Справа № 2-а-429/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          05.05.2011  року                           

          Суддя Корецького районного суду Рівненської області Загородько Н. А., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

Встановив:

          08.04.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, в позові просить зобов'язати відповідача виплатити на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з врахуванням підвищення на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком як дитині війни.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження без судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Наданими суду письмовими запереченнями представник відповідача зазначив, що дії управління ПФУ в Корецькому районі Рівненської області повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень, у спосіб, встановлений чинним законодавством, а вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вони не відповідають чинному законодавству України та вона пропустила строк звернення до суду встановлений ч. 1 ст. 99 КАС України, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.    

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами,   суд вважає, що позов підлягає  до  задоволення частково.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився 13.03.1940 р. та  відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р.  № 2195-ІV  має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням №119202 від 27.01.1999 року.

Відповідно до ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р. № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Відповідно до ст. 7 цього ж Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.    

В 2010-2011 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.    

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до виплат Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевого фінансового органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нічого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.      

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачу пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-1V від 18.11.2004р. –покладено саме на відповідні територіальні управління за місцем   його    проживання.      

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача до нарахування і сплати невиплаченої підвищення до пенсії підлягають задоволенню (з застосуванням наслідків пропущення строків звернення до суду) за період з 08.10.2010 р. по 31.03.2011 р.    

Компетенція адміністративних судів, зазначена у п.1 ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішення або бездіяльності, що виникли і існують на момент подачі позову, тому, на думку судді, поширення рішень адміністративного суду на майбутні правовідносини виходить за межі його компетенції і до задоволення не підлягає, тому у вимозі позивача про нарахування надбавки до пенсії надалі повинно бути відмовлено.    

Керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 11, 17-19, 69-72, 94, 128, 158-163, 167,183-2, 186 КАС України суд, -

Постановив:

          Позовну  заяву задоволено частково.

          Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 08.10.2010 р. по 31.03.2011 р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  неправомірними.    

          Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 08 жовтня 2010 р. по 31 березня 2011 р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з врахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.  

          В решті позовних вимог відмовити.

          Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корецький  районний суд  Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                     Суддя:                                                        Загородько Н. А.