Номер провадження: 33/813/2423/24

Справа № 521/21520/23

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2024 року                                                                 м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без учасників справи, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Зазначеною постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.

Відповідно до адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 , 25.08.2023 року в 21.00 год. в м. Одесі по вул. Овідіопольська дорога, 4, керував т/з KIA Sportage д/н НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, згідно медичного висновку, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.12-13).

Не погоджуючись із вказаною вище постановою, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП (а.с. 20-33). Також просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду від 06.12.2023 року.

У судове засідання, призначене на 16.10.2024 року о 10:30 год., ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином сповіщеним про дату, час та місце розгляду справи, у строк, передбачений ст. 277-2 КУпАП (а.с. 36).

За змістом ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала апеляційну скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Вивчивши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова Малиновського районного суду м. Одеси ухвалена 06 грудня 2023 року без присутності ОСОБА_1 . Копія оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не надсилалась. Натомість з матеріалами справи, зокрема з постановою суду від 06 грудня 2023 року ОСОБА_1 ознайомився лише 17.09.2024 року.

Відтак, зазначені обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, тому підлягає поновленню.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що апеляційний перегляд судового рішення гарантовано учасникам справи п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, статтею 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практикою Європейського суду з прав людини.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності також має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою, оскаржувати постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а зробив наступні висновки:

«…закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи».

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.13.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до ч.1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи.

Згідно постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 року, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, розгляд вказаної справи відбувся без його присутності.

Однак, матеріали справи не містять даних про те, що судом першої інстанції належним чином повідомлено ОСОБА_1 про дату і місце розгляду справи, призначеного на 06.12.2023 року.

Із зазначеного вбачається, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 268 КУпАП, справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , який при цьому відповідно до вимог ч. 1 ст. 277-2 цього Кодексу не був належним чином повідомлений про дату і місце розгляду справи, а тому його доводи в апеляційній скарзі про порушення права на захист в суді, є обґрунтованими.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки справу розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не повідомленої належним чином про час і місце судового засідання, що зобов`язує суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції і прийняти нову, як того вимагає п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП.

Щодо суті вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 533935 від 25.08.2023, висновком КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.08.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Однак, Одеський апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,, з огляду на наступні обставини.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Відповідно положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст. 251 КУпАП).

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17.

Диспозиція статті 130 КУпАП передбачає керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а також визначає спеціального суб`єкта – водія транспортного засобу.

Водій-особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 Правил дорожнього руху).

Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 404/4467/16-а зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Апеляційний суд виходить із того, що під керуванням транспортним засобом розуміється умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.

Обставина керування особою транспортним засобом обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, як було вказано вище, на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до матеріалів справи долучені докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 533935 від 25.08.2023 року, висновок КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я Одеської обласної ради» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.08.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, письмові пояснення ОСОБА_1 , відеозаписи.

При цьому досліджені апеляційним судом відеозаписи не містять, ані моменту зупинки під час керування ОСОБА_1 транспортним засобом, марки KIA Sportage д/н НОМЕР_1 по вулиці Овідіопольська дорога, 4 в місті Одесі, ані руху транспортного засобу в той момент, коли ОСОБА_1 перебував за кермом останнього до зупинки.

Натомість, із відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 заперечував факт керування ним автомобілем KIA Sportage д/н НОМЕР_1 за обставин, викладених у протоколі.

Таким чином, будь-яких належних доказів, зокрема долученими до протоколу відеозаписами, факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, та зупинення працівниками поліції саме під час руху транспортного засобу, встановлених за допомогою об`єктивних засобів контролю (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону), матеріали справи не містять, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наведене у своїй сукупності вказує на недоведеність у ході провадження у цій справі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а тому доводи апеляційної скарги щодо не керування ОСОБА_1 транспортним засобом є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Апеляційний суд зауважує, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Отже, встановлені у справі обставини свідчать про те, що суд першої інстанції поверхово і без наявності належних об`єктивних доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом визнав його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відсутність у справі доказів факту керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння виключає можливість притягнення її до відповідальності за ст. 130 КУпАП, оскільки не містить обов`язкової складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як визначено п.43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п.282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Верховний Суд у своїй постанові від 08.07.2020 року по справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів керування останнім транспортним засобом.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП - скасуванню із закриттям провадження по справі, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Часткове задоволення апеляційної скарги полягає у тому, що не всі доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і взяті Одеським апеляційним судом до уваги.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 287, 292, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 року, задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати, провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду                                        С.М. Сегеда