Справа № 2-354/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          05 травня  2011 року      Кодимський  районний   суд Одеської області  в складі:

                              головуючого –судді         Гури А.І.

                              при секретарі                  Поліковській О.І.

розглянувши у відкритому попередньому  судовому засіданні  в залі суду в місті Кодимі,  Одеської області  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Кодимського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_2  про зобов»язання вчинити дію,

                                                           В С Т А Н О В И В:

        Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача  про зобов»язання вчинити дію, а саме –посвідчити договір дарування  житлового будинку, що знаходиться в с. Будеї, Кодимського району, Одеської області по вулиці Малахова, 9. При цьому вона посилається на те, що в квітні 2011 року звернулася до приватного нотаріуса  Кодимського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_2 з проханням посвідчити  зазначений договір. Однак нотаріус відмовила в оформленні договору дарування посилаючись на те, що земельна ділянка, на якій розташований будинок не має кадастрового номеру. Вважає, що відмова в посвідченні договору купівлі-продажу є порушенням її конституційних прав.

     В судове засідання позивач не з»явився, надавши заяву про розгляд справи без її участі.

     Відповідач в судове засідання не з»явилася, надавши заяву про визнання позову та розгляд справи без її участі.

     Згідно свідоцтва на право власності на житловий будинок, ОСОБА_1 є власниками  житлового будинку з надвірними спорудами №9 по вулиці Малахова в с. Будеї, Кодимського району, Одеської області.

   Згідно листа №51/01-13 від 05 травня 2011 року приватного нотаріуса Кодимського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_2, ОСОБА_1 відмовлено в оформленні договору дарування належного їй будинку по вулиці Малахова,9  в с. Будеї, Кодимського району, Одеської області у зв»язку з відсутністю кадастрового номера земельної ділянки на якій розташований житловий будинок.

    Дослідивши вимоги позивача та заяву відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про  задоволення позову з наступних підстав.

    Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

  В судовому засіданні, на підставі досліджених матеріалів та заяв сторін встановлено, що позивачка має у приватній власності житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований у с. Будеї, Кодимського району, Одеської області по вулиці Малахова,9. Земельна ділянка, на якій розташоване помешкання, позивачем не приватизована.

  Статтею 61 ЦК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

  Зазначені вище обставини визнані сторонами, а тому не підлягають доказуванню.

   Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

  Статтею 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка –це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об»єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

     Згідно частини 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об»єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

 Згідно частини 2 статті 377 ЦК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв»язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об»єкти (крім  багатоквартирних будинків).

   Аналізуючи зазначені норми законів, суд прийшов до такого висновку. Земельна ділянка, на які розміщені об»єкти нерухомості повинна перебувати у власності відчужувача цих об»єктів і лише в цьому випадку власник земельної ділянки зобов»язаний отримувати її кадастровий номер. Тобто, позивач повинен бути власником земельної ділянки на якій розміщене його помешкання.  ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки, на якій розташований  будинок, а тому, на думку суду, і не повинна  вживати заходів до отримання кадастрового номеру.    

  Згідно частини 3 ст.49 Закону України «Про нотаріат»нотаріусу або посадовій особі яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

   Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

  Згідно статті 55 Закону України «Про нотаріат»угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно що, відчужується або заставляється. При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

Як убачається з досліджених судом матеріалів справи позивачка надала нотаріусу документи, які підтверджують її право власності на житловий будинок. Будинок в заставі не перебуває інша заборона відчуження зазначеного майна –відсутня. Тобто, законодавчо визначено, що саме повинен мати продавець при зверненні до нотаріуса при оформленні договору купівлі-продажу жилого будинку.

  Отже,  суд констатує, що відмова приватного нотаріуса в оформленні договору дарування житлового будинку №9 по вулиці Малахова в с. Будеї, Кодимського району, Одеської області є незаконною.

  На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 61  ЦК України, ст.ст.79, 120 ч.1 ЗК України, ст.ст. 49, 50, 55 Закону України «Про нотаріат», керуючись  ст.ст.10,60,213-215, 218 ЦПК України, суд

                                                        В И Р І Ш И В:

       Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Кодимського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_2  про зобов»язання вчинити дію,  задовольнити в повному обсязі.

      Зобов»язати приватного нотаріуса Кодимського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_2 посвідчити ОСОБА_1 договір дарування житлового будинку №9 з надвірними спорудами по вулиці Малахова в с. Будеї, Кодимського району, Одеської області без зазначення кадастрового номеру земельної ділянки на якій він розташований.

   Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.

                                               Суддя                                        А.І. ГУРА