П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29.03.2011                                                                                          Справа  № 2-а-523/11

Кремінський районний суд Луганської області в складі:

головуючої: судді Кіяшко В.Г.

при секретарі Пугачова К.О.

за участі:          позивача ОСОБА_1  та представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кремінна

адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Кремінської  районної державної адміністрації Луганської  області про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому вказав, що має статус особи, яка постраждала наслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 102567. Також має статус інваліда ІІ групи внаслідок заподіяння шкоди здоров’ю, що було спричинено катастрофою на чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується посвідченням  № 134345.  Позивач наголошує, що на нього поширюються дія статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Дана стаття передбачає щорічну виплату на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, що визначаються на момент виплати допомоги, але така допомога виплачувалася йому неповністю, оскільки у 2007 році виплата склала 120,00 гривень, а повинна була бути 2000,00 грн., отож недоплата склала 1880,00 грн. У 2008 році виплата була припинена внаслідок Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» виплата була призупинена та вказано, що розмір допомоги визначає Кабінет Міністрів України. 22 травня 2008 року Конституційним судом визнано положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»такими, що суперечать Конституції України, і як наслідок визнано неконституційними. Отож з 22 травня 2008 року почали діяти норми, які визначали допомогу на оздоровлення на рівні 5 мінімальних заробітних плат. Мінімальна заробітна плата у 2009 році склала 650,00 грн., а отже відповідач повинен був сплатити 3250,00, а сплатив 120,00 грн., а отже доплаті підлягає 3130,00 грн. Виплата за 2010 рік провадилася 24 червня 2010 року і склала 120,00 грн., при мінімальній заробітній платі у 888,00 грн.,  а повинна була бути 4444,00, а отже доплаті підлягає 4320,00 грн. Позивач посилається на п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, відповідно до якої позовна давність не поширюється на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’ю або смертю. Позивач наголошує на ст. 1 Закону України «Про використання ядерної енергії  та радіаційну   безпеку», відповідно до якої шкода, завдана здоров’ю є ядерною шкодою, результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу. Відповідно до ст. 76 вищевказаного закону  право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної здоров’ю особи, не обмежується строком давності. Тому позивач звертається за захистом своїх законних  прав, свобод та інтересів.

Позивач в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, але надав суду заперечення проти позову та заяву про розгляд справи за відсутності його представника та пояснив, що виплата на оздоровлення громадянам здійснювалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 2005 року «про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно ч.2 ст. 95 Конституції України виключно законом України «Про Державний бюджет України»визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Також Кремінський УПСЗН просить суд застосувати строк давності відповідно до ст.ст. 99,100 КАС України 6 місяців.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно посвідчення серії А № 102567 /а.с. 4/ позивач є  інвалідом ІІ групи.  Згідно посвідчення /а.с. 6/ позивач є особою, яка постраждала внаслідок  аварії на Чорнобильській АЕС.

Адміністративний позов надійшов 28.02.2010 року. Згідно листа /а.с. 5/ остання виплата проводилася 24.06.2010 року. Отож суд застосовує в даному випадку загальний строк давності відповідно до  положення ст.ст. 99,100 КАС України  -  шестимісячний строк для звернення за захистом своїх законних прав та інтересів, а тому  вважає, що у задоволенні позову потрібно відмовити внаслідок пропущеного строку для звернення до суду.  При цьому суд враховує, що строк звернення до суду поновити позивач не просив, суду не надані докази поважності пропущення строку позовної давності.

Суд не може погодитися з доводами  позивача  про необхідність застосування при вирішенні заявленого спору норми Закону України «Про використання ядерної енергії  та радіаційну   безпеку»оскільки  заявлений спір слід вирішувати відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:     «Компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю,  особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС та сім'ям за втрату годувальника»ч.1 передбачає «Одноразова  компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на   Чорнобильській   АЕС,   які   стали   інвалідами    внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС  та  смерть  яких  пов'язана  з Чорнобильською катастрофою. Враховуючи викладене не підлягає застосуванню, ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії  та радіаційну   безпеку».

На підставі вищевикладеного та  керуючись ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, ст. ст. 2, 6,8,  9, 11, 69, 71, 94, 99,100, 104, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

           У задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Кремінської  районної державної адміністрації Луганської  області про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії відмовити у зв’язку з пропущеним   строком звернення до суду.

      Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається  протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

       Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку  з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.    

Суддя                                                                                          Кіяшко В.Г.