Україна
Харківський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“14” січня 2008 р. справа № 33/251-06
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Погребняка В.Я., судді Гончар Т.В., судді Істоміної О.А.
при секретарі –Андросовій О.В.
за участю представників:
позивача – Корякіна М.І. (дов. № 01-62 юр/4244 від 09.08.2007 р.),
відповідача – Бондаренко Н.В. (дов. б/н від 16.05.2007 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу СВК «Україна»(вх. №1680Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2007 р. по справі № 33/251-06
за позовом Акціонерної Компанії «Харківобленерго», м. Харків
до Сільскогосподарського виробничого кооперативу «Україна», с. Огіївка Сахновщинського району Харківської області
про стягнення 448360,64 грн. -
встановила:
Позивач в позовній заяві, з урахуванням уточнень просив суд стягнути з відповідача заборгованість за період з листопада 2002 р. по червень 2006 р., яка станом на 01.07.2006 р. складає 448360,64 грн., в тому числі 377554,48 грн. вартості електричної енергії ( тарифна складова - 374310,86 грн. та ПДВ на е/е - 3243,62 грн.), 535,62грн. вартості екологічної складової тарифу (тарифна складова ЕКС - 446,20 грн. та ПДВ на ЕКС -89,42 грн.), 10464,70 грн. екологічної надбавки, 4701,72 грн. перевищення договірної величини споживання електроенергії, 55104,12 грн. пені, за графіком погашення реструктуризованої заборгованості за спожиту електроенергію, укладеним між сторонами 14.02.2002р. до договору №47 на користування електричною енергією від 23.07.1998р. Свої вимоги обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.03.2007 р. по справі № 33/251-06 (суддя Савченко А.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з СВК «Україна» на користь позивача 377554,48 грн. вартості електричної енергії (тарифна складова 374310,86 грн. та ПДВ на е/е –3243.62 грн.). В решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Суд, в частині задоволених вимог, мотивував рішення порушенням відповідачем умов договору та статей 161, 162 ЦК УРСР, ст.526 ЦК України, згідно яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. В решті позову відмовлено в зв’язку з недоведенністю розміру та періоду нарахувань вимог, а також припиненням строків нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач в апеляційній скарзі після її уточнень, порушує питання про скасування рішенням суду від 23.03.2007р. та прийняття нового, відмовивши в задоволені позову АК «Харківобленерго» повністю, посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки заборгованість в розмірі 377554,48 грн. вартості електроенергії відсутня, а наданий у підтвердження позовних вимог графік не є дійсним та не відноситься до правовідносин між сторонами.
У відзиві на скаргу позивач просить залишити її без задоволення, рішення суду від 23.03.2007р. без змін, виходячи з того, що рішення в частині задоволених вимог прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскільки графік реструктуризації заборгованості від 14.02.2002р, в зв’язку з невиконанням якого виникла вимога про стягнення такої заборгованості, це двостороння узгоджена між сторонами угода відносно розстрочки погашення заборгованості, а саме розстрочення оплати виниклої за договором заборгованості, яка повинна виконуватися обома сторонами і розглядатися як у складі зобов’язання, прийнятого за самою угодою. Підстав визнання такого графіка недійсним, перелічених в скарзі, в апеляційному провадженні немає. Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення в частині задоволених вимог місцевий господарський суд виходив з того, що своїми діями відповідач порушив умови договору та статей 161, 162 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин та ст.526 ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004р., де зазначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Позивач (електропостачальна організація) у відповідності до умов договору на користування електричною енергією № 47 від 23.07.1998р., укладеного між ДАЕК „Харківобленерго", (правонаступником позивача) та КСП „Україна", (правонаступником відповідача) і пролангованого на 1999-2005р., зобов'язався відпускати відповідачеві (споживачеві) електричну енергію, як різновид промислової продукції, в межах 1634 квт, дозволеної до використання потужності, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами договору.
Свої зобов'язання позивач виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору здійснив відпуск електроенергії відповідачу станом на лютий 2002р., що підтверджується матеріалами справи. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав належним чином та не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість спожитої електроенергії.
У разі виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію сторони у відповідності з п.7.5. „Правил користування електричною енергією”, затверджених Постановою НКРЕ України за №28 від 31.07.96 р. зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою НКРЕ від 22.08.2002 р. №928 мають право укласти графік погашення заборгованості, який у разі його укладення та обопільного погодження є невід'ємною частиною договору.
Такий графік погашення реструктуризованої заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію, було укладено між сторонами 14.02.2002р., за яким реструктуризації підлягає заборгованість на загальну суму 521522,95 грн., з яких е/е без ЕКС 433708,56 грн.; ЕКС-514,47 грн.;ЕКН-11855,35 грн.; понад договірне споживання електричної енергії - 5326,59 грн.; пеня -62426,00 грн.; ПДВ 20% на е/е без ЕКС -7600,11 грн.; ПДВ на ЕКС без е/е-91,87 грн. на період з лютого 2002р. по грудень 2006р. і чим, за висновком суду, сторони, фактично змінили строки виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати за договором на користування електричною енергією. При цьому первісне зобов'язання не припиняється, а змінюється і підлягає виконанню. Підставою виникнення заборгованості за спожиту електроенергію є лише договір про користування електричною енергією, а наявність або відсутність заборгованості повинна підтверджуватись первинними документами.
З урахуванням даних, зазначених у звітах відповідача, проведеними оплатами та строками оплати, встановленими графіком, судом першої інстанції, встановлено порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати за спірний період та борг відповідача за спожиту ним електричну енергію в розмірі 377554,48 (тарифна складова 374310,86 грн. та ПДВ на е/е -3243,62 грн.).
За таких підстав суд визнав вимогу позивача про стягнення 377554,48 грн. вартості електричної енергії обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
З такими висновками суду не можна погодитися виходячи з наступних підстав.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого суду в частині задоволених вимог не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Основним мотивом оскарження прийнятого по справі судового рішення відповідач зазначив те, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем в розмірі 377554,48 грн. за період з 01.01.2000р. по 30.12.2002р. Так на твердження апелянта за цей період АК «Харківобленерго»поставлено відповідачеві 1640842 квт/год електроенергії на загальну суму 319688,49 грн., а оплату зроблено СВК «Україна»за поставлену в зазначеному періоді електроенергію на суму 328666, 46 грн. Докази оплати відповідач долучив до уточненої апеляційної скарги.
А графік реструктуризації заборгованості апелянт вважає недійсним, оскільки зазначений графік не містить посилань про дату підписання, періоди виникнення реструктуризованої заборгованості, в ньому врахована сума заборгованості по ЕКС, ЕКН та пеня, нарахування яких є незаконними, не зазначено і повноваження особи, що підписала графік.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України). Виходячи з цього, саме позивач повинен довести наявність порушень, а відповідач повинен доводити відсутність вини.
Тобто грошові вимоги позивача до відповідача мають бути підтверджені відповідними доказами.
Як вбачається із матеріалів справи підставою виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію є лише графік реструктуризації заборгованості. Однак наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін повинна підтверджуватися первинними документами –договором, звітами про реалізацію елекроенергії, актами фіксації показань приладів, заявками, рахунками, платіжними документами, банківськими виписками за відповідні розрахункові періоди тощо.
Графік реструктуризації заборгованості - це двостороння узгоджена між сторонами угода відносно розстрочки погашення заборгованості яку на виконання Постанови КМУ від 28.07.2000 р. «Про заходи щодо погашення заборгованості реформованих сільськогосподарських підприємств на використану електроенергію», а також розпорядження Харківської обласної адміністрації № 858 від 20.08.2000 р. електропостачальник був зобов'язаний надати відповідачу як сільськогосподарському виробнику. При укладанні графіку сторони лише домовились про зміну строків та способів виконання зобов'язань за договором, а саме - розстрочення оплати заборгованості, що виникла за договором.
У разі коли позивачем не подано до суду первинних документів, що підтверджують заявлені вимоги до боржника графік реструктуризації заборгованості не є таким належним доказом.
Отже, грошові вимоги позивача до відповідача мають бути підтверджені первинними обліковими документами.
Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, заборгованість СВК «Україна»перед АК «Харківобленерго» не підтверджена відповідними доказами за реріод з моменту укладання договору до укладання графіка реструктуризації заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію.
Керуючись ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
З метою встановлення фактичних обставин справи колегією суддів справа неодноразово відкладалась та надавалась можливість сторонам представити необхідні належні докази в підтвердження своєї позиції. Однак витребуваних судом документів сторонами так надано і не було. Зокрема так і не було надано документального підтвердження з посиланням на первинні документи, контррозрахунку суми боргу, розрахунку сплати поточних платежів з посиланням на платіжні документи. Як пояснили представники сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції первинні документи за певний розрахунковий період знищені за строком зберігання.
Як вбачається із матеріалів справи, виходячи з розрахунку до уточненого позову суми заборгованості за період з січня 2000 р. по лютий 2002 р. мав місце борг станом на 01.01.2000р. в розмірі 430112,63 грн. Відповідач, в спростування доводів позивача зазначив, що ним не надано суду жодного первинного документу, який би підтверджував наявність зазначеної заборгованості, її структуру та період виникнення у зв'язку з чим заявив клопотання про призначення судово-економічної експертизи і на запитання експерта поставити наступні питання: Чи підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку заборгованість СВК «Україна»перед АК «Харківобленерго»по договору № 75047 від 23.07.1998р. за період з 23 липня 1998р. по січень 2000 року? Якщо заборгованість за зазначений період існує, то який її розмір та склад ?
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2007р було задоволено клопотання відповідача про призначення по справі експертизи та зупинено провадження у справі на час її проведення до отримання висновку експертизи.
Після надходження 17.12.2007р. на адресу апеляційної інстанції висновку судово-економічної експертизи № 7533 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса судом було поновлено провадження у даній справі.
Згідно висновку, виходячи з наданих для дослідження документів, заборгованість СВК «Україна»перед АК «Харківобленерго»за період з 23.07.1998р. по січень 2000р., наведену в акті звіряння від 22.06.07р. ( а.с. 1, т. 3 ) в сумі 380148,19 грн. підтвердити не надалось можливим з причин не надання на дослідження всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, в яких відображено нарахування та сплата заборгованості саме за період з 23.07.1998р. по січень 2000р. При цьому зазначений акт звіряння за даними позивача містить посилання про визнання заборгованості за період з серпня 1998р. по грудень 2000 р. за рішенням суду по справі №33/251-06.
Крім того, на підставі наданих експертам документів встановити існування заборгованості за договором № 75047 від 23.07.1998р. за період з 23.07.1998р. по січень 2000р. з причин не надання на дослідження всіх документів первинного бухгалтерського обліку, в яких відображено нарахування та сплата заборгованості саме за період з 23.07.1998р. по січень 2000р. підтвердити також не надалось можливим.
Таким чином справа розглядалась судом апеляційної інстанції за наявними в ній документами.
Особа, право якої порушено, може звернутися до суду за захистом свого права. Таке право може бути реалізоване в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України. Перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 261 ЦК України.).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач при розрахунку стягуваної суми цей строк пропустив відносно вимог за період: з жовтня 2002р. ( враховуючи, що відповідач виконував умови за графіком з моменту його укладання до жовтня 2002р. ) по липень 2003 р., оскільки позов подавався у серпні 2006 року, тому в позовні вимоги помилково включена заборгованість за період, що за межами строку позовної давності.
Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги ці обставини та безпідставно задовольнив позовні вимоги станом на 01.07.2006 року, заявлені з урахуванням боргу за період, що за межами строку позовної давності.
Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
З'ясовуючи фактичні обставини справи та надаючи правову оцінку вимогам та доводам сторін суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2007 р. по справі № 33/251-06 в частині задоволених вимог, яким стягнуто з відповідача на користь АК “Харківобленерго" 377554,48 грн. вартості електроенергії не обґрунтоване, не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення від 23.03.2007 р. в цій частині скасуванню.
Стосовно решти нарахованих та заявлених вимог до стягнення сум, суд першої інстанції цілком обгрунтовано відмовив позивачу в їх задоволені, оскільки ним не надано доказів на підтвердження наявності заборгованості з перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 4701,72 грн., доказів визначення в договорі обсягів споживання електричної енергії, доказів їх узгодження сторонами, доказів наявності станом на день укладення графіку заборгованості з екологічної надбавки в сум 10464,70 грн., боргу з вартості екологічної складової тарифу в сумі 535,62 грн.( тарифна складова ЕКС - 446,20 грн. та ПДВ на ЕКС - 089,42 грн.), тим більше, що відповідач є сільськогосподарським споживачем, на якого у відповідності до п. З „Положення про порядок збору та використання коштів екологічної складової тарифу на електроенергію для фінансування екологічних об'єктів Зміївської ТЕС" дія цього положення не розповсюджується.
Судом першої інстанції також підставно відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 55104,12 грн., яка фактично нарахована станом на лютий 2002р., оскільки не доведено її розмір та період нарахування і пеня не є зобов'язанням за договором, строки виконання якого сторонами можуть бути змінені, а є відповідною санкцією за порушення цього зобов'язання, строки, порядок та умови нарахування якої регулюються нормами законодавства, в тому числі, чинного станом на день укладення графіку. В цій частині рішення не оскаржено сторонами.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не був наданий суду договір № 75047 від 27.07.1997р., невід'ємною частиною якого є графік погашення ректруктурованої заборгованості, який слід визнати недійсним.
Як свідчать матеріали справи графік погашення ректруктуризованої заборгованості є невід'ємною частиною договору № 47 від 23.07.1998р. При цьому в графіку має місце описка (750 –особистий рахунок, 47- № договору)
Що стосується посилання апелянта на те, що графік погашення ректруктуризованої заборгованості слід визнати недійсним, то на даний час цей графік окремим провадженням визнаним недійсним не був, зустрічний позов про визнання його недійсним до винесення рішення по даній справі відповідачем заявлений не був і таким чином підстави для його розгляду на предмет визнання недійсним з перелічених в апеляційній скарзі підстав в апеляційному провадженні відсутні.
В апеляційній інстанції згідно приписів ч. 3 ст. 101 ГПК України не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції не дослідив матеріали справи та при прийнятті резолютивної частини рішення не врахував довідку позивача № 01-62 юр/7237 від 03.11.06р. (т.1 а.с.163) про його рахунки із спеціалним режимом використання - «за спожиту електроенергію»№ 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823 і помилково зазначив інший рахунок.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Апеляційну скаргу СВК «Україна» задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2007 р. по справі № 33/251-06 скасувати частково в частині задоволених вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові Акціонерної Компанії «Харківобленерго», про стягнення 377554,48 грн. з Сільскогосподарського виробничого кооперативу «Україна» - відмовити.
В іншій частині позовних вимог рішення залишити без змін.
Стягнути з Акціонерної компанії “ Харківобленерго" (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12, п/р 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ «Базис»МФО 351599, ЄДПРОУ 00131954) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Україна" ( 34532, Харківська область, Сахновщинський район, с. Огіївка, п/ р 26004301378 в Сахновщинському відділенні Ощадбанку Харківської області МФО 350211, код ЄДРПОУ № 00706243) витрати, пов'язані із здійсненням судово-бухгалтерської експертизи в сумі 1876,0 грн. та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 1887,77 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя В.Я. Погребняк
Судді Т.В. Гончар
О.А.Істоміна