Справа № 2-а-1878/11

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2011 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Шенцева О.П. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом Скріпко Ріди Василівни до Управління пенсійного фонду Приморського району м. Одеси про визнання дій неправомірними стягнення щомісячної державної соціальної допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси мотивуючи свої вимоги тим, що вона є дитиною війни і має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, просила визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії, що передбачене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, з 01 січня по 31 грудня 2009 року, з січня 2010 року по цей час включно.

У зв’язку з пропуском позивачкою строку позовної давності, відсутністю підстав для його поновлення, адміністративний позов щодо позовних вимог за попередній період по 14.09.2010 року ухвалою суду від 18.03.2011 року був залишений без розгляду.

Позивачка в судове засідання не з’явилась.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, у встановлений законом строк письмових заперечень проти позову не надав.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги, щодо яких відкрито провадження у справі, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що позивачка, є громадянкою України, пенсіонеркою, дитиною війни, що підтверджується її паспортом, пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року, дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років. Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Наявність такого права у позивачки є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України “Про соціальний захист дітей війни”. На підставі ст.6 цього Закону дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058 від 09 липня 2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру належного позивачці щомісячного підвищення до пенсії розмір прожиткового мінімуму, встановлений на відповідні періоди, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам ч.3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Статтею 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено у розмірі: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн. Отже, розмір належного позивачеві підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” мав складати: з 1 січня –208 грн. 50 коп.; з 1 квітня –211 грн. 80 коп.; з 1 липня –215 грн. 70 коп.; з 01 жовтня –216 грн. 90 коп.; з 01 грудня розмір підвищення має складати 220 грн. 20 коп.

З матеріалів справи вбачається, що управління будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позиваці в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у 2010 році не здійснювало, а також не проводило виплату. За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Таким чином, в період дії зазначеної норми в порушення принципу пріоритетності законів, як нормативних актів вищої юридичної сили над підзаконними актами, якими є постанови КМУ, відповідач нараховував та виплачував позиваці підвищення до пенсії не у розмірі, встановленому ст. 6 вказаного Закону, а у розмірі, встановленому підзаконним актом –постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, яка суттєво звужує право позивача щодо розміру належного підвищення.

Отже, виплачене позиваці підвищення за 2010 рік підлягає перерахуванню та виплаті виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, визначених на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний період.

Таким чином, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Також, відповідно до норм цього Закону повинні здійснюватися нарахування та виплата цих соціальних виплат у 2011 році.

Відповідно до п.15 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача покладено до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що здійснення перерахунку пенсії є виключною компетенцією Управління пенсійного фонду України та його органів, суд вважає за необхідне вимоги позивача задовольнити, шляхом зобов’язання Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси провести перерахунок та забезпечити проведення виплати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 256 КАС постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Позивачкою при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 03,40 грн. Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-9, 11, 71, 94, 122, 158, 160, 162, 163, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Скріпко Ріди Василівни –задовольнити.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси щодо не нарахування та невиплати Скріпко Ріді Василівні, як дитині війни  підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси нарахувати та виплатити Скріпко Ріді Василівні підвищення до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, починаючи з 15.09.2010 року по день ухвалення даної постанови, за виключенням виплачених за зазначений період сум.

Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Скріпко Ріди Василівни сплачений судовий збір у сумі 03 гривень 40 копійок.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя