справа №1-15/2011

   Вирок

      Іменем України

16 лютого 2011 року Врадіївський районний суд Миколаївської області  в складі головуючого судді Висоцького М.Т. при секретарі судового засідання Дністрянській Т.В. з участю помічника прокурора Жорової В.О., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Врадіївка кримінальну справу по звинуваченню підсудних:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого там же ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, одруженого, утриманців не має, не працюючого, раніше 16.03.2001 року був засудженим Врадіївським  районним судом Миколаївської області по ст. 185 ч. 1 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 грн., судимість непогашена, у скоєнні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, не одруженого навчається в Мариновському аграрному ліцеї, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, українця, громадянина України, учня ІНФОРМАЦІЯ_9, не одруженого, раніше не судимого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_10,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_12, українця, громадянина України, учня ІНФОРМАЦІЯ_13, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України,

                                        ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2010 року підсудні ОСОБА_5 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою, переслідуючи корисливу мету та прямий умисел направлений на заволодіння чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, по пропозиції ОСОБА_3 з неохороняємої території кормомістечка СТОВ агрофірми «Україна», розташованої на околиці смт. Врадіївка, Врадіївського району, таємно, шляхом вільного доступу, вчинили крадіжку правої частини металевих воріт, яку перенесли до асфальтної дороги. Після цього - підсудні ОСОБА_5 і ОСОБА_4 пішли до підсудного ОСОБА_2 з яким домовились про те, щоб він своєю гужовою повозкою перевіз зібраний ними металобрухт до приміщення металобрухту ОСОБА_6

Прибувши на місце, підсудний ОСОБА_2, дізнавшись про те, що підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зняли з огорожі кормомістечка СТОВ Агрофірми «Україна»одну частину воріт, та про їхні наміри викрасти ці ворота, усвідомлюючи протиправність своїх дій і дій підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, вступивши з останніми в злочинну змову про надання своєї гужової повозки для вчинення крадіжки, спільно з ними завантажив на свою повозку та перевіз нею викраденні ворота до помешкання ОСОБА_6, розташованого по вул. Котовського №6, якій  збули ці ворота за 172 грн. розділивши між собою отримані кошти.

Тим самим підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спричинили СТОВ Агрофірми «Україна»матеріальні збитки на суму 250 грн., які повністю відшкодовані власнику в ході досудового слідства.

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_2 свою у вчиненні вказаних дій визнали повністю, щиро покаялися у скоєному ними злочині і дали суду правдиві свідчення які  повністю відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи.

Так підсудний ОСОБА_5 пояснив суду, що 26 серпня 2010 року він зі своїми товаришами підсудними ОСОБА_4 та ОСОБА_3близько 12 години пішли до кормо містечка СТОВ Агрофірми «Україна»щоб назбирати там металобрухт.

Перед тим, як іти туди, він (підсудний ОСОБА_5) домовився з підсудним ОСОБА_2, щоб той своєю гужовою повозкою перевіз зібраний ними металобрухт  до заготівельника металобрухту ОСОБА_6 Зайшовши на територію кормо містечка, вони не знайшли там металобрухту. Тоді підсудний ОСОБА_3  запропонував їм взяти і викрасти одну половину вхідних металевих воріт з огорожі кормомістечка, які були виготовлені з металевого кута звареного у вигляді квадрату та закріпленої на ньому металевої сітки «рабиця». Погодившись на його пропозицію, вони зламавши завіси, зняли праву половину воріт і перенесли їх поближче до дороги. Потім він з підсудним ОСОБА_4 пішов до підсудного ОСОБА_2 з яким вони всі разом на його гужовій повозці під’їхали до кормомістечка, де завантажили на підводу зняті ними ворота і завезли додому до ОСОБА_6 та здали їх за 172 грн. Отримані за викраденні ворота гроші розділили між собою.

Про те, що ці ворота викрадені ОСОБА_2 достовірно знав так, як побачивши їх, він застеріг всіх, що у них можуть бути з цими воротами проблеми з міліцією. Для того щоб ніхто не помітив крадіжки, ОСОБА_2, поїхав безлюдною дорогою по окраїні села.

Підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 дали суду аналогічні свідченя.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що в серпні місяці 2010 року до неї додому приїхали гужовою повозкою підсудні ОСОБА_2 та молоді хлопці ОСОБА_3С, ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які привезли та продали їй одну половину металевих воріт, виготовлених з металевого кута завареного у вигляді квадрата обтягнутого металевою сіткою «рабиця», за які вона заплатила їм 172 грн. Раніше цих осіб вона не знала.

Ці ж обставини підтверджуються:

-Протоколом огляду території кормомістечка СТОВ АФ «Україна»від 28.08.2010 року, згідно якого вбачається, що при огляді було виявлено відсутність правої половини вхідних воріт на огорожі кормо містечка. (а.с. 4);

-Протоколом огляду домоволодіння свідка ОСОБА_6 , згідно якого у останньої було виявлено та вилучено одну половину вхідних воріт з металевого кута та сітки «рабиця». (а.с. 7);

-Протоколами відтворення обставин та обстановки події від 08.09.2010 року з участю підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з яких вбачається, що вказані особи в ході проведення зазначених слідчих дій добровільно розповіли та показали в який спосіб вони вчинили крадіжку воріт. (а.с. 51-56, 58-62, 64-69);

Згідно довідки СТОВ АФ «Україна»вартість викрадених підсудними металевих воріт становить 250 грн. (а.с. 16) ;

Дослідивши вказані докази, суд вважає повністю доведеною вину підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки) вчиненому за попередньою змовою групою осіб і кваліфікує ці їхні дії по ч. 2 ст. 185 КК України,

а також доведеною вину підсудного ОСОБА_2 в пособництві у таємному викраденні чужого майна (крадіжки)і кваліфікує ці його дії по ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 185 КК України.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує, як пом’якшуючими відповідальність обставинами, те що він, як особа з погашеною судимістю, вперше вчинив злочин, його щире каяття та його другорядну роль у вчиненні вказаного злочину.

Обтяжуючими відповідальність обставин справи суд не вбачає.

Враховуючи викладене, особу підсудного, його позитивну характеристику по місцю проживання, ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, вказані пом’якшуючі відповідальність обставини справи, суд вважає можливим його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства і доцільним призначити йому покарання більш м’яке, чим передбачає санкція ч. 2 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про відповідальність неповнолітніх підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 їх позитивну характеристику по місцю навчання та проживання, благополучну обстановку в їх сім’ях та позитивний вплив їх батьків на їх виховання, ступінь суспільної небезпеки скоєного ними злочину, вказані пом’якшуючі відповідальність обставини та відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, суд вважає  доцільним призначити їм покарання більш м’яке чим передбачає санкція ст. 185 ч. 2 КК України, з послідуючим звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324, 433 КПК України, суд –

                                        ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2, визнати винним, по ст. 27 ч. 5, ст. 185 ч. 2 КК України і призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у вигляді громадських робіт строком на 240 (двісті сорок) годин;

Визнати винним ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по ст. 185 ч. 2 КК України і призначити їм покарання:

ОСОБА_3 –7 (сім) місяців позбавлення волі;

ОСОБА_4 і ОСОБА_5 –по 6 (шість) місяців позбавлення волі кожному.

На підставі ст. 75, 76 ст. 104 КК України звільнити засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням при умові якщо вони на протязі одного року не скоять нового злочину та покласти на них обов’язок періодично з’являтися в органи КВІ для реєстрації та повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи  або  навчання.

Обрану відносно засуджених  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 міру запобіжного заходу залишити ту ж саму –підписку про невиїзд.

Речові докази по справі –металеві ворота, які знаходяться на зберігання у ОСОБА_6 передати СТОВ АФ «Україна», як законному власнику.

           Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області на протязі п’ятнадцяти діб через Врадіївський районний суд, з моменту його проголошення проголошення.

          Суддя Врадіївського

          районного суду:                                                             ОСОБА_7