Cправа 1-4 / 07 року

                              В И Р О К

                       І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

26 грудня 2007 року Корецький районний суд Рівненської області

в особі головуючого судді                    Павловського В.К.

        при секретарі                        Федичканич В.Ю.

        з участю прокурора                   Ковальчука  С.А.

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Корці кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1  народження, уродженки  с.Голичівка Корецького району Рівненської області,  українки,громадянки України, освіта неповна середня, заміжньої,не  судимої,на утриманні одна малолітня дитина,

       у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.133 ч.2,166 КК України,

                                в с т а н о в и в:

       ОСОБА_1. в період з січня 2004 року по квітень 2005 року в порушення вимог ст. 150 СК України,відповідно до якої батьки зобов”язані виховувати дитину,піклуватися про її здоров”я,фізичний,духовний і моральний  розвиток - злісно не виконувала ці обов”язки,не створила малолітній дитині ОСОБА_2 необхідних побутових умов і не забезпечивши її доглядом і лікуванням..В серпні 2004 року ОСОБА_1.,будучи хворою на венеричну хворобу “сифіліс” від лікування навмисмно ухилялась в зв”язку з чим  у вересні 2004 року розшукувалась патронажною службою обласного шкіро-венерологічного диспансеру щодо її повторного  обстеження та подальшого лікування. Знаючи про наявність ч себе венеричної хвороби не створила умов для оберігання її від можливого захворювання,не дотримувалась правил особистої гігієни під час контактів з дочкою,внаслідок чого заразила  дитину венеричною хворобою “сифіліс”.Вказане захворювання малолітньої ОСОБА_2. Є тяжким наслідком,поскільки загрожувало її життю та здоров”ю.

        Підсудна ОСОБА_1. в судовому засіданні свою вину у скоєному визнала повністю,щиро розкаялася та підтвердила встановлені судом обставини. 

       Визнавши недоцільним  дослідженими доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з”ясувавши правимльне розуміння підсудною та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсітності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз”яснивши їм,що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд вважає вину підсудної ОСОБА_1. доведеною, і кваліфікує її за ст.166 КК України,як злісне невиконання обов”язків по догляду за дитиною,що спричинило тяжкі наслідки та за ч.2 ст.133 КК України як зараження малолітньої ОСОБА_2 венеричною хворобою.

       При призначенні покарання підсудній,суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, дані про особу винної,яка раніше не судима,має двох малолітніх дітей, одне з яких знаходиться на утриманні, що стверджується  актовим записом про народження №9 від 03 серпня 2007 року,виданого відділом РАЦС Корецького районного управління юсиції.

       До обставин, що пом'якшують її відповідальність, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину .За період з часу порушення кримінальної справи підсудна добровільно пройщла курс лікувння від хвороби,що стала підставою для скоєння злочину,не позбавлена батьківських прав стосовно двох неповнолітніх дітей,злочину відносно дитини,яка знаходиться на її утриманні не скоювала.

       Обставин,що обтяжують відповідальність підсудної не встановлено.

       Така сукупність обставин є підставою для застосування відносно підсудної Закону України “Про амністію”.

Відповідно до п.б ст.1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня  2007 року  звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов”язаних з позбавленням волі, особи, засуджені за умисні злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе,ніж позбавлення волі на строк не більше п”яти років, та за злочини,вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе,ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років,які на день набрання чинності цим Законом мають дітей,яким не виповнилося 18 років.

Обставин, які відповідно до ст.7 цього Закону перешкоджали застосуванню амністії відносно підсудної, судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.323, 324, 335  КПК України, п.б ст.1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 року,суд

                                      з а с у д и в

       ОСОБА_1  визнати винною у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.133 , ст.166  КК України і призначити покарання :

       за ч.2 ст.133 КК України - 3 роки 6 місяців обмеження волі;

       за ст.166 КК України       -  3 роки обмеження волі.

       Відповідно до ст.70 КК України визначити остаточну міру покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим   3 роки 6 місяців обмеження волі.

       На підставі п.б ст.1 Закону України “Про амністію” від 19 квітняя 2007 року ОСОБА_1  від покарання звільнити.

       Речові докази по справі не визначались.

       Цивільний позов не заявлявся.

       Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Корецький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.  

Суддя