету.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 по  інкримінованих йому злочинах  пояснив наступне.

Зокрема, по обвинуваченню у нанесенні тілесних ушкоджень в червні 2009 року в кафе «Ромашка» гр. ОСОБА_4 підсудний вину визнав частково та пояснив, що в червні 2009 року разом з друзями відпочивав в кафе «Ромашка». Побачивши, що ОСОБА_4 образив знайомого йому хлопця встав на його захист, нанісши першим декілька ударів руками потерпілому, це бачила бармен кафе.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що в червні місяці 2009 року він з братом ОСОБА_7 знаходились в кафе «Ромашка», відпочивали. До них декілька разів підходив неохайно вдягнутий чоловік та попросив цигарки, вони в грубій формі сказали відійти від них. Той відійшов, а підсудний обізвав їх, встав і зненацька наніс удар кулаком в обличчя, від якого він впав та втратив свідомість. Прийшовши до тями відчув, що з рота йшла кров та, що частина зубів в роті відсутня. Кули піднявся, підсудний знову декілька раз вдарив в обличчя кулаком, він впав. В результаті цього останній вибив йому 5 зубів. Цивільний позов підтримує в повному обсязі.

З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що 05.06.2009 року він з братом ОСОБА_4 відпочивали в кафе «Ромашка», що знаходиться біля ресторану «Кристал». До них неодноразово підходив невідомий чоловік та попросив цигарки, на що йому брат в грубій формі відповів. В цей момент з сусіднього столику почали лунати нецензурні образи в їх адресу та заклики підійти до них. Потерпілий встав із-за столика, на зустріч йому підійшов невідомий хлопець. Між ними почалась словесна суперечка, в ході якої підсудний наніс декілька ударів кулаком в область обличчя та ногою по тулубу його брата ОСОБА_4 Даний конфлікт тривав близько 10 хвилин. У ОСОБА_4 на обличчі була кров, хитались зуби.

З показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що 5 червня 2009 року в кафе «Ромашка», де вона працювала, зайшло двоє чоловіків. Один з них був ОСОБА_4 Вони пили пиво. Пізніше, в кафе зайшли ще два-три невідомі їй хлопці та теж замовили пиво. Через деякий час вона помітила, що між старшими чоловіками і хлопцями виникла суперечка. Хто був ініціатор суперечки їй невідомо. В процесі суперечки підсудний почав наносити удари по тілу ОСОБА_4, який впав на землю. Після цього всі розійшлись.

Крім того вина підсудного підтверджується висновком експерта №16, в якому зазначено, що при судово-медичному обстеженні 09.06.2009 року на тілі ОСОБА_4 виявлено синці правої половини волосистої частини голови, повік правого ока, садна лівого передпліччя та обплямівки нижньої губи, рани на слизовій оболонці нижньої губи, травматичних вивихів третього нижнього лівого, першого верхнього правого та другого верхнього лівого зубів, травматичної екстракції першого верхнього зуба зліва, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я, які утворились в дії тупих твердих предметів (а.с. 117-119); протоколом огляду місця події від 16.02.2010 року, під час проведення якого зафіксована обстановка території кафе «Ромашка» (а.с. 155-156).

По інкримінованому епізоду по незаконному заволодінню у вересні 2009 року мобільним телефоном марки «ОСОБА_9 W 890» гр. ОСОБА_5 підсудний вину не визнав та в судовому засіданні пояснив, що у вересні 2009 року випадково зустрівся з потерпілим, який йшов з ОСОБА_10 Дійсно він попросив у ОСОБА_5 телефон, щоб зателефонувати, але не віддав, оскільки останній заборгував йому 300 грн. і не віддає. Як тільки віддасть борг, він поверне телефон.

До показань підсудного суд відноситься критично і розцінює їх як форму захисту.

З показань потерпілого ОСОБА_5 даних в судовому засіданні вбачається, що 21 вересня 2009 року він прогулювався з ОСОБА_10, біля парку у м. Костопіль і зустріли ОСОБА_3, якого називають «Парал». Останній побачив його мобільний телефон «ОСОБА_9 W 890»  та попросив зателефонувати, оскільки він йому довіряв то дав телефон. Це бачив ОСОБА_10, який пізніше пішов від них. Пройшов певний час і він почав просити ОСОБА_3 повернути телефон, але останній не звертав уваги, казав, щоб не хвилювався. Він не віддавав телефон, мотивуючи це тим, що хтось повинен йому зателефонувати. ОСОБА_3 запропонував зайти в комп’ютерний клуб «Гермес», що на площі Незалежності, а сам через деякий час встав та сказав, що підійде, але не повернувся.  Про дану подію він розповів матері. Даний телефон «ОСОБА_9 W 890”на той момент коштував 2500 грн., в ньому була карта пам’яті на 2 Гб, вартістю 150 грн. Грошей в ОСОБА_3 він не брав та нічого йому не винен. Претензій не має, телефон не повернуто.

Свідок ОСОБА_10 підтримав покази дані ним на досудовому слідстві та пояснив, що в вересні 2009 року він з Кухарчуком Віталієм біля парку в м. Костопіль зустріли ОСОБА_3 по прізвиську «Парал», який попросив у ОСОБА_5 телефон, так як хотів комусь зателефонувати. Останній дав йому свій телефон «Соні Еріксон». ОСОБА_3 по ньому з кимось розмовляв. Також між ОСОБА_5 та підсудним була розмова про якісь гроші, за короткий час він пішов від хлопців у своїх справах. Наступного дня дізнався від ОСОБА_5, що ОСОБА_3 телефон йому не повернув.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що у вересні 2009 року її син ОСОБА_5 прийшов додому та повідомив, що хлопець на прізвисько «Парал», пізніше вона дізналась, що це ОСОБА_3 попросив в нього мобільний телефон, який йому подарувала сестра та не повернув.

По зазначеному епізоду суд показання потерпілого визнає за достовірні, оскільки вони не тільки відповідають показанням на досудовому слідстві, але і узгоджуються з іншими доказами, які досліджені в судовому засіданні.

По епізоду про обвинувачення щодо незаконного заволодіння мобільним телефоном «НОКІА-73» потерпілого ОСОБА_6 з 1 на 2 листопада 2009 року підсудний вину не визнав та пояснив наступне. Він мав зустріч з потерпілим ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на квартирі у потерпілого, з 2 на 3 листопада 2009 року, а не з 1 на 2 листопада 2009 року в кафе «Андриналін». Він відгукнувся на прохання потерпілого продати його телефон, оскільки в нього не було грошей на алкоголь та дав йому 400 грн., а взамін забрав його телефон собі. Пізніше, коли його було затримано ОСОБА_12 повернув телефон потерпілому.

До показань підсудного щодо інкримінованого йому злочину суд відноситься критично і розцінює їх як форму захисту.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_6, оголошених в судовому засіданні вбачається, що 1 листопада 2009 року він знаходився в ресторані «Кристал», де відбувався обряд весілля його товариша ОСОБА_13. 2 листопада о 1 год. ночі він в перерві спустився на другий поверх ресторану, де зайшов в кафе «Андриналін» та зустрів товариша ОСОБА_11, який замовив більярдний стіл. В цей час туди зайшов знайомий ОСОБА_3, який попросив дати йому мобільний телефон, щоб зателефонувати. ОСОБА_6 його давно знає, довіряє тому дав свій телефон і той комусь зателефонував, після чого повернув назад. Через 20-25 хв. він знову підійшов з таким же проханням. На той час в нього закінчились кошти і він про це повідомив підсудного, який сказав, що вставить свою сім-картку. Вийнявши сім-картку знову дав свій телефон. Підсудний вийшов з приміщення і телефон не повернув. Про дану ситуацію повідомив ОСОБА_13.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що 1 листопада 2009 року він святкував своє одруження на третьому поверсі ресторану «Кристал». В якості гостя у нього  був товариш ОСОБА_6. Біля 1 год. ночі, вже 2 листопада 2009 року останній підійшов до нього та повідомив, що підсудний обманним шляхом заволодів його мобільним телефоном «НОКІА 73» і зник разом з ним.

З показань свідка ОСОБА_14 даних в судовому засіданні вбачається, що з 27 жовтня 2009 року по 3 листопада 2009 року вона працювала в якості бармена в спорт-барі «Андриналін», який знаходиться на другому поверсі приміщення ресторану «Кристал». 1 листопада 2009 року в неділю заклад почав працювати з 12 год. Того дня на третьому поверсі відбувалось святкування весілля. В барі вона бачила хлопця на якого кажуть «Парал». Останнього вона періодично бачила в барі на протязі роботи закладу. З ким він спілкувався не бачила.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що з розповіді сина ОСОБА_6 знає, що його телефоном «Нокіа 73» незаконно заволодів в листопаді 2009 року в кафе «Андриналін» підсудний. Пізніше підсудний виказував погрози сину, якщо він прийде в суд. Телефон повернуто. Претензій не має.

З показань свідка ОСОБА_16 даних  в судовому засіданні вбачається, що він як захисник разом з підзахисним ОСОБА_3 в присутності слідчого Бернади А. В. приймав участь у виконанні вимог ст. 218 КПК України і його підпис стоїть в протоколі оголошення про закінчення досудового слідства.

Крім того вина підсудного підтверджується іншими доказами, зокрема: оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_11,  що в ніч з 1 на 2 листопада 2009 року він перебував в кафе «Андриналін» на 2 поверсі ресторану «Кристал», де зустрів свого товариша ОСОБА_6. До них підійшов хлопець, якого звати ОСОБА_3, на прізвисько «Парал» та попросив в ОСОБА_6 мобільний телефон, кудись передзвонити. Олександр дав йому свій мобільний телефон марки «НОКІА 73», перед тим вийняв свою сім-картку. Він взяв телефон та вийшов в коридор. Через 10 хв. останній не повертався і вони вдвох пішли його шукати, але ніде не знайшли (а.с.18); протоколом очної ставки від 25.11.2009 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 під час проведення якої свідок підтвердив покази, а обвинувачений заперечив їх  (а.с. 55-56); протоколом огляду місця події від 11.11.2009 року під час проведення якого зафіксована обстановка в приміщенні бару «Андриналін» ( а.с. 5-6); протоколом огляду предметів від 30.11.2009 року під час проведення якого зафіксовано індивідуальні ознаки документів на телефоні «Нокіа 73», що належав ОСОБА_6 (а.с. 58-59); протоколом огляду предметів від 08.12.2009 року під час проведення якого зафіксовано індивідуальні ознаки  мобільного телефона «Нокіа 73» (а.с. 69-70); протоколом очної ставки від 25.11.2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 під час проведення якої потерпілий підтвердив покази, а обвинувачений заперечив їх  (а.с. 53-54).

Суд в основу бере показання потерпілого, які були дані ним на досудовому слідстві, оскільки вони послідовні та співпадають з об’єктивними обставинами установленими матеріалами справи.

Щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 389 КК України підсудний вину визнав та пояснив, що дійсно 30.12.2008 року Костопільським районним судом був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу 1000 грн., але оскільки кошти потрібні на лікування то штраф не сплатив.

Разом з тим з показань підсудного, даних в судовому засіданні вбачається, що він має тимчасові заробітки. Так, в 2009 році тимчасово працював у приватного підприємця в с. Головин Костопільського району, де складав меблі. Туди до нього приїжджав ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з претензіями щодо повернення ним мобільного телефону останньому.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що літом 2009 року разом з ОСОБА_18 приїжджав в с. Головин Костопільського району, де працював підсудний.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що вийшла заміж за підсудного в 2007 році, він мав тимчасові заробітки, але тратив на себе,  дитину фактично виховує та утримує сама.

Крім того, вина підсудного підтверджується копією вироку Костопільського районного суду від 30.12.2008 року про засудження ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 1000 грн.(а.с. 226); довідкою наданою відділом державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції про те, що станом на 11.01.2010 року заборгованість по виконавчому листу № 1-198/08 виданому 21.01.2009 року Костопільським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 штрафу в сумі 1000 грн. їм не сплачено (а.с. 132).

 Оцінюючи зібрані по справі докази в своїй сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, вчиненими повторно; у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю; в ухиленні від сплати штрафу, особою засудженою до цього виду покарання повністю доведена.

Органами досудового слідства дії  ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 389 КК України.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обтяжуючою обставиною є  рецидив вчинення злочину.

Пом’якшуючих обставин судом не встановлено.

По місцю проживання підсудний характеризуєються негативно.

Згідно довідки відділу реєстрації актів цивільного стану підсудний при укладенні шлюбу змінив прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 (а.с. 216).

На підставі ч. 1 ст.70 КК України суд, призначивши покарання за кожен злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому суд, враховуючи невідбуту судимість ОСОБА_3 вироком Костопільського районного суду від 30.12.2009 року за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді 1 рік обмеження волі за ч. 4 ст. 70 КК України призначає покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Зважаючи на вказане, суд прийшов до висновку, що підсудному ОСОБА_3 має бути призначено остаточне покарання у виді обмеження волі в межах установленими санкціями інкримінованих статей, оскільки для досягнення цілей покарання, зокрема виправлення засудженого, застосування інших видів покарання є недостатнім.

Потерпілим ОСОБА_4 заявлено цивільний позов до підсудного ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1028 грн. 20 коп., 300 грн. – витрати на юридичну допомогу; моральної шкоди 5000 грн., а всього 6328 грн. 20 коп.

У відповідності до ст.1166 та 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Заслухавши покази підсудного та потерпілого, дослідивши подані докази, суд вважає, що цивільний позов підлягає до часткового задоволення. У відповідності до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 р. № 3 „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна” із послідуючими змінами і доповненнями, при розгляді позову мають бути наведені докази, якими підтверджується шкода, а також наведені відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню. Суд вважає позов про відшкодування матеріальної шкоди  обґрунтованим частково, оскільки в частині стягнення витрат на юридичну допомогу відсутні відповідні розрахунки сум з документальним підтвердженням. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди у відповідності до п.  9 Постанови  Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” суд враховує фізичні та душевні страждання потерпілої, пов'язані з тілесними ушкодженнями, їх характер, тривалість та обсяг, характер немайнових втрат та вважає позов в цій частині обгрунтованим частково.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 також було пред’явлено обвинувачення в тому, що він в третій декаді 2008 року перебуваючи в кафе «Трек», яке розташоване по вул.. Грушевського, 29 в м. Костопіль шляхом обману та зловживання довірою оператора гральних автоматів ОСОБА_20, що виразилось в завіренні її про повернення коштів, в період з 24 год. до 7 год. ранку, отримав від неї в борг під заставу бонуси на суму 1400 грн., але не маючи наміру їх повернути, після витрати зазначеної суми коштів, шляхом обману змусив її дістати документ з сейфу і застосовуючи фізичну силу, викрав з її рук та втік з місця події, чим заподіяв потерпілій шкоду на зазначену суму.

А також, що 3 травня 2009 року, біля 4 год. ранку, перебуваюячи в стані алкогольного сп`янінння, біля приміщення магазину «Міні-маркет «Смак», розміщеному на вул.. 8 Березня, 13 в м. Костопіль з метою відкритого викрадення майна ОСОБА_18 застосував до нього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я останнього заволодів його майном. А саме, маючи фізичну перевагу, висловлюючи погрозу в нанесенні тілесних ушкоджень та утримуючи потерпілого за руки, витягнув з кишені його одягу та заволодів мобільним телефоном марки «Нокіа 6230і» вартістю 1000 грн., в якому була сім карта мобільного оператора «Київ-Стар», вартістю 25 грн. та грошима в сумі 150 грн., чим заподіяв шкоду потерпілому на загальну суму 1175 грн.

Вину у вчиненні даних злочинів по епізоду, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та ч. 2 ст. 186 КК України підсудний не визнав та пояснив, що в червні 2008 року в кафе «Трек» не заходив, на гральних автоматах не грав. В травні 2009 року біля магазину «Мінімаркет «Смак» дійсно йдучи разом з ОСОБА_17 випадково зустрівся з ОСОБА_18, але нічого в нього не забирав, ніякого насильства не застосовував.

Вислухавши пояснення підсудного, потерпілого, свідків, доводи обвинувачення та захисту, дослідивши матеріали кримінальної справи в повному обсязі, суд вважає, що винність ОСОБА_3 у вчиненні зазначених злочинів не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні з огляду на такі підстави.

За вимогами ч. 2 ст. 323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на тих підставах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Так, за версією обвинувачення ОСОБА_3 в червні 2008 року шляхом обману, від ОСОБА_20 в борг під заставу особистих документів отримав бонуси на суму 1400 грн., які не повернув. В той же час з пояснень ОСОБА_20, даних в судовому засіданні вбачається, що вона дозволила грати в борг та про незаконне заволодіння підсудним бонусами на суму 1400 грн. власнику гральних автоматів не доповідала, ніякі звірки не проводились. Претензій до підсудного не має.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він бачив як підсудний вибігав з кафе «Трек» і ОСОБА_20 розповіла, що ОСОБА_3 з її дозволу грав на автоматах, програв 1400 грн. і не розрахувався.

Встановлено, що заяву про дану подію в Костопільський РВ УМВС України ОСОБА_20 написала майже через два роки - 22.02.2010 року (а.с. 189).

Будь яких інших доказів вини підсудного в інкримінованому йому епізоді досудовим слідством не надано, судом не здобуто.

Крім того за версією обвинувачення підсудний шляхом застосування насильства до ОСОБА_18, яке не є небезпечним для життя і здоров’я  відкрито заволодів його майном. Однак на неодноразові виклики  в судове засідання ОСОБА_18 не з’являвся, неодноразові постанови суду про його привід не були виконані. В той же час з матеріалів справи вбачається, непослідовна позиція самого потерпілого. Так, 04.05.2009 року він звертається з заявою в Костопільський РВ УМВС України про незаконне заволодіння його майном і нанесення тілесних ушкоджень, але відмовляється від проходження судово-медичної експертизи (а.с.26), а 05.05.2009 року двічі подає заяви в Костопільський РВ (а.с. 29, 30), що все повернуто, претензій ні до кого не має. Також мають місце неузгодженості в його показаннях, як потерпілого на досудовому слідстві (а. с. 37, 181). З показань матері потерпілого ОСОБА_21 даних в судовому засіданні вбачається, що зі слів її сина ОСОБА_18 їй відомо, що його майном незаконно заволодів підсудний, але претензій до нього не має. Телефон ОСОБА_17 повернуто. Син є інвалідом, хворіє. Згідно акту  амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №300/09 ОСОБА_18 страждає шизоафектними  розладами ( а.с. 58-60). В свою чергу свідок ОСОБА_17 як на досудовому слідстві (а.с. 39) так і в судовому засіданні давав послідовні показання, що ні він ні підсудний щодо ОСОБА_18 насильницьких дій не вчиняли, майно не відбирали. Однак, коли потерпілий висунув йому претензії щодо заволодіння його телефоном, то він, щоб не створювати проблем віддав свій телефон.

Всі інші докази, що на них посилалось обвинувачення теж не довели вчинення цих злочинів ОСОБА_3

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь.

За таких обставин ОСОБА_3 по обвинуваченню по епізоду щодо заволодіння майном гр-ки ОСОБА_20 шляхом обману та зловживання довірою вчиненим повторно та злочину за ч. 2 ст. 186 КК України слід виправдати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324, 328   КПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1195 ЦК України, ст. ст. 70, 72 КК України, суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 389 КК України та обрати йому покарання:

-          за ч. 2 ст. 190  КК України призначити йому покарання у виді 1 рік 6 місяців обмеження волі;

-          за ч. 1 ст. 296 КК України призначити йому покарання у виді 6 місяців арешту;

-          за ч. 1 ст. 389 КК України призначити йому покарання у виді 1 рік обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді  1 рік 6 місяців обмеження волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, враховуючи що ОСОБА_3 засуджений вироком Костопільського районного суду від 30.12.2009 року за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді 1 рік обмеження волі - шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - призначити остаточне покарання - 1 рік 6 місяців обмеження волі.

Зарахувати в сторок відбуття покарання відбуте повністю за попереднім вироком Костопільського районного суду від 30.12.2009 року, яким ОСОБА_3 засуджений за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України - до 1 року обмеження волі, а також строк перебування під вартою з 21.05.2010 року по 23.07.2010 року - 2 місяці 3 дні, що відповідно до ст. 72 КК України відповідає 4 місяцям 6 дням обмеження волі та  призначити остаточне покарання до відбуття 1 місяць 24 дні обмеження волі.

По обвинуваченню по епізоду щодо заволодіння майном гр-ки ОСОБА_20 шляхом обману та зловживання довірою вчиненим повторно та злочину за ч. 2 ст. 186 КК України – виправдати за недоведеністю його вини у вчиненні вказаних злочинів.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_3 „підписка про невиїзд”  змінити в залі суду на "взяття під варту".

Строк покарання рахувати з 11.05.2011 року.  

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1028 (тисяча двадцять вісім) грн. 20 коп. матеріальної шкоди, 2000 (дві тисячі) грн. відшкодування моральної шкоди. В частині стягнення додаткових витрат на юридичну допомогу – відмовити за необгрунтованістю.

Речові докази – упаковка до телефона «Нокіа 73», інструкція по його експлуатації, програмний DVD-диск, мобільний телефон марки «Нокіа 73» (а.с. 60, 71) залишити потерпілому ОСОБА_6 після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, шляхом подачі скарги через Костопільський районний суд. Засуджений, який перебуває під вартою, може подати апеляцію на вирок в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.  

Суддя:                                                                          Піскунов В.М.