Справа № 2-а-294/11 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

15 квітня 2011 року  суддя Великолепетиського районного суду  Херсонської області  Гапоненко Р. В.  розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Великолепетиському районі про здійснення перерахунку пенсії,  

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася з позовом до відповідача про здійснення перерахунку пенсії, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 Закону, з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З 2006 року і по цей час їй допомога не виплачувалася. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. ВРУ своїм Законом України від 20.12.2005 року за № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а саме статтями 77 та 110 та Законом України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», статтями 71, пункт 12 призупинила дію ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004р. «Про соціальний захист дітей війни». Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року по справі № 1-29/2007, керуючись ст. 147, 150, 152 Конституції України та ст. 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: п. 1. визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»пункт 12 ст. 71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України № 2195-4 від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни, пункт 3 положення ст. 71 Закону України, «Про державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-5 від 19.12.2006 року визнані неконституційними. Пункт 5 Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Пункт 6 Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, не виплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни»становив 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Просить суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Великолепетиському районі щодо не нарахування у повному обсязі надбавки до пенсії як дитині війни неправомірними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Великолепетиському районі здійснити дії по нарахуванню та виплаті щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 30.09.2010 року та забезпечити виплату за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідач на адресу суду надав заперечення на позовну заяву, у якому не погоджується з позовними вимогами позивача з наступних підстав: Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладена в новій редакції, згідно з якою, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір зазначеного підвищення становив: з 01.01.2008 p.- 47 грн. (470 грн.х10%), з 01.04.2008 р. - 48,10 грн. (481 грн. х 10%). Після ухвалення рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рн/2008, постановою КМУ від 28.05.2008 р. № 530 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22.05.2008 р. - 48,10грн., з 01.07.2008 р. - 48,20 грн, з 01.10.2008 р. -49,80 грн. Саме у таких розмірах з 01.01.2008 р. по теперішній час позивач одержує підвищення як дитина війни. Тому, щодо вимог позивача про відшкодування недоплаченої  щомісячної державної соціальної допомоги за шість місяців, необхідно зазначити, що правових підстав для задоволення цих вимог не має. Оскільки, відповідними Законами України «Про Державний бюджет»не встановлено інших розмірів підвищення до пенсії «Дітям війни», ніж ті, що зазначені в постанові КМУ від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Вважає, що у Пенсійного фонду України не має ні юридичних, ні фактичних підстав для задоволення вимог позивача. Оскільки, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує ВРУ, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує КМУ. Крім того, згідно ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Виплата підвищення «Дітям війни»потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Також, відповідно до ст. 6 Закону № 2195 підвищення визначено в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте в ч. 3 вищезгаданої статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Крім того, частиною першою цієї статті встановлено, що при наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Частина третя цієї ж статті передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Тобто, для перерахунків або підвищення пенсій він не застосовується. Питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", має бути вирішено у законодавчому порядку, тобто шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". З вищевикладеного вбачається, що здійснюючи виплату щомісячної державної допомоги позивачу, як особі, що має статус «Діти війни»відповідно до вимог чинного законодавства, управління ПФУ в Великолепетиському районі здійснювало свої функції, встановлені законами України і діяло в межах повноважень, визначених законодавством. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, оскільки згідно паспорту серії МО №740478 вона народилася 28.10.1943 року.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18 листопада 2004 року із змінами та доповненнями встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замісить пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.

Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" статтю 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18 листопада 2004 року викладено в новій редакції, а саме: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної  допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року вказані зміни у статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Таким чином на сьогоднішній день чинною являється ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV в редакції від 18 листопада 2004 року.

Згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (діє з 22.05.2008 року) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,1 гривні, з 1 липня -48,2 гривні та з 1 жовтня -49,8 гривні.

Разом з тим частиною 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18 листопада 2004 року № 2 і 95-IV передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 8 Конституції України та ст. 8 КАС України суд при вирішенні справ керуються принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»(діє з 22.05.2008 року) відповідно до ст. 8 Конституції України, ст.ст. 8, 9 КАС України не підлягає застосуванню при вирішенні цього спору, а застосуванню підлягає  Закон України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18 листопада 2004 року, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до п. 2 ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»№ 2154-VІ від 27.04.2010 року розмір державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV в редакції 09.09.2010 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Посилання представника відповідача на відсутність необхідних бюджетних асигнувань для виплати зазначеної допомоги  суд до уваги не бере, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань і органи державної влади не можуть  посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Така позиція була висловлена Європейським Судом з прав людини у справі «Кечко проти України», яка є обов’язковою, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з право людини»від 23.02.2006 року № 3477-ІV та ст. 9 Конституції України суди застосовують при розгляді справи Конвенцію як джерело права.   

Таким чином, суд вважає, що позивач має право відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на виплату щомісячної надбавки до пенсії як дитині війні в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 30.09.2010 року, за рахунок коштів Державного бюджету України, як того вимагає ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни», а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.    

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (в редакції 09.09.2010 року), ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»№ 2154-VІ (в редакції 21.10.2010 року), ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 року № 3477-ІV, ст.ст. 8, 9, 10, 11, 161-163, 183-2 КАС України  

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Великолепетиському районі про здійснення перерахунку пенсії задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Великолепетиському районі в смт. Велика Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області, вул. Щорса, 8 щодо не нарахування ОСОБА_1, мешканці с. Мала Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області, вул. Одеська, 1, щомісячної надбавки до пенсії як дитині війні неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Великолепетиському районі в смт. Велика Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області, вул. Щорса, 8 здійснити дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1, мешканці с. Мала Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області, щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 - ІV від 9 липня 2003 року, починаючи з 30 вересня 2010 року та забезпечити виплату за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена через Великолепетиський районний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий                                                                                           підпис