2-145.11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 квітня 2011 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді  Галущенко Ю.А.,при секретарі          Данковській С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бабко(після реєстрації шлюбу Єршової)О.В., в якому зазначає, що 23.04.2004 р.був зареєстрований його шлюб з відповідачкою,в шлюбі народився син ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1.

Шлюб між сторонами розірвано, дитина проживає з відповідачкою.

Після розлучення з весни 2010 р., відповідачка систематично перешкоджає позивачу  спілкуватись з сином та приймати участь у його вихованні, маніпулює дитиною з метою вирішення на свою користь майнового спору.

Розпорядженням Шевченківської райадміністрації № 602р від 21.06.2010 р.(із змінами)був встановлений графік зустрічей позивача з сином, яким позивачу надано право зустрічатися із сином за попередньою домовленістю із матір*ю три рази на тиждень з 17-00 до 19-00 години.

Після прийняття вказаного вище розпорядження органа опіки та піклування відповідачка жодного разу не дала можливості позивачу зустрітися із сином, не повідомила, до якого навчального закладу син сторін пішов у перший клас у 2010\2011 навчальних роках, внаслідок чого позивач не зміг бути присутнім на святі «Першого дзвоника»,адміністрації закладу ,де навчається дитина, заборонила допускати випадки спілкування позивача з сином, тобто свідомо намагалася не допустити жодної можливості позивача зустрітися з дитиною.

Такими діями відповідачка порушила його батьківські права і заподіяла  моральну шкоду у вигляді тривалих переживань та страждань через відсутність можливості реалізувати право на участь у спілкуванні з сином та його вихованні, необхідності неодноразово звертатись з цього приводу у державні установи ,яку позивач оцінив в суму 5000 гривень.

Посилаючись на те, що  відповідачка, яка ухилилася від виконання рішення органу опіки та піклування ,зобов*язана відшкодувати моральну шкоду йому як батьку, який проживає окремо від дитини, просить суд стягнути з відповідачки на свою користь 5000 гр.відшкодування моральної шкоди та покласти на неї судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 позов свого довірителя підтримав та пояснив, що після розлучення між позивачем та відповідачкою склалися недоброзичливі стосунки. Відповідачка з весни 2010 р. не дає можливості позивачу спілкуватись з сином, чим змусила його звертатись до органу опіки і піклування Шевченківської райадміністрації з заявою про встановлення днів побачень з дитиною.21.06.2010 р.було прийнято рішення органу опіки та піклування Шевченківської райадміністрації № 602р,яким позивачу було надано право зустрічатися із сином за попередньою домовленістю із матір*ю три рази на тиждень з 17-00 до 19-00 години. Відповідачка, обізнана про наявність такого рішення, у встановлений законом термін його не оскаржила, однак і до теперішнього часу не виконує це рішення і не дає можливості позивачу спілкуватись з дитиною. Крім того, відповідачка не повідомила позивача, до якого навчального закладу син сторін пішов у перший клас у 2010\2011 навчальних роках, внаслідок чого позивач не зміг бути присутнім на святі «Першого дзвоника»,адміністрації закладу ,де навчається дитина, заборонила  дозволяти спілкування позивача з сином, тобто свідомо намагається не допустити жодної можливості позивача зустрітися з дитиною. Оскільки факт порушення відповідачкою батьківських прав позивача невиконанням рішення органу опіки та піклування Шевченківської райадміністрації № 602р встановлений судовими рішеннями ,внаслідок таких неправомірних дій відповідачка заподіяла позивачу моральну шкоду у вигляді тривалих переживань та страждань через відсутність можливості реалізувати право на участь у спілкуванні з сином та його вихованні, необхідності неодноразово звертатись з цього приводу у державні установи ,просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача суму 5000 гривень відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідачки за довіреністю ОСОБА_5Є.в судовому засіданні позов в інтересах своєї довірительки не визнав і просив відмовити в його задоволенні, пояснив, що відповідачка не перешкоджає позивачу у спілкуванні з сином і позивач має таку можливість, рішення органу опіки та піклування Шевченківської райадміністрації № 602р є неконкретним і відповідачка не мала можливості його реально виконати, а звернення позивача до суду має на меті  вплинути на неї психологічно для зміни її позиції в майновому спорі.       

Всебічно вивчивши обставини справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний ,про що зроблений актовий запис № 253 від 26.06.2008 р.,від шлюбу мають сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2,про що надані копії відповідних свідоцтв.

В судовому засіданні суд з пояснень представників сторін встановив, що після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, малолітній ОСОБА_3 проживає та зареєстрований з відповідачкою.

Розпорядженням голови Шевченківської райадміністрації № 602р від 21.06.2010 р.за заявою ОСОБА_1 позивачу надано право зустрічатися із сином за попередньою домовленістю із матір*ю три рази на тиждень з 17-00 до 19-00 години.12.10.2010 р.розпорядженням голови Шевченківської райадміністрації № 1067р за заявою позивача графік його зустрічей з сином був змінений.

Таким чином, органом опіки та піклування відповідно до ст.158 ч.1 СК України були визначені способи участі позивача, який проживає окремо від сина , у його вихованні та спілкуванні з ним  шляхом встановлення графіку зустрічей.   

Відповідно до ст.19 ч.2 СК України, рішення органу опіки та піклування обов*язкове для виконання ,якщо протягом 10 днів з часу його винесення зацікавлена особа не звернулась за захистом своїх прав і інтересів в суд .

На час розгляду справи відповідачка та її представник не надали доказів про те ,що розпорядження Шевченківської райадміністрації № 602р від 21.06.2010 р.(із змінами)було ними оскаржене, отже це розпорядження є чинним , обов*язкове для виконання, в тому числі відповідачкою.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18.01.2011 р.по цивільній справі № 2-176.11 за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та рішенням апеляційного суду Запорізької області від 07.04.2011 р.по цій справі було встановлено, що відповідачка не виконувала рішення органу опіки та піклування-розпорядження Шевченківської райадміністрації № 602р від 21.06.2010 р.(із змінами)і перешкоджала позивачеві в спілкуванні з сином та участі в його вихованні, факт протиправної поведінки відповідачки і порушення прав позивача на участь у вихованні сина та спілкування з ним в силу ст.61 ч.3 ЦПК України як встановлений судовим рішенням має преюдиційне значення та не доказується.

Обставин, які б вказували на поведінку позивача, що провокувала такі дії з боку відповідачки суд не встановив.

Крім того, суд встановив, що прагнення позивача спілкуватись з сином та брати участь в його вихованні не є формальним, позивач вчиняв конкретні дії для зустрічей з сином, розшукував заклад, де навчається дитина, намагався виконати рішення органу опіки та піклування про зустрічі з дитиною із залученням працівників правоохоронних органів, однак саме ухиляння відповідачки від виконання цього рішення є перешкодою для реалізації позивачем своїх сімейних прав.

Як передбачено ст.18  СК України, кожен учасник сімейних відносин, що досяг віку 14 років, має право на захист його прав судом,в тому числі шляхом відшкодування моральної шкоди у передбачених законом випадках.

Відповідно до ст.158 ч.2 СК України особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, яке є обов*язковим для виконання,зобов*язано відшкодувати …моральну шкоду заподіяну тому з батьків,який проживає окремо від дитини.

З наведеного вище суд дійшов до висновку про те, що протиправними діями відповідачки, яка порушила вимоги закону про обов*язкове виконання рішення органу опіки та піклування, були порушені права позивача на участь у вихованні сина та спілкуванні з ним, внаслідок чого позивач дійсно зазнав моральної шкоди у вигляді переживань про долю сина, стан його здоров*я та розвитку, які тривають з червня 2010 р., неможливість реалізувати свої батьківські права на безперешкодне вільне  спілкування з дитиною, відсутність можливості брати учать у важливих в житті дитини подіях, необхідності звернень до державних установ для вирішення сімейного спору, що відповідає ст.23 ЦК України, а за приписами ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі протиправними діями або бездіяльністю  відшкодовується особою, яка її заподіяла.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір 5000 гр. явно не відповідає обставинам справи та заподіяння немайнової шкоди в такому розмірі достовірними достатніми доказами не підтверджено.

Так,хоча позивач і зазнав нервових переживань та хвилювань в зв*язку з порушенням його прав, проте це не мало наслідком погіршення стану його здоров*я, не потребувало лікування або витрат на медичну допомогу. За результатами звернень позивача до державних установ він отримував позитивний результат їх розгляду, що не потребувало матеріальних витрат та не спричиняло додаткових незручностей.

Таким чином,заподіяння моральної шкоди в розмірі 5000 гр.нічим об*єктивно не підтверджено.

Крім того, стягнення з відповідачки такої суми  завдасть шкоди насамперед інтересам дитини, яка проживає з нею та перебуває на її утриманні, а розмір аліментів, що їх надає позивач для забезпечення потреб сина, не є значним і в останній час становив 314 гр.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості, достатнім для стягнення є сума 300 гривень, що відповідає заподіяній немайнові шкоді,інтересам дитини і дає можливість захистити  права позивача в достатній адекватний спосіб.

Посилання представника відповідача на те, що відповідачка не перешкоджає позивачеві вільно спілкуватись з дитиною,не була достовірно обізнана із змістом рішення органу опіки та піклування і через це не могла його виконувати, суд розцінює критично, оскільки при розгляді вказаної вище цивільної справи № 2-176.11 вони були повністю спростовані матеріалами справи і фактичними обставинами, які встановив суд.

Керуючись ст.88 ЦПК України на користь позивача суд стягує з відповідачки понесені по справі судові витрати по оплаті судового збору 8 гр.50 коп.та витрати на ІТЗ 37 гр.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.18,19,158 ч.2 Сімейного Кодексу України ,ст.23,1167 ЦК України,ст.3, 10, 11,57-60,61 ч.3, 88, 212-215, 218 ЦПК України,суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 гривень, витрати по оплаті судового збору 8 гр.50 коп., витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи 37 гр., а всього стягнути 345 гр.50 коп.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                        Ю.А. Галущенко