Справа № 2-1527/11

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

11 квітня 2011  року                                                                                   м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі Войтенко Г.В., за участю представника третьої особи ОСОБА_1,  розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі законного представника – матері ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної ради; відділ ГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України , -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася  до  суду з позовними вимогами до ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної ради; відділ ГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України, в якому, в обґрунтування  позовних вимог, вказала наступне.

Неповнолітня ОСОБА_2, 20.07.1995р.н., є донькою матері - ОСОБА_2 та батька - ОСОБА_4.

09 березня 2009р.  рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя шлюб між батьками було розірвано. Після розлучення ОСОБА_2 залишилася проживати разом із матір'ю та знаходиться на її повному утриманні. Батько аліменти не сплачує, участі у вихованні не приймає, уникає жодних форм спілкування з дитиною.

Так, починаючи майже з трирічного віку, щороку, ОСОБА_2 неменше як два-три рази на рік, з батьками, або бабусею чи самостійно у супроводі дорослих виїжджала за межі України. Крім того, вона професійно займається бальними танцями (спортивний клуб «Cупутник»м. Харьків) і для подальшого розвитку у неї постійно виникає необхідність брати уроки у тренерів за кордоном, відвідувати міжнародні турніри.

10 лютого 2010 року закінчився термін дії  проїзного документу дитини серії АО №083394 виданого органом 2300 (відділ ГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області) .

Коли вона звернулася до свого батька ОСОБА_4 про надання  нотаріально завіреного дозволу на виїзд за кордон, він відмовив, мотивуючи тим, що в нього не має на неї часу і усі питання, що її стосуються, він бажає вирішувати лише у судовому порядку. Відповідач, відмовляючи надати нотаріально завірений дозвіл на виїзд за межі України, перешкоджає забезпеченню реалізації охоронюваних законом прав та інтересів дитини. При цьому права та інтереси відповідача, як батька, не порушуються.

На підставі викладеного позивач просить суд надати неповнолітній ОСОБА_2 дозвіл на виїзд за межі України без згоди та супроводу батька ОСОБА_4 та зобов’язати відділ ГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області надати дозвіл  на оформлення проїзного документу.  

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачі до судового засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, про день і час слухання справи завчасно повідомлявся, у встановленому законом порядку, заперечень до позовної заяви не надав, у зв’язку з чим, на підставі ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності  відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Позивачка не заперечує проти вирішення справи у порядку заочного розгляду.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Орджонікідзевської районної ради надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та зазначив, що не заперечує проти задоволення позову.

Представник третьої особи - ВГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області, у судовому засіданні, не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, 20.07.1995р.н., є донькою матері - ОСОБА_2 та батька - ОСОБА_4, відповідно свідоцтва про народження серії І-ЖС № 129799 виданого Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 10.11.2009року, актовий запис №1428 від 05.09.1995 року.

Крім того, відповідно свідоцтва про розірвання шлюбу І-АП № 079783 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Керчнського міського управління юстиції АР Крим 05.06.2010року, актовий запис  № 207 від 05.06.2010року, ОСОБА_2 після реєстрації розірвання шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_3.   

Після розлучення дитина залишилася проживати разом із матір’ю та знаходиться на її повному утриманні. Батько аліменти не сплачує, участі у вихованні не приймає, уникає жодних форм спілкування з дитиною.

10 лютого 2010 року закінчився термін дії  проїзного документу дитини ОСОБА_2 серії АО №083394 виданого органом 2300 (відділ ГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області) .

Відповідач, відмовляється надати нотаріально завірений дозвіл на виїзд за межі України.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах знаходиться на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця мешкання, право вільно покинути територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом.   

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має  право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки, або особи,  які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.   

Відповідно до ст.ст. 11-12 цього ж закону кожна дитина має право на проживання в сім’ї  разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів дитини.   

Згідно п. 7 статті 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.   

Крім цього, відповідно до п. 8 статті 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї.   

У відповідності до ч. 2 ст.150 Сімейного кодексу України, обов’язок батьків піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.   

Згідно ч.3 ст. 313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків та в їхньому супроводі, або в супроводі осіб, які ними уповноважені.   

Відповідно до  п.2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», та частиною 3 пункту 22 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого Постановою КМУ від 22.01.1995 р. № 57, передбачено, що за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.   

Згідно п. 18 «Правил оформлення видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», затверджених Постановою КМУ від 24.03.2004 року № 380 оформлення проїзного документу здійснюється на підставі згоди батьків, а у разі, коли вони не перебувають в шлюбі між собою за наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлений на підставі рішення суду.   

Орган, який видав проїзний документ, має право на оформлення продовження дії документу, що видавався раніше.

Відмова відповідача від видачі дозволу на виїзд дитини суперечить інтересам дитини, адже він зобов’язаний виховувати дитину, піклуватися її здоров’ям, фізичним, духовним та моральним розвитком. Також, його дії суперечать ст. 2 Протоколу № 4 Міжнародної конвенції про захист прав і основних свобод людини за 1950 р., ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р., і вимозі Європейської Конвенції про здійснення прав дітей від 8 вересня 1995р. Його ж інтереси, як батька, не порушуються.   

Ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються  вони  державними  чи  приватними  установами,   що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.   

За викладених обставин, суд вважає позовні вимоги позивачки законними, обґрунтованими, у зв’язку із чим, підлягають задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 23,49 Конституції України, ст. ст. 16, 313 Цивільного кодексу  України, ст.ст.7, 150, 155 Сімейного кодексу України, п. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України», п. 22 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених Постановою КМУ від 22.01.1995 р. № 57, п. 18 «Правил оформлення видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», затверджених Постановою КМУ від 24.03.2004 року № 380, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

               в  и  р  і  ш  и  в :

Позовну заяву ОСОБА_2 в особі законного представника –матері ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної ради; відділ ГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України –задовольнити.

Надати неповнолітній ОСОБА_2, 20.07.1995р.н., дозвіл на виїзд за межі України без згоди та супроводу батька ОСОБА_4, 09.03.1969р.н.

Зобов’язати відділ ГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області надати дозвіл на оформлення проїзного документу дитини на право виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_2, 20.07.1995р.н.- без згоди батька ОСОБА_4, 09.03.1969р.н.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення,  апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів  з дня отримання його копії.

Суддя:                                                                                                         І.А.Крамаренко