Справа  № 0827/2-35/11

                                                                   РІШЕННЯ

                                                            ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 лютого 2011 року                                                                                                          м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді:                                                                                                       Тютюник М.С.,

при секретарі:                                                                                                         Андрос М.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Промінвестекскавація” до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

                                                                            В С Т А Н О В И В:

          ТОВ “Промінвестекскавація”звернулося до суду із уточненим позовом, в якому зазначає, що позивач здійснює перевезення автомобілів на замовлення фірми ADAMPOL S.A. (ОСОБА_4) відповідно до договору № PRO/2007/UA від 04.05.2007 року, відповідно до умов якого передбачено, що розрахунки за договором здійснюються в іноземній валюті – долар США чи євро. ОСОБА_3 з 23.05.2008 року по 03.12.2009 року працював у ТОВ “Промінвестекскавація”на посаді водія. Протягом цього часу, а саме з 11.11.2008 року по 17.11.2008 року, з 26.11.2008 року по 01.12.2008 року, з 30.09.2008 року по 03.10.2008 року, з 06.10.2008 року по 08.10.2008 року відповідач, виконуючи трудові обов’язки, перебував у рейсах Запоріжжя –Новошахтинськ (Ростовська область, Російська Федерація), під час яких автомобілі було пошкоджено, що підтверджується звітом про пошкодження та втрати при транспортуванні автомобіля, у зв’язку з чим фірма ADAMPOL S.A. надіслала на адресу позивача претензії на суму 398,91 євро, 168,36 євро, 176,22 євро та 86,76 євро відповідно. Відповідач визнав факти заподіяння шкоди у звіті про пошкодження та втрати при транспортуванні автомобіля. Станом на 21.02.2011 року заподіяна шкода складає 830,25 євро, що еквівалентно 8985,09 грн., яку позивач прохає суд стягнути з відповідача на власну користь, а також судові витрати, понесені ними при подачі позову до суду.

          У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

          Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заперечень проти позову чи клопотань на адресу суду не надав.

          Представник відповідача –ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, при цьому не оспорював фактів перебування відповідача з позивачем у трудових відносинах, перевезення ОСОБА_3 автомобілів, але посилається на пропущення позивачем строків позовної давності та відсутність відомостей щодо перерахунку позивачем коштів фірмі ADAMPOL S.A..  

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання про безпідставність заперечень представника відповідача, обґрунтованість позову, який підлягає задоволенню у зв'язку із наступними встановленими судом обставинами та відповідними до них правовідносинами.

Враховуючи зміст позову, правовідносини, суд вважає за необхідне до зазначених правовідносин застосувати норми цивільного кодексу України.                    

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 23.05.2008 року по 03.12.2008 року працював у ТОВ “Промінвестекскавація” на посаді водія, що підтверджується наказами про прийняття на роботу № 229к від 23.05.2008 року та наказом про звільнення з роботи № 656 к від 03.12.2008 року (а.с.59-66).

Позивач здійснює перевезення автомобілів на замовлення фірми ADAMPOL S.A. (ОСОБА_4) відповідно до договору № PRO/2007/UA від 04.05.2007 року, відповідно до п.п. 4.3, 4.4 якого передбачено, що розрахунки за договором здійснюються в іноземній валюті –долар США чи євро (договір а.с. 6-9).  

Протягом цього часу, відповідач, виконуючи трудові обов’язки по перевезенню автомобілів, перебував у рейсах Запоріжжя –Новошахтинськ (Ростовська область, Російська Федерація), а саме з 11.11.2008 року по 17.11.2008 року, з 26.11.2008 року по 01.12.2008 року, з 30.09.2008 року по 03.10.2008 року, з 06.10.2008 року по 08.10.2008 року, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними А №№ 0400581, 0400588, 0192931, 0192939 та не спростовується представником відповідача, отримання відповідачем транспортних засобів належної якості підтверджується товарно-транспортними накладними, відсутністю зауважень з боку відповідача (а.с. 10, 79, 89, 99).

Таким чином, відповідач отримував матеріальні цінності від позивача за накладними, тобто під звіт за разовими документами, що узгоджується з п. 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП.

У відповідності до договору № PRO/2007/UA від 04.05.2007 року –ТОВ “Промінвестекскавація” взяло на себе обов’язок щодо надання послуг перевезень в міжнародному  автомобільному сполученні.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає за необхідне до зазначених правовідносин застосувати норми цивільного кодексу України, які регулюють відшкодування шкоди в порядку регресу.                                                                                                                                                      Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.                                                                                                                                   Зазначена норма передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, заподіяну іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим, що знайшло підтвердження, з огляду на дослідженні докази.

Згідно з ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.           

З огляду на наведене та, з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процессу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Відповідач визнав факти заподіяння шкоди у вигляді пошкоджень автомобілів при їх транспортуванні, що підтверджується звітами про пошкодження та втрату при транспортуванні автомобілів, в тому числі за підписом відповідача (а.с.11,78,88,98).                                                                      ЗАТ ADAMPOL S.A. надіслало на адресу позивача претензії, з зазначенням про пошкодження автомобілів при транспортуванні, на суму 398,91 євро, 168,36 євро, 176,22 євро та 86,76 євро відповідно за усунені пошкодження (13-20, 71-78, 81-88, 91-98).                                                             Платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 23.12.2009 року свідчить про перерахування позивачем суми завданої шкоди у розмірі 398,91 євро на рахунок фірми ADAMPOL S.A. (а.с.21) та наданою у судовому засіданні заявою від 28.01.2010 року ADAMPOL S.A. про вирахування боргу товариства «Промінвестекскавація»на суми 168,36 євро, 176,22 євро та 86,76 євро за раніше наданими позивачу претензіями, тобто зарахуванням зустрічних однорідних - грошових вимог, що передбачено ст. 601 ЦК України.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.                                                                                                               Вимоги ч.1 ст. 1172 ЦК України передбачають відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, відповідач повинен компенсувати позивачеві здійснене ним відшкодування на користь ADAMPOL S.A. за шкоду, заподіяну відповідачем під час виконання ним трудових обов’язків. Загальна сума за чотирма претензіями:  398,91 + 168,36 + 176,22 + 86,76 = 830,25 євро, що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на 21.02.2011 р. дорівнюючого 10,822155 грн. за один євро, становить 8985,09 грн.                                                                                                              Щодо посилань представника відповідача не необхідність застосування строків позовної давності, слід зазначити наступне.                                                                                                                         Строк звернення позивача до суду - 05 лютого 2010 року, про що свідчить штамп поштового віділленя на конверті (а.с.22).                                                                                                              Згідно до роз'яснень п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" N 14 від 29.12.1992р. - право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.                                                                                                              З урахування дати відшкодування позивачем шкоди, суд не вбачає пропуску позивачем строку звернення до суду.                                                                                                                                  У зв’язку з вище наведеним та з урахуванням вимог п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", суд знаходить вимоги ТОВ «Промінвестекскавація»обгрунтованими.                              Крім того, в силу ч. 1 ст. 88 ЦПК України на користь позивача, як сторони, чиї позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача підлягають стягненню понесені документально підтверджені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 87,23 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120,0 грн.(а.с.2,3,67).                                                                                                                                            Керуючись ст.ст. 88, 209, 212, 214-216, 217, 218 ЦПК України, ст. ст.1166,1191 ЦК України, суд,

                                                                   В И Р І Ш И В:

                  Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Промінвестекскавація”до ОСОБА_3 про стягнення коштів – задовольнити.

               Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промінвестекскавація” в рахунок відшкодування шкоди грошові кошти в розмірі 8985,09 грн.     

           Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промінвестекскавація”судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 87,23 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

              Суддя                                                                                                   М.С. Тютюник