У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в місті Києві  15 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Полтавської області від 4 травня 2005 року.

Вироком Ленінського районного суду міста Полтави від 1 вересня 2004 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя міста Полтави, раніше не судимого, -

засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням згідно з вимогами ст. 76 КК України обов'язку періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_2 визнано судом винним і засуджено за те, що він, будучи в стані алкогольного сп'яніння,  21 липня 2003 року близько 2-ої години біля бару „ІНФОРМАЦІЯ_2”  по вулиці АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних стосунків з ОСОБА_1 спричинив останньому кілька колото-ріжучих поранень черевної порожнини та заподіяв кілька ударів у потиличну частину голови та у стегно, а також застосував до потерпілого наявний у нього балончик. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком апеляційного суду Полтавської області від 4 травня 2005 року в частині застосування до ОСОБА_2 вимог ст. ст. 75, 76 КК України вирок Ленінського районного суду міста Полтави від 1 вересня 2004 року  скасовано. Постановлено новий вирок, відповідно до якого прийнято рішення вважати ОСОБА_2 засудженим за ст. 121 ч. 1  КК України на 5 років позбавлення волі.

У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2 порушується питання про зміну вироку апеляційного суду в частині призначеного покарання та визначення його без реального позбавлення волі із застосуванням вимог  ст. 75 КК України. Він вважає, що апеляційний суд безпідставно визначив йому міру покарання з реальним відбуттям, обґрунтовуючи своє рішення тільки тим, що він не з'являвся у судові засідання апеляційного суду. Однак, він з'являвся до апеляційного суду, але розгляди справи відкладалися в зв'язку з неявкою потерпілого.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Кривов'яза Я.І. про необхідність скасування вироку апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, потерпілого ОСОБА_1, який просив залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 358 КПК України засуджений та його законний представник підлягають обов'язковому виклику в апеляційний суд, якщо в апеляціях ставиться питання про погіршення  становища засудженого або  суд  визнає  необхідним провести  судове  слідство. 

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, при направленні справи до апеляційного суду для розгляду суд 1-ої інстанції виконав вимоги закону та повідомив учасників розгляду, зокрема, й засудженого про час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Однак, оскільки засуджений ОСОБА_2 на розгляд справи в апеляційному порядку 1 грудня 2004 року не з'явився, апеляційний суд правильно прийняв рішення про перенесення розгляду справи та виклик в судове засідання засудженого ОСОБА_2, який не з'явився. При цьому надіслав засудженому повідомлення про час та місце розгляду справи в апеляційному порядку, яке, як вбачається з матеріалів справи, не було вручено засудженому (а. с. 95 -96).

У зв'язку з неявкою засудженого у судове засідання 8 грудня 2004 року, апеляційний суд знову прийняв рішення про необхідність повторного переносу розгляду справи з метою виклику в судове засідання засудженого     ОСОБА_2, а також передав його захиснику адвокату ОСОБА_3 повідомлення про призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції на 10 грудня 2004 року на 10-у годину.

Як вбачається з протоколу судового засідання апеляційної інстанції, суд визнав, що засуджений ОСОБА_2 був повідомлений завчасно про час та місце розгляду справи, а в ухвалі від 10 грудня 2004 року про зміну йому запобіжного заходу на тримання під вартою зазначив, що засуджений з'явився у судове засідання, однак покинув його, не повідомивши апеляційний суд про причини такої поведінки (а. с. 102). З приводу зазначеного адвокат ОСОБА_3 висловив припущення того, що засуджений захворів. Проте, апеляційний суд, не перевіривши наявну інформацію, змінив ОСОБА_2 запобіжний захід.

Переконливих даних про те, що апеляційним судом про розгляд справи 4 травня 2005 року щодо ОСОБА_2 останній був повідомлений, у матеріалах справи не міститься. Тому колегія суддів вважає, що апеляційний суд не вжив усіх передбачених законом заходів для забезпечення явки засудженого у судове засідання та незаконно розглянув справу без його участі, погіршивши його становище, а також порушив його право на захист.

За таких обставин колегія суддів вважає, що допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, а тому вирок апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи належить, дотримуючись вимог кримінально-процесуального закону, забезпечити ОСОБА_2 право на захист, ретельно перевірити доводи поданих апеляцій і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Полтавської області від 4 травня 2005 року  щодо ОСОБА_2  скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд в той же суд в іншому складі суддів.

С у д д і:

       Коновалов В.М.                        Жук В.Г.                      Скотарь А.М.