СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
19 червня 2006 року | Справа № 2-1/10595-2005 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Щепанської О.А.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 20.12.2005 у справі №2-1/10595-2005
за позовом приватного підприємства "Надін" (вул. І. Голубця, 38-55, м.Севастополь, 99003)
до сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" (вул. Леніна, 128, с.Віліне, 98433)
про стягнення 65529,97 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Л.О. Ковтун) від 20.12.2005 у справі № 2-1/10595-2005 частково задоволено позов приватного підприємства "Надін" до сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" про стягнення 65529,97 грн. З сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" на користь позивача стягнуто суму боргу 54442,21 грн., індекс інфляції в розмірі 18376.05 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати.
Позивач, заперечуючи проти апеляційної скарги, вважає рішення таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Судове засідання 26.04.2006 відкладено на 16.05.2006.
У зв’язку з відпусткою судді Сотула В.В. 16.05.2006 за розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна судді Сотула В.В. на суддю Горошко Н.П.
Судове засідання 16.05.2006 відкладено на 12.06.2006.
Ухвалою виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко від 16.05.2006 продовжено строк розгляду апеляційної скарги на один місяць.
Ухвалою від 23.05.2006 розгляд справи перенесено на 19.06.2006.
У зв’язку з відпусткою судді Гонтаря В.І. 19.06.2006 за розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна судді Гонтаря В.І. на суддю Щепанську О.А.
У судове засідання 19.06.2006 представники сторін не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
За клопотанням представника позивача в судових засіданнях 26.04.2006 та 16.05.2006 судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У липні 2004 року приватне підприємство "Надін" звернулось до господарського суду з позовом до сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим", просило стягнути борг з врахуванням суми інфляції в розмірі 62778,13 грн. та 3% річних в сумі 2751,84 грн. посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договорами поставки.
Уточнивши позовні вимоги заявою № 56 від 18.11.2005, позивач просив стягнути з відповідача борг в сумі 54442,21 грн., інфляцію 18376,05 грн. та 3% річних в сумі 4866,04 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні принципи виконання зобов’язань.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача в судовому засіданні 16.05.2006, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Правовідносини сторін виникли з договорів від 2001 та 2002 років, дія яких продовжується після 01.01.2004, з огляду на що спір підлягає вирішенню на підставі норм діючого Цивільного кодексу України.
У відповідності зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі були укладені договори поставки товару № 204/2001 від 05.12.2001, № 27-2001 від 05.02.2001, № 33-2001 від 07.02.2001 та № 236/2002 від 20.03.2002, відповідно до яких постачальник (позивач) зобов’язується поставити одержувачу (відповідачу), а одержувач повинен прийняти та сплатити одержаний товар.
Пункт 4.1 вищезазначених договорів передбачає строк дії договору до моменту його повного виконання.
Сума договорів встановлена пунктом 1.2 і складає: за договором поставки №204/2001 від 05.12.2001 - 36000,00 грн., за договором поставки на умовах товарного кредиту №27-2001 від 05.02. 2001 - 41126,40 грн., за договором поставки №33-2001 від 07.02.2001 - 68534,40 грн. та за договором поставки №236/2002 від 20.03.2002 - 1250,00 грн.
В залік часткового погашення заборгованості за договором № 33-2001 від 07.02.2001 відповідачем було видано простий вексель № 613844702824 від 01.11.2002 на суму 28224,34 грн.
01.11.2002 між приватним підприємством "Надін" та сільськогосподарським закритим акціонерним товариством "Агрофірма "Крим" була підписана угода про припинення зобов'язань за поставлений товар та акт прийому-передачі векселів.
Також 01.11.2002 між сторонами було укладено угоду №2 про припинення зобов'язання за поставлений товар шляхом видачі простого векселя на суму 27449,34 грн.
Згідно з пунктом 1.3. зазначеної угоди, сторони домовилися, що після проведення заліку, відповідач повинен сплатити приватному підприємству "Надін" суму в розмірі 90440,22 грн.
05 листопада 2002 року сторони уклали угоду до Договору №24/2001 від
05.12..2001, відповідно до умов якої, відповідач повернув позивачеві поставлений товар на суму 794,91 грн.
Відповідно розрахунку суми боргу заборгованість відповідача перед позивачем складає 54442,21 грн.,
Судом на підставі наданих позивачем доказів встановлено виконання приватним підприємством "Надін" зобов’язань в частині поставки товару, тоді як відповідач не довів факт належного виконання ним умов договорів.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Учасники господарських відносин згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
При цьому, відповідно до статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
До штрафних санкцій, передбачених статтею 230 Господарського кодексу України відносяться господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За таких обставин висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з врахуванням індексу інфляції відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2005 у справі № 2-1/10595-2005 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді О.А. Щепанська
Н.П. Горошко