Справа № 2-130/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

28 квітня 2011 року           Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючої судді                                     Олійник Т.М.

за участю секретарів                                              Радчук Ю.В., Щепановської І.Б.

позивача                                                                  ОСОБА_1

відповідача та його представника                        ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні  в залі суду м. Шумськ  цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про поділ майна спільної сумісної власності подружжя.

                                           В С Т А Н О В И В :

              Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача   ОСОБА_2 про поділ рухомого майна , що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.                          

               В судовому засіданні  позивач частково  підтримав   позовні вимоги,  пояснив, що за час спільного шлюбу із відповідачем  на спільні кошти було придбано рухоме майно, про яке він заявив в позовній заяві на суму приблизно 20 000 грн.На даний час він припинив шлюбні відносини із відповідачкою, проживає в іншому господарстві, а все придбане за час шлюбу майно залишилось в господарстві, належному матері відповідачки, де вони разом проживали.  Просить провести розподіл рухомого майна на розсуд суду.

               Відповідачка  та її представник  позовні вимоги визнали частково та пояснили що  за час шлюбу із позивачем, ними на їх спільні кошти було придбано лише   електропилку, вартістю 1400 грн., 2 електрокаміни по 400 грн. кожен, 2  карнізи на суму 100 грн . Решта майна придбано    матір’ю відповідачки   на її  ж кошти  і надано їм в їх користування в житловому будинку, належному останній, про що свідчать накладні на придбання майна  виданні приватними підприємцями, які це майно продавали на ім’я матері  . При цьому відповідачка  не заперечила , що все заявлене в позовній заяві майно дійсно  знаходиться в житловому будинку, де вони із позивачем  проживали під час шлюбу в  м. Шумськ вул. Добровінського, 16  , однак не все їм належне. Просить   провести розподіл рухомого майна, яке вони придбали за час шлюбу за спільні  кошти на розсуд суду. Крім того, відповідачка ствердила той факт, що частина рухомого майна, яке вказав позивач в позовній заяві, як спільно придбане, не є таким, оскільки   інструменти, які використовуються при виконанні будівельних робіт, є виключно особистим майном позивача, яке він придбав до шлюбу із нею і вона його йому добровільно повернула.               

             Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, оцінивши докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

              У відповідності до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

              Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності.

            Ст. 69 СК України  дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

             Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної  власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

             Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі із  22 квітня 2009  року , який був зареєстрований  відділом РАЦС Шумського райуправління юстиції, про що свідчить свідоцтво про шлюб/ повторне/ видане 21 лютого 2011 року відділом РАЦС Шумського райуправління юстиції  , а/з № 5.

            За час шлюбу сторони проживали в житловому будинку, який належить гр. ОСОБА_4 на підставі рішення Шумського районного суду від 19.06.2009 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 26.08.2009 року КП «Шумське бюро технічної інвентаризації», який знаходиться в м. Шумськ вул. Добровінського, 16.

         Сторони  в судовому засіданні погодили, що рухоме майно, яке складається  із    електропилки «Макіта», загальною вартістю 1400 грн.,    електрокамінів  в кількості 2 штуки , загальною вартістю 800 грн.,      карнізів  в кількості 2 штуки, загальною вартістю 100 грн. вони придбали за спільні кошти за час шлюбу, а тому   ці обставини у відповідності до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.              

         Суд приймає , як докази накладні ,  виданні приватними підприємцями щодо продажу гр. ОСОБА_4, матері відповідачки , які  представила суду  відповідачка  в заперечення проти позовних вимог позивача   , що було стверджено в судовому засіданні свідком ОСОБА_4   в частині того, що    рухоме майно, яке складається із кухонного гарнітуру, вартістю 2800 грн. /накладна № 98, видана 21 лютого 2010 року ПП ОСОБА_5 /, витяжка, вартістю 700 грн./ накладна від 14.11.2010 року, видана ПП ОСОБА_6І./, електрична плита «Веко», вартістю 3000 грн./ накладна від 05 вересня 2010 року, видана ПП ОСОБА_6 /,телевізор ЛЖ , вартістю 1240 грн./ накладна від 05 вересня 2010 року, видана ПП ОСОБА_6,/ холодильник-морозильник «Атлант», вартістю 3300 грн./накладна від 24 жовтня 2010 року, видана ПП ОСОБА_6, гарантійний лист від 24.10.2010 року /, пральна машинка «Зануссі», вартістю 2000 грн./накладна від 24 жовтня 2010 року, видана ПП ОСОБА_6І./ придбане гр. ОСОБА_4, матір’ю відповідачки, за її власні кошти і не може бути об’єктом права власності сторін, як подружжя.

           Крім того,  свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні ствердили, що до звернення позивача до суду із позовом, вони зверталися із проханням до приватних підприємців, які здійснюють продаж на ринку м. Шумськ побутової техніки та меблів , видати на ім’я позивача накладні, які б засвідчили той факт, що останнім в 2010 році було придбано ряд майна,  про яке він звявив в позовній заяві, однак приватні підприємці відмовили їм в цьому, посилаючись на те, що накладні ними задніми числами не видаються, а видавалися особі, яка   придбавала  рухоме майно  в день продажу.

           Також, свідок ОСОБА_7, яка є матір’ю позивача , в судовому засіданні ствердила, що між сторонами з часу  реєстрації шлюбу не складалися сімейні відносини, у зв’язку із чим позивач неодноразово залишав відповідачку із малолітньою дитиною в будинку її матері та переходив проживати до неї.  Через це  він і кошти, які заробляв та , які отримав від продажу автомобіля, зберігав в неї, а пізніше в вересні- жовтні 2010 року потратив їх на придбання рухомого майна .   Стосунки сторін загострились саме в період серпень- жовтень 2010 року і привели до повного їх припинення в січні 2011 року.

          Вказане суд розцінює, як те, що  позивач , перебуваючи в неприязнених відносинах, із відповідачкою, передбачав, що сімейні відносини в них не складаються і йдуть до повного припинення, а тому кошти, отриманні від  продажу свого автомобіля  не витратив на придбання рухомого майна, про яке він заявляє в позовній заяві.

           Що стосується придбання сторонами за час спільного шлюбу меблів, а саме шкафу-купе, тумбочки під телевізор та 2 спальних тумбочок  , то суд приймає до уваги той факт, що  26 квітня 2010 року Шумським РВ УМВСУ в Тернопільській області було прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України, згідно якої встановлено , що відповідачкою було укладено усний договір із  приватним підприємцем ОСОБА_9, згідно якого він отримав від відповідачки завдаток в сумі 2000 грн., та  доставив їй меблі , шкаф-купе, 2 тумбочки спальні та тумбочку під телевізор, які вона вважала неякісними та відмовилася провести доплату 2200 грн.

         Крім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 ствердив той факт, що дійсно в червні 2010 року на прохання позивача проводив ремонт цих меблів, оскільки вони виявилися не якісними і потребували додаткових робіт для приведення в належний вигляд.

         Суд не приймає до уваги, як доказ , накладну від 24 квітня 2010 року, видану ПП ОСОБА_11 , згідно якої свідок ОСОБА_4 придбала в неї такі ж меблі на суму 2300 грн., оскільки відповідачкою не підтверджено, що це саме ті меблі, які заявив позивач в позовній заяві, а не інші, хоч і аналогічні.

         Посилання відповідачки на те, що після припинення шлюбних відносин із відповідачем в січні 2011 року , вона повернула  приватному підприємцю меблі та отримала  оплаченні  2000 грн., не може розцінюватися , як те, що ці меблі не були придбанні за їх спільні кошти за час шлюбу.

            Придбання  шторів та світильників бра , як ствердив позивач, відповідачкою в м. Хмельницькому на речовому ринку  , теж не знайшло свого ствердження, оскільки свідок ОСОБА_12 в судовому засідання ствердив, що власною автомашиною возив гр. ОСОБА_4 в м. Хмельницький на ринок, звідки вона везла світильники та інші речі та при цьому просила інших пасажирів обережно віднестися до її товару, бо в ньому були світильники. При цьому свідок ствердив, що гр. ОСОБА_4 після приїзду із ринку, залишив із всіма речами в м. Шумськ на вулиці, яка веде на вулицю Добровінського.

           Суд не приймає до уваги, як доказ того, що сторонами за час шлюбу за спільні кошти було придбано пральну машинку , покази свідка ОСОБА_13  про те, що він допомагав позивачу , як брату, заносити пральну машинку із веранди в будинок.Оскільки сам по собі факт внесення пральної машинки не свідчить , що вона була придбана сторонами, а свідок при цьому показав, що він не бачив, хто її купляв, звідки привозили.               

              Крім того,  згідно розписки , виданої позивачем, він 27 квітня 2011 року   отримав  від відповідачки особисте майно, яким є будівельний інструмент, тачка, лопати, коса, однак про яке він заявив в позовній заяві , як спільно нажите.

               Тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення і це майно не слід рахувати спільно нажитим майном подружжя.                   

                 За вказаних обставин суд вважає за доцільне  виділити в користь позивача  рухоме майно,  що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя : електропилку «Макіта», загальною вартістю 1400 грн.,    електрокаміни в кількості 2 штуки , загальною вартістю 800 грн.,  а всього на загальну суму 2200 грн.  та виділити в користь відповідача рухоме майно , що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя:  шкаф- купе, 2 тумбочки  спальні та тумбочку під телевізор , загальною вартістю 2000 грн.,  карнізи в кількості 2 штуки, загальною вартістю 100 грн., а всього на загальну суму 2100 грн.  та стягнути  різницю в сумі 100 грн. виділеного рухомого майна.  В решті позовних вимог слід відмовити.

                Що стосується судових витрат, то  із відповідача в користь позивача  слід стягнути  171 грн. / сплаченні  120грн.    ІТЗ + 51 грн. державного мита / задовлено позовних вимог  / .        

                На підставі наведеного,  керуючись ст. ст. 60,6168,69   СК України,  ст.ст. 212-214 ЦПК України, суд  

                                                         В И Р І Ш И В :

                    Позов задовольнити частково.

                    Виділити в користь  ОСОБА_1  рухоме майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя :  електропилку «Макіта», загальною вартістю 1400 грн.,    електрокаміни в кількості 2 штуки , загальною вартістю 800 грн.,  а всього на загальну суму 2200 грн.

                    Виділити в користь  ОСОБА_2  рухоме майно , що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя:  шкаф- купе, 2 тумбочки  спальні та тумбочку під телевізор , загальною вартістю 2000 грн.,  карнізи в кількості 2 штуки, загальною вартістю 100 грн., а всього на загальну суму 2100 грн.

                  Стягнути із ОСОБА_1   в користь ОСОБА_2   100 грн. різниці  виділеного рухомого майна.

                 В решті позовних вимог відмовити.

                 Стягнути із  ОСОБА_2        в користь   ОСОБА_1  судові витрати в сумі 171 грн.   

                Рішення вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

             У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

            Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана     до апеляційного суду Тернопільської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.                     

Суддя:ОСОБА_14