Справа № 2-316/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року Комінтернівський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого  судді Юр’євої А.М.

               при  секретарі  Галда С.В.

              за участі адвоката ОСОБА_1

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТХАРКІВ»  про зміну дати та формулювання причин звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати, компенсації у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В  :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТХАРКІВ», в якій просила   змінити дату її звільнення з роботи з ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» з 29.09.2009 року на день розгляду справи в суді; змінити формулювання причин звільнення з п.4 ст.40 КЗпП України у зв’язку з прогулом без поважних причин на звільнення з займаної посади згідно зі ст.38 КЗпП України за власним бажанням; зобов’язати ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» видати їй належно заповнену трудову книжку, наказ про звільнення, довідку про нараховану та виплачену заробітну плату; стягнути з ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ Вторметхарків» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 36493,20 гр., стягнути з ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» на її користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 14012,77 гр.; стягнути з ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» на її користь компенсацію у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 1104,76 гр.; стягнути з ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» на її користь вихідну допомогу у розмірі 18134,16 гр.; стягнути з ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» на її користь компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1522,43 гр., стягнути з ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» на її користь  10000 гр. у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_2 посилається на те, що 06.05.2009 року її було  прийнято на роботу у ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» на посаду головного бухгалтера. 09.09.2009 року нею було подано заяву про звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України у зв’язку з систематичним  невиконанням на підприємстві законодавства про працю, але відповідач  звільнив її 29.09.2009 року за прогул без поважних причин. При цьому розрахунок з нею не провів, трудову книжку та наказ про звільнення не видав. Вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогою проведення розрахунку, оформлення документів про звільнення, видачі довідки про нараховану та виплачену заробітну плату, які їй не видано.

19.04.2009 року ОСОБА_2 уточнила свої позовні вимоги  в частині стягнення заборгованості із заробітної плати та просила стягнути на її користь 12185,77 гр., а також просила стягнути з ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку 38665,76 гр., посилаючись на те, що 29 березня 2010 року відповідач частково здійснив розрахунок з виплати їй заборгованості із заробітної плати у розмірі 1827 гр.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_2 звільнена з посади головного бухгалтера ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ»  на законних підставах,  трудову книжку  не здавала, за отриманням заробітної плати та компенсацією за невикористану відпустку не з’являлась. Премія у липні, серпні, вересні 2009 року їй не нарахована у зв’язку з чисельними порушеннями.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, вивчивши  матеріали справи,  суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

08.05.2009 року ОСОБА_2 була прийнята на роботу у ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» головним бухгалтером, згідно з наказом №100 з виплатою заробітної плати, відповідно до штатного розкладу,надбавки та доплати до заробітної плати - за результатами роботи, що підтверджується ксерокопією наказу (а.с.53,54).

Відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має  право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Згідно з заявою на ім’я генерального директора ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ»  від 09.09.2009 року, яку зареєстровано 11.09.2009 року, ОСОБА_2  просила звільнити її з посади головного бухгалтера за власним бажанням, що підтверджуються ксерокопією її заяви ( а.с.49).

Судом встановлено, що останній робочий день ОСОБА_2 11 вересня 2009 року.

З 14 вересня 2009 року позивач була відсутня на роботі, що підтверджується копією акту про відсутність на робочому місці ( а.с. 48,139).

Під час розгляду справи ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження поважних причин відсутності на роботі з 11 вересня 2009 року.

Відповідач намагався з’ясувати причини відсутності позивача на робочому місце, але вона відмовилася надати пояснення, що підтверджується копією акта від 29 вересня 2009 року( а.с.139).

Як вбачається з ксерокопії наказу № 29/2 від 29.09.2009 року  ОСОБА_2 звільнено з посади головного бухгалтера з 14 вересня 2009 року у зв’язку з прогулом без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України,  на підставі табелю обліку робочого часу, акту про відмову надати пояснення щодо відсутності на роботі з 14.09.2009 року, акту про її відсутність на робочому місці ( а.с.47,48,139).

З наданого суду акту від 08.10.2009 року вбачається, що  08.10.2010 року ОСОБА_2 з’явилася у ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ», її було повідомлено про звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України, ознайомитися з наказом вона відмовилася ( а.с.69).  

З урахуванням викладеного вище суд вважає, що ОСОБА_2 звільнено з роботи на законних підставах, а тому вважає її позовні вимоги в частині  зміни дати її звільнення з роботи з ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» з 29.09.2009 року на день розгляду справи в суді, зміни формулювання причин звільнення з п.4 ст.40 КЗпП України у зв’язку з прогулом без поважних причин на звільнення з займаної посади згідно зі ст.38 КЗпП України за власним бажанням, необґрунтованими  та не  підлягаючими задоволенню.

ОСОБА_2 просила зобов’язати відповідача  видати їй належно оформлену трудову книжку, яку їй  відповідач не видав після її звільнення.

Але, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як пояснили у судовому засіданні представники відповідача, ОСОБА_2  свою трудову книжку у ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» не надала.

Їх пояснення в цій частині підтверджуються  актом перевірки ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» Територіальною державною інспекцією праці у Харківській області від 28 січня 2010 року( а.с.56-62). Із зазначеного акту слідує, що на час перевірки у адміністрації ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» відсутня трудова книжка ОСОБА_2, про що свідчить відсутність в книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них реєстрації трудової книжки ОСОБА_2, із записом її серії і номера та підпису в ній та в особовій картці при звільненні.

ОСОБА_2 не надала суду доказів на підтвердження того, що вона свою трудову книжку здала у ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ».

Суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та зобов’язати   ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» видати ОСОБА_2 довідку про нараховану та виплачену заробітну  плату за час її роботи. Як пояснила у судовому засіданні ОСОБА_2 копію наказу про її звільнення вона отримала.

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно  в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу,  що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Як встановлено судом заробітна плата ОСОБА_2 виплачувалась несвоєчасно, заробітна плата за липень, серпень та вересень на день звільнення їй не сплачена.

Згідно з довідками ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» ОСОБА_2 нарахована заробітна плата:

у травні 2009 року - 6900 гр., сплачено 5747,70 гр. 26.06.2009 року, переплата 93,84 гр.,

у червні 2009 року- 7377 гр, сплачено 6099,19 гр. 19.08.2009 року, переплата 54.47 гр.,

у липні 2009 року – 630 гр,, сплачено 564, 27 гр., відраховано переплачену суму за травень 93,84 гр.,

у серпні 2009 року- 630 гр., сплачено 564,27 гр., відраховано переплачену суму за червень 54.47 гр,

у вересні 2009 року- 1034,05 гр., сплачено 847,31 гр..

Заробітну плату за липень, серпень, вересень 2009 року в сумі 1827,54 гр. депоновано (а.с.51,52,116-122).

Як встановлено судом зазначену суму ОСОБА_2 отримала 29 березня 2010 року( а.с.138).

Суд вважає, що заробітну плату ОСОБА_2 за липень, серпень 2009 року  нараховано у меншому розмірі, ніж передбачено Положенням  про форми і системи оплати праці, матеріального стимулювання у системі закритого акціонерного товариства.

Згідно з зазначеним положенням , яке затверджено зборами трудового колективу 02.03.2009 року,заробітна плата складається з посадового окладу, зазначеного у штатному розписі та додаткової заробітної плати у вигляді премії. Преміювання окремих категорій робітників ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» за виробничу діяльність проводиться за наявності коштів та % премії затверджується директором підприємства за відповідними клопотаннями керівників підрозділів /службовими записками.

Показниками для преміювання всіх працівників є:  своєчасне виконання виробничих завдань /норм/, відсутність зауважень до виконання посадових обов’язків, належна організація робіт в підпорядкованих підрозділах кваліфіковане та якісне виконання  своїх по- садових обов’язків ;  показниками і умовами,які є підставами для позбавлення премії є: порушення правил трудового розпорядку, низька вимогливість до якості виконання завдань, відсутність без поважних причин на робочому місці, неохайне ставлення до оформлення документів. За порушення, допущені при виконанні посадових обов’язків , функціональних завдань,які могли б привести до нанесення збитків товариству, або за невчасно здану бухгалтерську звітність працівник позбавляється 100 %   премії ( а.с.63-65).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

Так, представники відповідача  ОСОБА_3, ОСОБА_4  у судовому засіданні поясняли різні причини,внаслідок яких  ОСОБА_2 за липень, серпень и вересень не нараховувалась премія-  неналежне виконання нею службових обов’язків, відсутність коштів, а також прогул на роботі без поважних причин.          

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 з 08.05.2009 року по 11.09.2009 року  до дисциплінарної відповідальності  не притягувалась.

Суд вважає, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження причин позбавлення ОСОБА_2 премії за липень, серпень 2009 року, а тому повинен був сплатити за ці місяці  по 6044,72 гр. / за повний  місяць роботи у червні сплачено 6044,72 гр./.

Що стосується заробітної плати за вересень 2009 року, то  її нараховано правильно з урахуванням Положення про форми і системи оплати праці, матеріального стимулювання у системі закритого акціонерного товариства.

Таким чином, відповідач повинен сплатити ОСОБА_2 заробітну плату за липень, серпень 2009 року у розмірі  11109,21 гр. / 6044,72 гр. + 6044,72 гр.  -  470,43 гр.- 509,80 гр./.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, провадиться в день звільненні. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явленні звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні , власник або уповноважений ним орган повинен  письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зверталася до відповідача з вимогою про виплату заробітної плати, на яку відповідач відповідь не надав, про виплату  остаточного розрахунку її не повідомив, що підтвердили у судовому засіданні сторони / а.с.7/.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України  в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд вважає, що ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» не здійснило остаточний розрахунок з ОСОБА_2  з неповажних причин, а тому повинно сплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Позивач ОСОБА_2 просила стягнути середній заробіток за затримку розрахунку з 14.09.2009 року по 29.03.2010 року в сумі 38665,76 гр. /143 дні затримки розрахунку х 270,32 гр. середньоденний заробіток/.

Суд вважає, що з відповідача  ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку з 30.09.2009 року по 29.03.2010 року в сумі 26448,87 гр./ 129 днів затримки розрахунку х 205,03 гр. середньоденний заробіток/.

Суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача  на користь ОСОБА_2 компенсацію за  використану відпустку в сумі 746,11 гр. / 205,03 гр. середньоденна заробітна плата х 8 днів – 776,32 гр. /.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання повинні здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати.

Оскільки відповідачем порушено строки виплати заробітної плати ОСОБА_2,  ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ» повинно сплатити позивачеві  компенсацію у розмірі  978,78 гр. , в тому числі за липень 2009 року 459,40 гр. / 6044,72 гр.  х 7,6 % / величина приросту індексу споживчих цін/, за серпень 2009 року – 411,04 гр. / 6044,72 гр. х 6,8 %/,  за вересень 2009 року 108,34 гр./ 847,31 гр.  х 6,9 % + 746,11 гр. х 6,8 %/.

Позивач ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу  у розмірі 18134,16 гр.

Однак, суд вважає за необхідне у задоволенні  позову в цій частині відмовити, оскільки відповідно до ст.44 КЗоТ України  при припиненні трудового договору з підстав,зазначених у п.6 статті 36 та пунктах 1,2 і 6 статті 40 цього Кодексу,працівникові виплачується  вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направленні на альтернативну/ невійськову/ службу / пункт 3 статті 36/ - у розмірі двох мінімальних заробітних плат;внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору /статті 38 і 39/ у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, а ОСОБА_2 звільнено з інших підстав.

У судовому засіданні  позивач пояснила суду, що незаконними діями відповідача їй було завдано моральну шкоду, яка виявилась у тому, що після звільнення вона була позбавлена засобів до існування, вона не мала можливості здійснювати плату за навчання своєї дочки в обраному навчальному закладі, тому її дочка змушена була вступити до іншого навчального закладу, на заочний факультет що завдало їй сильного психотравмуючого стресу. Крім того її родина була змушена  відмовитися від автомобіля який знаходився в кредиті,чим різко обмежено їх звичайний образ життя та визвало значні моральні переживання. Вона не могла достатньо приділяти уваги своїй сім’ї та утримувати її, що призвело до втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого житті та життя її родини.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Аналізуючи зазначені обставини, суд вважає, що є підтвердження завдання позивачеві моральних страждань, втрат немайнового характеру, причинний звязок між діями відповідача та наявністю шкоди та вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі  2000 гривень.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення  в частині   стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі  6044,72 гр..

Крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню  судовий збір 401,32 гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гр..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218, 367 ЦПК України, ст.ст.38,40,44,47,49,83,115-117, 149,232,233,235,237-1 КЗпП України,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

      Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТХАРКІВ» на користь ОСОБА_2  заборгованість із заробітної плати у розмірі  11109 / одинадцять тисяч сто дев’ять/ гр.. 21 коп., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні 26448 / двадцять шість тисяч чотириста сорок вісім / гр.. 87 коп., компенсацію за невикористану відпустку 746 / сімсот сорок шість/ гр.. 11 коп.,  компенсацію у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати  978/ дев’ятсот сімдесят вісім/ гр..78 коп., 2000 / дві тисячі/ гр.. у відшкодування моральної шкоди, а всього  41 282 / сорок одну тисячу двісті вісімдесят дві / гр.. 97 коп.

          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТХАРКІВ»  видати ОСОБА_2  довідку про нараховану та виплачену заробітну плату.

      У задоволенні позову  ОСОБА_2 в частині зміни дати звільнення, причин звільнення,  видачі  трудової книжки , стягнення вихідної допомоги, а також позовних вимог в іншій частині   відмовити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТХАРКІВ»  на користь держави судовий збір у розмірі 401 / чотириста одна / гр..32 коп.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТХАРКІВ»  на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 / сто двадцять/ гр.. 00 коп..

          Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 6044 / шість тисяч сорок чотири/ гр. 72 коп. підлягає негайному виконанню.

          Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя:ОСОБА_5