РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня  2011 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді - Горщар А.Г.

при секретарі Салюк Т.М.

з участю сторін, їх представників ОСОБА_1, ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Полонне

цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третіх осіб на стороні позивачки без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення грошових коштів, -

встановив:

Позивачка звернулась до суду з позовом в якому просила стягнути з відповідача суму боргу 37 380 грн. 82 коп., пеню 2 127 грн. 54 коп., три проценти річних 362 грн. 49 коп., інфляційні 1436 грн., та судові витрати.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказувала, що 1 січня 2010 року між нею та ОСОБА_4 укладено договір поставки хлібобулочних виробів, за яким відповідач зобов’язувався прийняти від неї як постачальника хлібобулочні вироби, провести їх реалізацію, та щоденно після реалізації продукції передати  виручені грошові кошти.  Однак в порушення умов цього договору ОСОБА_4 своєчасно кошти від продажу хлібобулочних виробів їй не передавав, допустив заборгованість, розмір якої відповідно до акту звірки від 8.09.2010 року становить 37 380 грн. 82 коп., котрі відповідач відмовляється повернути, а тому з цього приводу звернулась до суду.

В судовому засіданні позивачка зменшила позовні вимоги, просила стягнути на її користь лише суму боргу 37 380 грн. 82 коп., при цьому вказала, що за здійснення реалізації продукції ОСОБА_4 вона мала виплачувати гроші в сумі 8 відсотків від суми проданих ним виробів.

ОСОБА_4 позов не визнав, пояснив, що він дійсно здійснював продаж хлібобулочних виробів, які отримував у третіх осіб, про що йому видавалась відповідна накладна. Після реалізації цих виробів здавав кошти обліковцю. Вважає, що боргу перед ОСОБА_3 він не має, вказавши, що підписи на акті звірки та журналі здачі готівки за отриману продукцію належать для нього, однак він підписав чисті аркуші, а тому записи в названих документах є неправильними. Крім цього зазначив, що частину коштів виручених від реалізації хлібобулочних виробів він витрачав на придбання запчастин та ремонт  транспортного засобу, яким він перевозив продукцію. На це у нього було право згідно усної домовленості з керівником ЗАТ «Полонський хлібозавод»ОСОБА_10  

Всі треті особи позов підтримали, пояснили, що вони є приватними підприємцями і працюють на ЗАТ «Полонський хлібозавод»по виробництву хлібобулочних виробів. Між ними та ОСОБА_3 укладено договір про співпрацю, згідно з яким вони об’єднали зусилля щодо спільного виду підприємницької діяльності –виробництва хлібобулочних виробів та їх реалізації. Кожен із них як виробник хлібобулочних виробів передавав продукцію для позивачка, яка була відповідальною за її реалізацію. Безпосередньо вони видавали вироби за накладними для відповідача, котрий займався на підставі укладеного з ОСОБА_3 договору продажем продукції, та повинен був після цього здавати гроші обліковцеві.

Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає позов підлягає задоволенню частково.

Встановлено, що позивачка та треті особи являючись фізичними особами-підприємцями 1.01.2009 року уклали між собою договір про співпрацю, предметом якого являлось об’єднання зусиль щодо спільного виду підприємницької діяльності –виробництва хлібобулочних виробів та їх реалізації.

Відповідальними за виробництво та відпуск названої продукції являлись ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

ОСОБА_3 займалась реалізацією хлібобулочних виробів, про що між названими особами укладались акти приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю.

1 січня 2010 року позивачка уклала з відповідачем договір поставки, згідно якого останній зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та провести реалізацію продукції, яку він мав поставляти своїм транспортом, та щоденно після реалізації отриманої продукції повинен був передавати постачальнику виручені грошові кошти. Отримання хлібобулочних виробів ОСОБА_4 відбувалось за накладними. Вказані обставини стверджується даними зазначеного договору - пункти 1.1, 2.3-2.5.

8 вересня 2010 року між позивачкою та відповідачем здійснено звірку взаємних розрахунків, за результати якої виявилось, що ОСОБА_4 в період з 1.06. по 8.09.2010 року не здав для ОСОБА_3 за отримані ним згідно накладних хлібобулочні вироби грошові кошти на суму 37 380 грн. 82 коп.

Цей факт підтверджується поясненнями позивачки, свідка ОСОБА_11, яка пояснила, що вона як обліковець безпосередньо здійснювала приймання від відповідача коштів, та ствердила, що останній не здав вказану суму коштів за отримані ним хлібобулочні вироби.

Також про це свідчать дані накладних № 2645 від 4.06.2010 року, № 2715 від 08.06.2010 року, № 2769 від 11.06.2010 року, № 2886 від 18.06.2010 року, № 3027 від 26.06.2010 року, № 3053 від 28.06.2010 року, № 3134 від 02.07.2010 року, № 3174 від 05.07.2010 року, № 3197 від 06.07.2010 року, № 3235 від 08.07.2010 року, № 3246 від 09.07.2010 року, № 3269 від 10.07.2010 року, № 3297 від 12.07.2010 року, № 3405 від 15.07.2010 року, № 3447 від 17.07.2010 року, № 3606 від 26.07.2010 року, № 3766 від 2.08.2010 року, № 3787 від 03.08.2010 року, № 3805 від 04.08.2010 року, № 3822 від 05.08.2010 року, № 3829 від 06.08.2010 року, № 3861 від 07.08.2010 року, № 3972 від 13.08.2010 року, № 4139 від 18.08.2010 року, № 4229 від 23.08.2010 року, № 4295 від 26.08.2010 року, № 4308 від 27.08.2010 року, № 4466 від 04.09.2010 року, дані акту звірки взаємних розрахунків від 8.09.2010 року, та дані журналу здачі готівки від ОСОБА_4 для ПП ОСОБА_3 за отриману продукцію, які вказують, що відповідач отримав за названими накладними хлібобулочні вироби, однак гроші за них в згаданій вище сумі постачальнику не повернув.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, зокрема відповідно до вимог договору.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 60 ЦПК встановлює, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні позивачка довела належними та допустимими доказами, що відповідач не виконав умов укладеного між ними договору поставки, зокрема прийнявши товари згідно вказаних вище накладних не сплатив за продукцію грошову суму 37 380 грн. 82 коп., тому цей борг підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3

Оскільки встановлено, що позивачка як постачальник зобов’язувалась сплачувати для відповідача 8 відсотків від суми реалізованої останнім продукції, тому суд здійснює стягнення боргу із зарахуванням такого зобов’язання.   

8 відсотків від 37 380 грн. 82 коп. становить 2990 грн. 46 коп. Підлягає стягненню 37 380 грн. 82 коп. –2990 грн. 46 коп. = 34 390 грн. 36 коп.

Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_4 про те, що він не має ніякого боргу перед ОСОБА_3, та що ним підписані чисті аркуші акту звірки,  так як на підтвердження таких своїх заперечень він належних доказів не надав.

Також не доведено в судовому засіданні, що між відповідачем, та  керівником ЗАТ «Полонський хлібозавод»ОСОБА_10 існувала домовленість, що ОСОБА_4 за рахунок коштів отриманих ним від реалізацію товару мав право ремонтувати транспортний засіб, яким він здійснював доставку хлібобулочних виробів. Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_10 заперечив такий факт.

Керуючись наведеним ст. 10, 60, 88, ч.3 ст. 209, ст. 212-215 ЦПК суд,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 34 390 грн.36 коп. боргу за зобов’язанням, а також судові витрати 344 грн. судового збору, та 120 грн. збору з інформаційно-технічного забезпечення,  а всього 34 854 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот п’ятдесят чотири) грн. 36 коп.

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі до суду першої інстанції апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий ________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня  2011 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді - Горщар А.Г.

при секретарі Салюк Т.М.

з участю сторін, їх представників ОСОБА_1, ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Полонне

цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третіх осіб на стороні позивачки без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення грошових коштів, -

Керуючись ст. 10, 60, 88, ч.3 ст. 209, ст. 212-215 ЦПК суд,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 34 390 грн. 36 коп. боргу за зобов’язанням, а також судові витрати 344 грн. судового збору, та 120 грн. збору з інформаційно-технічного забезпечення, а всього 34 854 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот п’ятдесят чотири) грн. 36 коп.

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі до суду першої інстанції апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий ________________