Справа № 2-847/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

14 квітня 2011 року                                                                                  м. Харків

Комінтернівський районний суд   м. Харкова у складі:                                        

Головуючого – судді – Фанда О.А.,

за участю секретаря – Чумакової Н.С.,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні у  місті Харкові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

                                                         в с т а н о в и в:

          10 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

          В обґрунтування вимог якого посилався на те, що 15 липня 2008 року він позичив ОСОБА_2 13 943 грн., а останній взяв на себе зобов’язання повернути грошові кошти до 15 вересня 2008 року, про що видав йому розписку.

          Проте до цього часу відповідач грошові кошти за договором не повернув.

          Посилаючись на вказані обставини та на вимоги ст. 1049 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача за договором позики 13 943 грн.

          Крім цього в зв’язку з простроченням виконання зобов’язання, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов’язання та 3% річних від простроченої суми, всього 18 570 грн. 17 коп.

          В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі.

          ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував. При цьому пояснив, що він в 2008 році працював на відповідача, торгував обгортками на ринку в м. Одеса. Офіційно оформлених трудових відносин між ним та позивачем не було. Обгортки йому постачав ОСОБА_1 Гарантійні листи про отримання ним від позивача обгорток були складені в жовтні 2008 року за проханням позивача, який пояснив, що вказані гарантійні листи необхідні для нарахування йому, ОСОБА_2 заробітної плати. Будь-який розписок про отримання грошових коштів від позивача він не видавав та грошових коштів від нього не отримував.

Представник відповідача – ОСОБА_3, яка діяла на підставі та в межах виданої їй довіреності, проти задоволення позову заперечувала. При цьому зазначала, що за змістом гарантійних листів, наданих позивачем на підтвердження надання позики, вбачається, що ОСОБА_1 передавав ОСОБА_2 не грошові кошти а обгортки, а тому не має будь-яких правових підстав вимагати від відповідача повернення грошових коштів. Також зазначала, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних витрат не можуть бути задоволені, оскільки відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, встановлена лише за порушення грошових зобов’язань.

ОСОБА_4 – дружина відповідача, допитана в якості свідка в судовому засіданні зазначила, що з позивачем в неї та її чоловіка були дружні стосунки. В 2008 році ОСОБА_2 торгував на ринку в м. Одеса. В жовтні 2008 року ОСОБА_1 прийшов до них додому та запропонував чоловікові заповнити гарантійні листи про передачу йому обгорток для торгівлі. При цьому позивач попросив вказати в гарантійних листах дату їх оформлення – 15 липня 2008 року, обґрунтувавши це тим, що листи йому необхідні для нарахування заробітної плати ОСОБА_2   

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання допитаного в судовому засіданні свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)  або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій саме кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно гарантійних листів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, 15 липня 2008 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 товар (обгортку) на суму 9943 грн. та 4000 грн. (а.с. 21, 22).   

В судовому засіданні позивач підтвердив, що грошові кошти він ОСОБА_2 не передавав, а передавав обгортки, якими останній торгував у м. Одеса.

З огляду на вищезазначене підстави для стягнення за гарантійними листами грошових коштів зі ОСОБА_2 згідно ст. 1046 ЦК України - відсутні.

Також безпідставними є вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за прострочення виконання зобов’язання ОСОБА_2, оскільки відповідальність передбачена ст. 625 ЦК України встановлена лише за прострочення виконання грошових зобов’язань.

Керуючись ст. 625, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 15 ч. 1, 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

                                                        в и р і ш и в :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – залишити без задоволення.

     Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:ОСОБА_5