Справа № 2-а-644/11  

                                                          ПОСТАНОВА

                                                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року

суддя Залізничний районний суд м. Львова ОСОБА_1, розглянувши у скороченому провадженні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про визнання дій неправомірними, зобов»язання нарахувати і виплати недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії «дітям війни»,

                                                                              встановив :

           ОСОБА_2 11 лютого 2011 року звернулась в суд з позовом в якому просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі щомісячної надбавки до пенсії як «дитині війни»неправомірними, зобов»язати провести нарахування та виплату недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії як «дитині війни»за період  з з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 1 січня по 1 лютого 2011 року. Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з січня 2006р. "дітям війни" повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідачем, всупереч вимогам вказаного Закону, така грошова допомога за 2007 рік не виплачувалася, а з січня 2008 року по лютий 2011 року така виплачувалась не в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.03.2011 року позовні вимоги в частині визнання дій неправомірними, зобов»язання нарахувати і виплати недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії як „дитині війни” за період з 01 липня 2007 року до 10 серпня 2010 року відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” - залишено без розгляду у зв»язку з пропуском строку звернення до суду.

Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова 01.04.2011 року подало до суду заперечення проти заявленого позову, в якому зазначило, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункової величини, не має бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії, а тому, вимоги позивача є безпідставними. Просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни ( 2 вересня 1945 року ) було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії «діти війни»та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова та отримує пенсію за віком.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсі за віком.

Частина 2 ст. 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України –всі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Частиною 3 ст. 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Проте Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було обмежено : пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищувалась в меншому, ніж визначено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», розмірі, і лише дітям війни –інвалідам : з 1 січня 2007 року –на 19 грн.; з 1 квітня 2007 року –на 20 грн. 30 коп.; з 1-го жовтня 2007 року –на 20 грн. 55 коп.

Зупинення дій положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених основними Законом України, вичерпний перелік яких закріплений у ст. 64 Конституції України.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" якими обмежується дія ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", отже з цього часу відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

У 2009, 2010 та 2011 роках дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинена не була і будь-які зміни у зазначений Закон не вносились.

Судом встановлено, що оспорювана позивачкою надбавка за період з 11 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року безпідставно нараховувалась та виплачувалась не в повному обсязі а тому, вимоги позивача в цій частині є підставними.

На час розгляду справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове соціальне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України. Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Виходячи з позиції Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої  держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов»язання взяті державою, навіть, якщо такі зобов»язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії ( Справа 41/74 ), суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи з наведеного, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача  щодо застосування положення ст. 28 ч.3 зазначеного Закону, з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування  передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов»язань, оскільки реалізація особою права, що пов»язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань ( рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача, що спірна надбавка виплачується позивачці в розмірі встановленому Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530, оскільки, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень а тому, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права наданого Законом України «Про соціальний захист дітей війни», є безпідставним.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб»єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування чи визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб»єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб»єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про правомірність заявлених позовних вимог та їх задоволення.

Керуючись ст., ст. 11. 71, 86, 90, 158-163, 183-2 КАС України, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі № 10-рп/2008, суд, -

                                                                  постановив :

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова в частині не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_2 щомісячної надбавки до пенсії як «дитині війни»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 11 серпня 2010 року по 1 лютого 2011 року.

Зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м. Львова здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 надбавки до пенсії як «дитині війни»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 11 серпня 2010 року по 1 лютого 2011 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично отриманих нею сум надбавки.

Апеляційна скарга на постанову  суду може бути подана протягом десяти днів  з дня отримання копії постанови до адміністративного суду апеляційної інстанції через Залізничний районний суд м. Львова  з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.       

                                                       Суддя :