Справа № 2-1209/11

   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21березня 2011 року                                                                                                      м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого  –                             судді Крамаренко І.А.

при секретарі -                               Войтенко Г.В.        

за участю представника позивача –ОСОБА_1

     представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк»в особі відділення «Запорізьке ПАТ «Альфа-Банк», третя особа: постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» про визнання третейської угоди недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Альфа-Банк» в особі відділення «Запорізьке ПАТ «Альфа-Банк», третя особа: постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз»про визнання третейської угоди недійсною, в якому зазначив наступне.

          Між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 –Банк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОСОБА_1 –Банк»було укладено кредитний договір № SME0005424-1 від 29.04.09 р. про надання кредиту у сумі 40000, 00 грн.  

    Пунктом 6.2. вказаного кредитного договору передбачено, що усі спори, які стосуються даного договору підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його Регламенту. Місцем проведення розгляду справи є місцезнаходження Третейського суду.

    Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про третейські суди»спір може бути переданий на вирішення третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

    Статтею 12 Закону України «Про третейські суди»встановлено, що Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

    Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином.

     Виходячи з цього слід зробити висновок, що третейська угода по своїй природі є різновидом цивільно –правового правочину.

    Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст  правочину не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

    Загальні вимоги, необхідні для чинності правочину встановлені статтею 203 Цивільного Кодексу України.

    Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що недодержання  в момент вчинення  правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.  

    Частиною 3 статті 203 Цивільного Кодексу України передбачено, що волевиявлення  учасника  правочину  має бути вільним  і відповідати його внутрішній волі.

  Кредитний Договір № SME0005424-1 від 29.04.09 р. був укладений між позивачем та Відповідачем із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь –яких клієнтів –фізичних осіб. Приймаючи до уваги практику укладення банківськими установами кредитних договорів про надання споживчих кредитів, слід відмітити, що потенціальний позичальник на може впливати на умови кредитного договору, так як його текст затверджується у відповідності до внутрішньої процедури банку. А кредитний менеджер, що обслуговує позичальника не має повноважень вносити будь –які зміни до договору. Таким чином кредитний договір, що надається до підписання позичальнику є договором приєднання, відповідно до якого позичальник не має можливості запропонувати свої умови,  повинен лише погодитися з тим, що йому пропонує банк, в тому числі і на підписання третейської угоди.

    Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

    Отже, позивач вважає, що третейська угода, підписана в складі кредитного договору № SME0005424-1 від 29.04.09 р, підписаний ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 –Банк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОСОБА_1 –Банк»є порушенням одного із принципів цивільно –правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного Кодексу України –принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов’язків на шкоду Позичальника, споживача кредитних послуг, а саме право вибору способу для захисту порушених прав.

    Вважає, що п. 6.2. Кредитного договору № SME0005424-1 від 29.04.09 р. щодо вирішення спорів між позичальником та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 –Банк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОСОБА_1 –Банк» містить дискримінаційні стосовно Позивача правила вибору суду для вирішення спорів та є несправедливою умовою договору (такою, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позичальника).

На підставі вищенаведеного просить визнати третейську угоду укладену між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 –Банк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОСОБА_1 –Банк» в пункті 6.2 кредитного договору № SME0005424-1 від 29.04.09 р. укладеного між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 –Банк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОСОБА_1 –Банк»- недійсною.

У судовому засіданні представник позивача, який має належні повноваження підтримав позовні вимоги, просить суд задовольнити їх у повному обсязі, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Представник відповідача, який має належні повноваження, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.          

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

          Так судом встановлено, що Між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 –Банк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОСОБА_1 –Банк» було укладено кредитний договір № SME0005424-1 від 29.04.09 р. про надання кредиту у сумі 40000, 00 грн.  

    Пунктом 6.2. вказаного кредитного договору передбачено, що усі спори, які стосуються даного договору підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його Регламенту. Місцем проведення розгляду справи є місцезнаходження Третейського суду.

    Статею 12 Закону України «Про третейські суди», передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження у договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Статею 5 Закону України «Про третейські суди»передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Встановлено, що зауважень чи застережень у Позивача на момент укладення та підписання вказаного договору не було. Підписання договору засвідчило намір сторін прийняти на себе права та обов'язки, зазначені у договорі, волевиявлення Позивача було вільним та таким, що відповідає його внутрішній волі.

Оспорюваний пункт договору є складовою частиною договору і підписуючи його Позивач погодився на умови, в ньому викладені, Позивач знав про порядок розгляду спорів у третейському суді і про Регламент третейського суду, не вважав це порушенням своїх прав і погоджувався з цим при підписанні договору.

Третейське застереження у договір між Позивачем і Відповідачем включене на законних підставах і є діючим, а умови договору, у тому числі і про третейське застереження, були узгоджені сторонами та підписані добровільно, жодних заперечень при підписанні договору від Позивача не надходило.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про третейські суди»та ст. 17 Цивільного процесуального кодексу України, сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Ці випадки зазначені в ст.6 Закону України «Про третейські суди».

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року (справа про завдання   третейського   суду)   визнано,   що   відповідно   до   чинного   законодавства підвідомчий суду   загальної   юрисдикції   спір   у   сфері   цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, оскільки, гарантуючи право на судовий захист збоку держави, Конституція України водночас визначає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Вказане конституційне право не може бути скасоване або обмежене.

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

З урахуванням наведеного не можна погодитися з твердженням Позивача про те, що укладення сторонами третейської угоди (третейського застереження) є порушенням прав позивача, оскільки така угода (застереження) не є відмовою від права на звернення до суду, а одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та обов'язки від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Окрім того, постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»у п. 2 зазначає, що договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Вказане положення Пленуму підтверджено матеріалами Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010рр.) Верховного суду України від 07.10.2010р.

Стосовно порушень Закону України «Про захист прав споживачів», слід
зазначити, що у позовній заяві не зазначено достеменних доказів таких порушень, до
того ж в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних
правовідносин (2009-2010рр.) від 07.10.2010року, підготовлені Верховним судом України,
вказано, що можна зробити висновок, що застосування Закону України «Про захист
прав споживачів»до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в
тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації
споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні
ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору.
Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини,
тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись,
а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Згідно зі ст.60 Цивільного процесуального кодексу України сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що Позивачем зроблено не було.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60,  212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк»в особі відділення «Запорізьке ПАТ «Альфа-Банк», третя особа: постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз»про визнання третейської угоди недійсною –залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                                         І.А. Крамаренко