Справа № 1-8/07
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2007 року.
Корецький районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Павловського В.К.,
суддів Наумова С.В. і Загородько Н.А.,
при секретарі Федичканич В.Ю.,
за участю прокурора Соболєва М.М.,
захисника - адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Корці кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженки с.Лисин Демидівського району Рівненської області, українки, громадянки України, освіта вища, працює на посаді директора приватного підприємства - фірми „Агропромкомбінат”, одруженої, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимої, проживає в м.Рівне, АДРЕСА_1, відданої до суду за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366, ч.2 ст.366 КК України,
в с т а н о в и в :
28 березня 2003 року підсудна ОСОБА_2, працюючи на посаді директора приватного підприємства - фірми „Агропромкомбінат" і будучи посадовою особою, на яку покладено організаційно-розпорядчі обов'язки, уклала з Рівненською філією акціонерно-комерційного банку „Укрсоцбанк", що знаходиться в м.Рівне, по вул. Кавказька, 3, договір кредиту № 30 від 28.03.2003 року на отримання кредиту в сумі 66 тис.грн. строком на один рік зі сплатою 24% річних. Згідно з пунктом 1.2. цього договору кредит надавався позичальнику - ППФ „Агропромкомбінат” для придбання тракторів. З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором пунктом 1.3. цього договору було передбачено укладення між сторонами двох договорів застави: договору № 30/1 застави майна (конкретно якого, не вказано) та договору застави № 30/2 придбаних тракторів. 09 квітня 2003 сторони уклали договір застави № 30/1 меблевого цеху вартістю 46645 грн., розташованого в смт.Демидівка Млинівського району Рівненської області, АДРЕСА_2. Що стосується договору застави придбаних тракторів № 30/2, то він сторонами не укладався, а замість нього під № 30/2 укладено 09 квітня 2003 року договір застави будівлі магазину вартістю 23618 грн., розташованого в смт.Млинів Млинівського району Рівненської області, АДРЕСА_3.
02 червня 2003 року за ініціативою Рівненської філії акціонерно-комерційного банку „Укрсоцбанк" між сторонами було укладено договір № 30/3 застави двох тракторів марки МТЗ-821.57 вартістю 106 тис. грн., які нібито знаходилися за адресою: смт.Демидівка Млинівського району Рівненської області, АДРЕСА_2. ОСОБА_2. в порушення вимог Закону України „Про заставу", умисно внесла до офіційного документу - договору застави №30/3 від 02.06.2003 року, посвідченого нотаріально, завідомо неправдиві відомості щодо перебування у її власності предмету застави - тракторів, надавши для цього банку наступні документи: договір купівлі-продажу №10 від 21.03.2003 року, акти прийому - передачі від 26.03.2003 року та довідки-рахунки від 16.05.2003 року №027585, №027584, а потім підтвердила ці неправдиві відомості, надавши зазначеній банківській установі балансові відомості форми №1 від 01.04.2003 року та від 01.07.2003 року про наявність тракторів у ППФ „Агропромкобінат” станом на 01.04.2003 року та 01.07.2003 року. Хоча зазначені трактори ОСОБА_2. в березні місяці 2003 року реалізувала державному підприємству „Смигаторф", а посадові особи Рівненської обласної філії акціонерно-комерційного банку „Укрсоцбанк" при укладенні договору застави від 02 червня 2003 року № 30/3 не перевірили наявність тракторів у власності ППФ „Агропромкомбінат” за вказаною у договорі адресою. Таким чином, своїми умисними діями, які проявились у складанні і внесенні посадовою особою до зазначених офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видачі завідомо неправдивих документів, ОСОБА_2. вчинила службове підроблення.
Підсудна ОСОБА_2. у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст.366, ч.2 ст.366 КК України винною себе визнала частково і показала, що вона, працюючи на посаді директора ППФ „Агропромкомбінат", 28.03.2003 року отримала кредит в сумі 66 тис.грн. у Рівненській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк" для купівлі тракторів. Предметом застави були будівля магазину та будівля меблевого цеху. Що стосується договору застави тракторів, то вона в березні 2003 року на пропозицію економіста банку ОСОБА_3. відмовилася його підписувати, мотивуючи двома причинами: тим, що вона вже їх продала ДП “Смигаторф”, а також тим, що для застави кредиту достатньо меблевого цеху і магазину, дійсна вартість яких на той час становила 70263 грн., що повністю покривало суму кредиту 66000 грн. З її запереченнями ОСОБА_3. на той час погодилася, внаслідок чого 9 квітня 2003 року було укладено договір №30/1 застави меблевого цеху, а замість договору №30/2 застави тракторів було укладено під цим же №30/2 договір застави будівлі магазину. В кінці травня 2003 року ОСОБА_3. попросила її підписати договір застави тракторів, пояснивши це тим, що в банку має бути перевірка, яка може виявити помилку, допущену нею при укладенні кредитного договору № 30 від 28 березня 2003 року, де зазначено, що кредит забезпечується договором застави тракторів № 30/2, а фактично такий договір не укладався. Вона, ОСОБА_2., заперечила проти цього, тому що трактори вона продала ДП “Смигаторф”. Однак під впливом ОСОБА_3., яка запевнила що підписання цього договору проста формальність, яка не тягне ні для кого ніяких негативних наслідків, 02 червня 2003 року вона підписала договір №30/3 застави тракторів, надавши для цього банку недостовірні документи про те, що трактори є в наявності у ППФ „Агропромкомбінат”. Ніхто з працівників банку не перевіряв, чи є трактори в наявності. Винною себе у скоєному визнає повністю і розкаюється.
Що стосується обвинувачення, пред”явленого їй за ч.5 ст. 191 КК Українии у розтраті 66 000 грн. кредиту і заподіянні збитків банку в особливо великих розмірах, то ОСОБА_2. винною себе не визнала і показала, що отримавши кредитні кошти, вона стала їх власником, використавши за цільовим призначенням - на придбання тракторів. Кредитний борг вона частково погашала в 2003 - 2004 роках, але в зв'язку з важким фінансовим становищем, що склалося в другій половині 2003 року і в 2004 році, вона повністю його погасити не змогла. Вважає, що банк вправі був повернути позичені кошти за рахунок звернення стягнення на заставлене нерухоме майно. Проте посадові особи банку і Державної виконавчої служби тривалий час не вживали заходів щодо його реалізації. На її неодноразові прохання надати їй можливість продати заставлене майно, а виручені кошти сплатити банку, останній не реагував і дозволив це зробити лише після її скарг в середині 2006 - на початку 2007 років.
Крім повного визнання підсудною ОСОБА_2. своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, її вина доведена й іншими доказами.
Зокрема, договором кредиту №30 від 28 березня 2003 року (а.с.18-20), укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк" (Кредитор) в особі керуючого Рівненською облфілією АКБ „Укрсоцбанк" ОСОБА_4. та приватним підприємством - фірмою „Агропромкомбінат" (Позичальник) в особі директора ОСОБА_2. В статті 1 „Предмет договору” вказано, що Кредитор зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування у сумі 66 тис.грн., зі сплатою 24% річних, в розмірі та комісій, кінцевим терміном повернення заборгованості до 26 березня 2004 року. Кредит надано Позичальнику на придбання тракторів. В пункті 1.3. договору зазначено, що в якості забезпечення Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Кредитор укладає з Позичальником: договір застави майна №30/1 та придбаних тракторів №30/2.
Договором застави майна №30/1 від 09 квітня 2003 року (а.с.21-24), згідно з яким Заставодавець - ППФ „Агропромкомбінат” передає в заставу Заставодержателю - АКБ „Укрсоцбанк” у якості забезпечення виконання Заставодавцем зобов'язань за Договором кредиту №30 від 28 березня 2003 року будівлю меблевого цеху вартістю 46645 грн., оціночною вартістю 40 тис.грн.
Договором застави майна №30/2 від 09 квітня 2003 року (а.с.25-28), в якому зазначено, що Заставодавець - ППФ „Агропромкомбінат” передає в заставу Заставодержателю - АКБ „Укрсоцбанк” у якості забезпечення виконання Заставодавцем зобов'язань за Договором кредиту №30 від 28 березня 2003 року будівлю магазину вартістю 23618 грн., оціночною вартістю 17 тис.грн.
Договором застави майна №30/3 від 02 червня 2003 року (а.с.29-31), відповідно до якого Заставодавець - ППФ „Агропромкомбінат” передає в заставу Заставодержателю - АКБ „Укрсоцбанк” у якості забезпечення виконання Заставодавцем зобов'язань за Договором кредиту №30 від 28 березня 2003 року два трактори МТЗ-82-821.57, вартістю 106000,00 грн., що знаходяться за адресою: Рівненська обл., Демидівський р-н, смт.Демидівка, АДРЕСА_2, згідно додатку №1. Загальна вартість Предмету застави за погодженням Сторін становить 85 000,00 грн., повернення кредиту в розмірі 66 000, 00 грн. кінцевим терміном погашення до 26 березня 2004 року. Предмет застави належить Заставодавцю на правах власності, що підтверджується наступними документами: договором купівлі-продажу №10 від 21.03.02 року, актів прийому - передачі від 26.03.03 року та довідок-рахунків від 16.05.2003 року №027585, №027584. В пункті 1.6 цього договору зазначено, що Заставодавець гарантує, що будь-яка інформація, надана Заставодавцем щодо предмету застави на момент укладання цього договору, є достовірною.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5. показала, що в березні 2003 року директор ППФ „Агропромкомбінат” ОСОБА_2. звернулася до Рівненської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк" з проханням про надання кредиту для придбання тракторів. Вона, як економіст банку, готувала кредитний договір та договори застави. В кредитному договорі №30 від 28 березня 2003 року було передбачено укладення договору №30/1 застави майна і договору №30/2 застави придбаних тракторів. Чому 9 квітня 2003 року не було укладено з ОСОБА_2. договір застави тракторів, вона не пам'ятає. За ініціативою банку договір №30/3 застави тракторів був укладений лише 02 червня 2003 року. Для укладення цього договору ОСОБА_2. надала їй відповідні підтверджуючі документи про наявність у ППФ „Агропромкомбінат” цих тракторів, яких, як потім з”ясувалося, там не було. Вона на той час не знала, чи були трактори в наявності у ППФ „Агропромкобінат”, тому що перевірку їх наявності повинні були здійснити інші працівники банку.
Та обставина, що на момент укладення договору застави тракторів №30/3 від 02 червня 2003 року їх в наявності у ППФ „Агропромкомбінат” не було, підтверджується наступними доказами.
Так, свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7. показали, що в березні 2003 року між ДП „Смигаторф" та ППФ „Агропромкомбінат" було укладено договір купівлі-продажу двох тракторів марки МТЗ-82, після чого вони були передані у власність ДП „Смигаторф". Після їх отримання кошти були перераховані на розрахунковий рахунок ППФ „Агропромкомбінат" в сумі 47500 грн. за кожний.
Як зазначено у довідці-рахунку №027585 від 16.03.2003 року (а.с.201), ДП „Укравтозапчастина" директору ППФ „Агропромкомбінат" ОСОБА_2. продано і видано трактор марки МТЗ-82, заводський №НОМЕР_1, двигун №НОМЕР_2, вартістю 53 тис.грн.
Із довідки-рахунку №027584 від 16.03.2003 року (а.с.201) вбачається, що ДП „Укравтозапчастина" директору ППФ „Агропромкомбінат" ОСОБА_2. продано і видано трактор марки МТЗ-82, заводський №НОМЕР_3, двигун №НОМЕР_4, вартістю 53 тис.грн.
У договорі купівлі-продажу від 17.03.2003 року (а.с.198) вказано, що ППФ „Агропромкомбінат" в особі директора ОСОБА_2. продало ДП „Смигаторф", в особі директора ОСОБА_6, трактор марки МТЗ-82 УК в сумі 47 500 грн.
В іншому договорі купівлі-продажу від 20.03.2003 року (а.с.197) зазначено, що ППФ „Агропромкомбінат" в особі директора ОСОБА_2. продало ДП „Смигаторф" в особі директора ОСОБА_6 трактор марки МТЗ-82 УК в сумі 47 500 грн.
Свідок ОСОБА_8, головний інспектор державного технагляду Дубенської райдержадміністраці, показав, що у квітні 2003 року до нього звернулось ДП „Смигаторф" Дубенського району з листом про державну реєстрацію двох тракторів марки МТЗ - 82.1, придбаних у ППФ „Агропромкомбінат" смт.Демидівка Рівненської області. Таку реєстрацію тракторів він здійснив, поставивши їх на постійний облік.
Надання підсудною ОСОБА_2. банку недостовірних даних при укладенні договору застави двох тракторів №30/3 від 02 червня 2007 року про їх наявність у ПП фірми „Агропромкомбінат" підтверджується такими доказами.
Показаннями свідка ОСОБА_9., інспектора держтехнагляду Демидівської райдержадміністраці, про те що в середині травня 2003 року до нього звернулася директор ПП фірми „Агропромкомбінат" ОСОБА_2. з проханням зареєструвати два трактори марки МТЗ-82. Оскільки у неї на руках не було всієї документації, яка потрібна для реєстрації, він їй відмовив.
Балансовими відомостями форми №1 по ППФ „Агропромкомбінат" від 01.04.2005 року та від 01.07.2003 року (а.с.268, 270), в яких вказано, що залишкова вартість основних засобів становить 106 тис.грн. До цих відомостей надані довідки про залишкову вартість заставного майна на 01.04.2003 року та на 01.07.2003 року по ППФ „Агропромкомбінат", в яких зазначено, що два трактори МТЗ-82 УК, 2003 року випуску, загальною вартість 106 тис.грн., перебувають в ППФ „Агропромкомбінат" (а.с.269, 271). Хоча в дійсності, як сказано вище, зазначені трактори в березні 2003 року ОСОБА_2. реалізувала ДП „ Смигаторф ".
Висновком почеркознавчої експертизи № 88 від 14.12.2005 року (а.с.293-295), в якому зазначено, що підписи в графі: „Керівник" в нижній частині зворотної сторони балансових відомостей форми №1 ППФ „Агропромкомбінат" на 01.04.2003 року та на 01.07.2003 року, а також в графі „Директор" під текстом довідок про залишкову вартість заставного майна на 01.04.2003 року та на 01.07.2003 року по ППФ „Агропромкомбінат", виконані ОСОБА_2.
Доводи підсудної в тій частині, що погашення кредитного боргу можна було своєчасно здійснити за рахунок заставленого нерухомого майна, якби посадові особи Рівненської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” і Державної виконавчої служби вжили належних заходів до реалізації цього майна, заслуговують на увагу. Ці доводи підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_10, листом ОСОБА_2. від 13 лютого 2007 року на ім”я керуючого банком, а також дослідженими в судовому засіданні виконавчими провадженнями Державної виконавчої служби Млинівського району Рівненської області.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудної у скоєному повністю доведена. Суд її дії кваліфікує за ч.1 ст.366 КК України - вчинення умисних дій, які проявились у складанні і внесенні посадовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видачі завідомо неправдивих документів.
Органами досудового слідства дії підсудної ОСОБА_2. кваліфікували за ч.2 ст.366 КК України двічі, вважаючи що нею вчинено два окремих злочини: 1)внесення до офіційного документу - договору застави № 30/3 від 02.06.2003 року завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки; 2)внесення до офіційного документу - балансових відомостей форми №1 ППФ „Агропромкомбінат” на 01.04.2003 року, 01.07.2003 року та довідок про залишкову вартість заставного майна на 01.04.2003 року, 01.07.2003 року по ППФ „Агропромкомбінат” завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, а також складання і видача завідомо неправдивих документів. Проте така кваліфікація є помилковою, тому що зазначені тотожні дії є продовжуваним злочином, вони охоплюються одним умислом, спрямованим на досягнення єдиної протиправної мети - створення видимості законності договору застави тракторів №30/3 від 02.06.2003 року шляхом внесення до пов'язаних з ним офіційних документів, перерахованих вище, завідомо неправдивих відомостей, їх складання та видачу.
Суд вважає за необхідне дії ОСОБА_2. кваліфікувати не за ч.2 ст.366 КК України, а за ч.1 цієї статті, тому що вчинене нею службове підроблення не спричинило тяжких наслідків. В пункті 4. Примітки до ст.364 КК України зазначено, що тяжкими наслідками у статтях 364-367 КК, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян. В даному випадку службове підроблення, вчинене ОСОБА_2., не заподіяло і не могло заподіяти АКБ „Укрсоцбанк” матеріальних збитків у зазначеному розмірі, тому що ОСОБА_2., як директор ППФ „Агропромкомбінат”, отримавши кредитні кошти в сумі 66 тис.грн. за кредитним договором №30 від 28 березня 2003 року, забезпечила виконання взятого на себе зобов'язання щодо повернення позичених коштів заставою власного нерухомого майна - будівлею меблевого цеху вартістю 46645 грн. (а.с.21-24) та будівлею магазину вартістю 23618 грн. (а.с.25-27), передавши це майно заставодержателю - АКБ „Укрсоцбанк” згідно з договорами застави.
Органами досудового слідства дії ОСОБА_2. за ч.5 ст.191 КК України кваліфіковано помилково. В судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення нею цього злочину. ОСОБА_2., позичивши за кредитним договором №30 від 28.03.2003 року кошти в розмірі 66 тис. грн., стала їх власником (а.с.18-20). Зазначені кошти були використані нею за цільовим призначенням, передбаченим кредитним договором, - на придбання тракторів.
З цього приводу в абз.3 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року №3 „Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” сказано наступне: „Кошти чи майно, правомірно одержані суб'єктом господарської діяльності як субсидії, субвенції, дотації, кредити, переходять у його власність з моменту їх фактичного одержання. У разі коли після одержання цих коштів чи майна у службової особи такого суб'єкта виникає умисел на їх привласнення, її дії належить кваліфікувати за ст.191 КК”. В даному випадку умислу в ОСОБА_2. на привласнення кредитних коштів не було, тому що вона забезпечила їх повернення заставою власного нерухомого майна - будівлею меблевого цеху та будівлею магазину, передавши це майно заставодержателю - АКБ „Укрсоцбанк” згідно з договорами застави. Крім того, зразу ж після позики 66 тис. грн. вона почала сплачувати банку кредитний борг, здійснюючи платежі різними сумами на рахунок банку по прибуткових касових ордерах у 2003-2004 роках. Зокрема, ще до порушення кримінальної справи, тобто до 28 січня 2005 року, нею було погашено 18080 грн. 29 коп. кредитного боргу, що підтверджується копіями меморіальних касових ордерів, наданих в судовому засіданні представником Рівненської філії АКБ „Укрсоцбанк”, а також реєстром платежів погашення кредиту ППФ „Агропромкомбінат” від 20.07.2007 року, наданим підсудною ОСОБА_2. в судовому засіданні. Таким чином, в діях ОСОБА_2. відсутній склад злочину, передбачений ч.5 ст.191 КК України.
Вирішуючи питання про кримінальну відповідальність підсудної ОСОБА_2., суд вважає, що вона підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України. Судом у даній справі встановлено, що ОСОБА_2. вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження волі. Як зазначено в п.2 ч.1 ст.49 КК, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Початковий момент строку давності вчиненого підсудною ОСОБА_2. продовжуваного злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК, слід обчислювати з дня вчинення останнього тотожного діяння з числа тих, що об”днанні єдиним злочинним наміром, тобто з 01 липня 2003 року - з моменту внесення нею завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу - балансових відомостей форми №1 ППФ „Агропромкомбінат” на 01.07.2003 року та довідок про залишкову вартість заставного майна на 01.07.2003 року по ППФ „Агропромкомбінат”, їх складання і видачу. Кінцевий моментом трирічного строку давності цього злочину є 01 липня 2006 року.
Що стосується цивільного позову у даній кримінальній справі, заявленим 22 червня 2006 року в ході судового слідства Рівненською обласною філією АКБ „Укрсоцбанк” до ОСОБА_2. про стягнення 99171 грн. 90 коп., який залишено судом без розгляду на підставі ч.3 ст.28 КПК України, то позивач вправі пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 11-1, 323, 324, 327, 335 КПК України, суд
з а с у д и в :
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. Звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності.
В пред'явленому ОСОБА_2 обвинуваченні за ч.5 ст.191 КК України визнати невинною та її виправдати на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину.
Запобіжний захід підсудній до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.
Роз”яснити цивільному позивачу - Рівненській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, що цивільний позов до ОСОБА_2. про стягнення 99171 грн. 90 коп. він вправі пред'явити згідно з ч.4 ст.28 КПК України в порядку цивільного судочинства.
Речові докази у справі - договір кредиту №30 від 28.03.2003 року, договір застави майна №30/3 від 02.06.2003 року, балансові відомості форми №1 по ППФ „Агропромкомбінат” від 01.04.2003 року та від 01.07.2003 року, довідки про залишкову вартість заставного майна на 01.04.2003 року та на 01.07.2003 року залишити у справі. Інші речові докази - трактор марки МТЗ-82, заводський номер НОМЕР_3, двигун №НОМЕР_4 та трактор марки МТЗ-82, заводський номер НОМЕР_1, двигун №НОМЕР_2 залишити у власності ДП „Смигаторф”.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Корецький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Головуючий ___________________
Суддя ___________________
Суддя ________________
Справа № 1-8/07
ОКРЕМА УХВАЛА
20 листопада 2007 року.
Корецький районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Павловського В.К.,
суддів Наумова С.В. і Загородько Н.А.,
при секретарі Федичканич В.Ю.,
за участю прокурора Соболєва М.М.
захисника - адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Корці кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, відданої до суду за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366, ч.2 ст.366 КК України,
в с т а н о в и в :
28 березня 2003 року підсудна ОСОБА_2, працюючи на посаді директора приватного підприємства - фірми „Агропромкомбінат", уклала з Рівненською обласною філією АКБ „Укрсоцбанк", договір № 30 від 28.03.2003 року на отримання кредиту в сумі 66 тис.грн. строком на один рік зі сплатою 24% річних для придбання тракторів.
З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором п.1.3. цього договору було передбачено укладення між сторонами двох договорів застави: договору № 30/1 застави майна (конкретно якого, не вказано) та договору застави № 30/2 придбаних тракторів. 09 квітня 2003 сторони уклали договір застави № 30/1 меблевого цеху вартістю 46645 грн. Що стосується договору застави придбаних тракторів № 30/2, то він сторонами не укладався, а замість нього під № 30/2 укладено 09 квітня 2003 року договір застави будівлі магазину вартістю 23618 грн.
Лише 02 червня 2003 року за ініціативою Рівненської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк" між сторонами було укладено договір № 30/3 застави двох тракторів марки МТЗ-821.57 вартістю 106 тис. грн., які нібито знаходилися у ППФ „Агро промкомбінат”. Фактично цих тракторів там не було, тому що вони в березні 2003 року були продані ДП „Смигаторф”. Їх наявність посадові особи банку не перевіряли, на місце не виїжджали, хоча ними було складено фіктивний опис майна (а.с.266) про наявність тракторів за адресою: смт.Демидівка Млинівського району, АДРЕСА_2. Це дало можливість ОСОБА_2., в порушення вимог Закону України „Про заставу", умисно внести до офіційного документу - договору застави №30/3 від 02.06.2003 року, посвідченого нотаріально, завідомо неправдиві відомості щодо перебування у її власності предмету застави - тракторів. Тобто зазначені дії сприяли вчиненню ОСОБА_2. злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. Навіть після цього посадовими особами банку було складено фіктивний акт перевірки майна від 06 жовтня 2003 року(а.с.33), в якому зазначено, що трактори перебувають у заставі і знаходяться в ППФ „Агропромкомбінат” за вказаною вище адресою.
Крім того, посадові особи Рівненської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк”, знаючи про те, що ОСОБА_2. в річний термін не погасила кредит, тривалий час, з 29 березня 2004 року і до середини 2006 року, не вживали дієвих заходів щодо звернення стягнення на заставлене майно - будівлі меблевого цеху та меблевого магазину, що не сприяло своєчасному погашенню кредитного боргу.
Про зазначені факти порушень з боку посадових осіб Рівненської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” суд вважає за необхідне довести до відома правління АКБ „Укрсоцбанк” для відповідного реагування.
На підставі наведеного, керуючись ст.23-2 КПК України, суд
у х в а л и в :
Довести до відома правління АКБ „Укрсоцбанк” (м.Київ, вул. Ковпака, 29) про зазначені в цій окремій ухвалі порушення, допущені посадовими особами Рівненської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк”, для вжиття у місячний строк необхідних заходів реагування і надіслання суду повідомлення про наслідки розгляду окремої ухвали.
Окрема ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області через Корецький районний суд протягом 15 діб з моменту її проголошення.
Головуючий ___________________
Суддя ___________________
Суддя ___________________
Справа № 1-8/07
ОКРЕМА УХВАЛА
20 листопада 2007 року.
Корецький районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Павловського В.К.,
суддів Наумова С.В. і Загородько Н.А.,
при секретарі Федичканич В.Ю.,
за участю прокурора Соболєва М.М.
захисника - адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Корці кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, відданої до суду за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366, ч.2 ст.366 КК України,
в с т а н о в и в :
28 березня 2003 року підсудна ОСОБА_2, працюючи на посаді директора приватного підприємства - фірми „Агропромкомбінат", уклала з Рівненською обласною філією АКБ „Укрсоцбанк", договір № 30 від 28.03.2003 року на отримання кредиту в сумі 66 тис.грн. строком на один рік зі сплатою 24% річних для придбання тракторів. З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором було укладено 09 квітня 2003 року два договори застави майна: № 30/1 - меблевого цеху вартістю 46645 грн. та № 30/2 - будівлі магазину вартістю 23618 грн.
В зв”язку з тим, що ППФ „Агропромкобінат” в річний строк не погасив кредит, було видано виконавчі написи нотаріуса про примусове стягнення боргу, які направлені банком для виконання у державні виконавчі служби Млинівського та Демидівського районів Рівненської області для звернення стягнення на заставлене майно.
Не дивлячись на те, що виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на будівлю меблевого магазину надійшов у ДВС Млинівського району ще в жовтні 2004 року і тоді ж державним виконавцем Свердликом О.М. було відкрито виконавче провадження, його виконання безпідставно зволікалося аж до лютого 2007 року і з вини державного виконавця так і не було виконано. В ході виконання державним виконавцем виконавчого напису було допущено ряд інших порушень Закону України „Про виконавче провадження”, про що свідчать досліджені в судовому засіданні матеріали виконавчих проваджень.
Про зазначені факти порушень з боку ДВС Млинівського району суд вважає за необхідне довести до відома керівництва Рівненського обласного управління юстиції для відповідного реагування.
На підставі наведеного, керуючись ст.23-2 КПК України, суд
у х в а л и в :
Довести до відома керівництва управління юстиції Рівненської області (м.Рівне, пл. Просвіти, 1) про зазначені в цій окремій ухвалі порушення, допущені ДВС Млинівського району, для вжиття у місячний строк необхідних заходів реагування і надіслання суду повідомлення про наслідки розгляду окремої ухвали.
Окрема ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області через Корецький районний суд протягом 15 діб з моменту її проголошення.
Головуючий ___________________
Суддя ___________________
Суддя ___________________