№ 2 –171/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06.04.2011 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі :

головуючого –Сорока О.П.

за участю  секретаря – Толкач Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,  зустрічний позов ОСОБА_1 до  Публіного акціонерного товариства «Альфа-Банк»про визнання договорів кредиту та іпотеки недійсними, зобов’язання вчинити дії,

В с т а н о в и  в:

ОСОБА_2 акціонерне товариство «Альфа-Банк»звернулось до суду з позовом, який уточнено, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 800001909 від 28.09.2007р.  у розмірі  362171,12 грн.- заборгованість за кредитом, 15090,37 грн. –заборгованість по відсоткам, 10678,22 грн.- пеню, всього - 387939,71 грн.

ОСОБА_1 подав зустрічну заяву, яку уточнив, про визнання договору кредиту № 800001909 від 28.09.2007р.  та  договору іпотеки  № 800001909-И від 28.09.2007р недійсними з підстав укладення договору кредиту у іноземній валюті та  завищеної процентної ставки пені. Також, просив зобов’язати ПАТ «Альфа-Банк»повернути всі кошти отриманні від ОСОБА_1, суму кредиту за кредитним договором № 800001909 встановити в національній валюті, зобов’язати приватного нотаріуса ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотек та заборон відчудження запис про іпотеку  та заборону відчудження квартири 13, буд 57/59-А по вул.Жовтневої Революції у м.Харкові, зобов’язати ОСОБА_4 банк накласти на ПАТ «Альфабанк»штрафні санкції за здійснення господарської діяльності без належної ліцензії.

Представник позивача позов підтримала, зазначила, що відповідачем не виконуються умови договору кредиту № 800001909 від 28.09.2007р.  з квітня 2009р., в результаті прострочена заборгованість склала 362171,12 грн. - заборгованість за кредитом, 15090,37 грн. - заборгованість за відсотками, 10678,22 грн. –пеня.

ОСОБА_1 позов не визнав, бо вважає, що договір кредиту укладено з порушенням законодавства в іноземній валюті та із завищеною процентною ставкою пені. На думку відповідача, договір кредиту із зазначених підстав повинен бути визнаний недійсним, про що він подав зустрічний позов. А визнання основного договору кредиту недійсним тягне недійсність договору іпотеки.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»до ОСОБА_1 підлягає задоволенню, та відмовляє у  задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.

Відповідно Статуту Публічного акціонерного товариства «Альфабанк» він є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Альфабанк»   (а.с.110-111), тому суд вважає правильним найменування позивача ОСОБА_2 акціонерне товариство «Альфабанк».

28.09.2007р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 800001909, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 48394 доларів США зі сплатою 12,5% річних строком на 240 місяців з 28.09.2007р. до 28.09.2027р.

Умовами договору у Додатку № 1 передбачений порядок погашення кредитного договору, який ОСОБА_1 було порушено, що підтверджується  випискою на особовому рахунку (а.с.37-58). Крім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що з квітня 2009р. не сплачував жодних сум за договором кредиту.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.  

Відповідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

П.5.1 вказаного Договору передбачає право банку  вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов’язань у разі істотного їх порушення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про істотне порушення умов договору ОСОБА_1, та обґрунтованість вимог ПАТ «Альфа-Банк»про виконання умов договору відповідачем достроково, а саме про стягнення з ОСОБА_1 всієї суми заборгованості за кредитом в розмірі 362171,12 грн., та за відсотками у розмірі 15090,37 грн.  станом на 19.06.2009р. (а.с.34).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом статті 549 ЦК під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно п.3.6 Договору кредиту в разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов’язання в частині повернення кредиту Позичальник зобов’язаний сплатити Кредитору пеню в розмірі 1% від простроченої суми заборгованості за кожний день прострочки.

Згідно розрахунку пеня за прострочення сплати за договором кредиту складає 10678,22 грн. станом на 19.06.2009р. (а.с.34).

Згідно ст..11 ЦПК України суд розглядає справу  в межах позовних вимог. та стягує заборгованість з ОСОБА_1  за кредитним договором № 800001909 у розмірі 387939,71 грн.

Посилання відповідача про завищену процентну ставку пені є необґрунтовані. Відповідно п.3.6 Договору кредиту  встановлена пеня в розмірі 1% від простроченої суми заборгованості за кожний день прострочки, що не перевищує подвійної облікової ставки ОСОБА_4 банку України, що діяла  у період, за який сплачується пеня.

Доводи позивача та його представника в частині незаконності дій Банку надавати кредит у іноземній валюті, суд вважає хибними.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі - Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних "умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій ОСОБА_4 банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу ОСОБА_4 банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

неторговельні операції з валютними цінностями;

операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

ПАТ «Альфа-Банк»має банківську ліцензію №61 (а.с.187-188) та письмовий дозвіл 61-4 (а.с.189-191) ОСОБА_4 банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, на підставі чого суд дійшов висновку, що дії Банку на видачу кредиту у іноземній валюті не суперечать чинного законодавства України.

Враховуючі вищевикладене, відсутні підстави зобов’язати ПАТ «Альфа-Банк»повернути всі кошти отриманні від ОСОБА_1, суму кредиту за кредитним договором № 800001909 встановити в національній валюті, зобов’язати приватного нотаріуса ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку  та заборону відчуження квартири 13, буд 57/59-А по вул. Жовтневої Революції у м. Харкові, зобов’язати ОСОБА_4 банк накласти на ПАТ «Альфа-банк»штрафні санкції за здійснення господарської діяльності без належної ліцензії. Крім того, суд зазначає, що приватний нотаріус ОСОБА_3 та ОСОБА_4 України не були залучені до участі у справі в якості відповідачів.

Відповідно ст..88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджують позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору підтверджені у сумі 1700 грн., інформаційно-технічний розгляд справи 252грн, що підтверджується квитанціями.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212,  214 –215 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 530, 611, 1050 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»387939,71 грн., з яких: 362171,12 грн. - заборгованість за кредитом, 15090,37 грн. - заборгованість за відсотками, 10678,22 грн. –пеня.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»1700 грн.- судовий збір, 252 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публіного акціонерного товариства «Альфа-Банк»про визнання договорів кредиту та іпотеки недійсними та зобов’язання вчинити дії залишити без задоволення.     

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                              Сорока О.П.