Справа № 11-470 Головуючий в 1 інстанції Пєшков М.І.
ст.289 ч. 2 КК України Доповідач Хомицький А.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 8 вересня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Хомицького А.М.
суддів Силки Г.І., Олексюка Я.М.
з участю прокурора Черняк Л.Й.,
засудженого ОСОБА_1,
адвоката ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4 на вирок Любомльського районного суду від 4 липня 2006 року , яким
ОСОБА_1, уродженець Польщі, мешканець м. Любомль, Волинської області, АДРЕСА_1, росіянин, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, працює різноробочим Любомльського держлісгоспу, раніше судимий:
1) 27 травня 1997 року Харківським райсудом за ч. З ст. 140, ч. 1 ст. 145 КК України (1960р.) до трьох років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна і 26 вересня 1998 року звільнений від покарання на підставі акту амністії;
2) 19 травня 2000 року Любомльським районним судом за ч.2 ст. 17, ч. З ст. 81, ч.1 ст. 89 КК України (1960р.) до 3-х років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна;
3) 20 листопада 2000 року Любомльський районним судом за ч. З ст. 140 КК України (1960р.) із застосуванням ст. 26 та на підставі ст. 43 КК України (1960р.) до 5-й років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна,
засуджений за ч. 2 ст. 140 КК України (1960р.) до 3 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України (2001р.) шляхом поглинення менш
суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, призначеним вироком Любомльського райсуду від 20.11.2000 р., остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, і у зв'язку з фактичним відбуттям засудженим покарання в цій частині до виконання його постановлено не приводити;
за ч. З ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 289 КК України до 7 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш
суворого покарання більш суворим, до відбуття ОСОБА_1 визначено 7 (сім) років позбавлення волі.
ОСОБА_4, уродженець та мешканець м. Любомль Волинської області, АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, раніше не судимий, засуджений
за ст. 289 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 змінено на взяття під варту.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з кожного в дохід держави по 35 гривень 31 коп. судових витрат.
Вирішено долю речових доказів.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 10 серпня 1995 року близько 11 години в м. Любомль, біля магазину «Кулінарія» , таємно викрав велосипед «Мінський», вартістю 140 000 крб., належний ОСОБА_5, чим завдав значної шкоди потерпілому.
Він же, 21 лютого 2006 року близько 2 години, проник у приміщення гуртожитку Любомльського професійного ліцею, що на АДРЕСА_3, в м. Любомль, де з 3-го поверху, повторно, таємно викрав велосипед іноземного виробництва, вартістю 550 грн., належний ОСОБА_6, завдавши потерпілій матеріальну шкоду.
Крім цього, він же 26 лютого 2006 року, близько 2 години, повторно, проник у приміщення вищезгаданого гуртожитку та з 3-го поверху таємно викрав велосипед іноземного виробництва, вартістю 560 грн., належний ОСОБА_7, завдавши потерпілій матеріальну шкоду.
15 березня 2006 року ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_4, близько 2 години, в м. Любомль, поблизу згаданого гуртожитку, проникли в гараж по АДРЕСА_4 та незаконно заволоділи автомобілем «Ауді-100», д.н. НОМЕР_1, вартістю 16 502, 44 грн., належним потерпілому ОСОБА_8, чим завдали йому матеріальну шкоду.
В своїх апеляціях ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_3, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1, ставлять питання про зміну вироку в частині призначеного покарання та просять його помякшити. Вважають, що суд не врахував при призначенні покарання те, що ОСОБА_1 з'явився до органів досудового слідства з повинною, щиро кається у вчиненому, думку потерпілих, які не мали до засудженого матеріальних та моральних претензій. Крім цього, призначаючи покарання за ч.2 ст. 289 КК, суд не врахував, що ініціатором цього злочину був ОСОБА_4, якого засуджено до мінімальної міри покарання за цей злочин. Разом з тим не взято до уваги, що ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітню дитину.
В своїй апеляції ОСОБА_4 просить вирок Любомльського суду від 4 липня 2006 року скасувати, а його захисник ОСОБА_2 - змінити в частині призначеного покарання, застосувавши ст. 75 КК України. Вважають, що суд не врахував при призначенні покарання ОСОБА_4 його позитивну характеристику, те, що він вперше притягнутий до відповідальності, проживав з матір'ю та сестрою, які хворіють та потребують лікування, є єдиною працездатною особою в сім'ї.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляції і заперечення на них, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою та адвоката ОСОБА_3 апеляції, адвоката ОСОБА_2, який підтримав свою та засудженого ОСОБА_4 апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила, що апеляції до задоволення не підлягають.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 злочинів при обставинах, викладених у вироку, грунтуються на доказах, досліджених судом в судовому засіданні. Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ст. 185 ч.З, ст. 289 ч.2 КК України та ОСОБА_4 за ст. 289 ч. 2 КК України є правильною і не оспорюються у поданих на вирок апеляціях.
При призначенні покарання обом засудженим суд у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про їх особи та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_1 вчинив кілька злочинів,
до цього також неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності
за вчинення корисливих злочинів, ОСОБА_4 - був ініціатором вчинення
останнього злочину.
Враховані судом і інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності, у тому числі і ті, на які посилаються у своїх апеляціях засуджені та їх захисники.
А тому підстав для пом'якшення обраного обом засудженим покарання, про що ставиться питання в апеляціях, судова колегія не знаходить.
Керуючись ст. 365, ст. 366 КПК України, судова колегія, -
У X В А ЛИ Л А :
Апеляції засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_4 та їх адвокатів ОСОБА_3 і ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Любомльського районного суду від 4 липня 2006 року відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_4 - без зміни.